Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Постанова ВАСУ від 14.08.2014 року у справі №806/5206/13-а Постанова ВАСУ від 14.08.2014 року у справі №806/5...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Постанова ВАСУ від 14.08.2014 року у справі №806/5206/13-а

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ


П О С Т А Н О В А


І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


"14" серпня 2014 р.                               м. Київ                                        К/800/631/14



Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської митниці Міндоходів на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 р. у справі № 806/5206/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Ф" до Житомирської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень та стягнення коштів —


в с т а н о в и л а:


В липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайт Ф" 23 липня 2013 року звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішеннь про коригування митної вартості товарів №101060000/2013/300295/2; №101060000/2013/300297/2 від 02.04.2013 та стягнення з державного бюджету України надмірно сплачену суми митних платежів у загальному розмірі 7869,12 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 р., позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів від 2 квітня 2013 року №101060000/2013/300295/2 та №101060000/2013/300297/2. Стягнуто з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Ф" надмірно сплачені за митними деклараціями від 3 квітня 2013 року №101060000/2013/005385 та №101060000/2013/005417 суми ПДВ у розмірі 7869,12 грн.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанції, Житомирська митниця Міндоходів звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вбачає підстави до її часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Лайт Ф" (покупець) та Компанією "YUHUAN JINLI AUTO PARTS CO., LTD" Китай (продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт №3-09/01-13 від 09.01.2013. Відповідно до зазначеного контракту продавець згоден продати, а покупець - придбати запчастини для автомобілів, а саме: деталі рульового управління та підвіски для автомобілів в кількості та за цінами, які зазначені у інвойсах та Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного контракту.

Доставка товару здійснювалась на територію України FOB Ningbo (Китай) на умовах Інкотермс 2000. Відповідно до п. 3.1. контракту оплата за товар здійснювалась протягом 55 календарних днів від дати відвантаження товару продавцем. Датою відвантаження вважається дата коносаменту.

На виконання зазначеного контракту, товар було ввезено на митну територію України та 01 квітня 2013 року позивачем подано ВМД №101060000/2013/005264 та №101060000/2013/005297 для митного оформлення: деталі підвіски (рульові тяги та їх наконечники, шарніри рульові важеля підвіски (кульові підвіски) для автомобілів ЗАЗ, ВАЗ, DAEWOO з визначенням митної вартості товару за ціною договору..

До декларацій були подані наступні документи: - зовнішньоекономічний контракт від 09.01.2013 №3-09/01-13; - специфікації до контракту №1 від 18.01.2013 та №2 від 19.01.2013; - інвойс від 18.01.2013 № JL-130129 та від 21.01.2013 № JL-130138; - комерційну пропозицію б/н від 14.01.2013; - договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 12.03.2012 року №1-12/03-12; - транспортний рахунок від 19.02.2013 №VAT 01/SHI/02/2013; - платіжне доручення №108 від 20.02.2012 про оплату транспортно-експедиційних послуг; - прайс-лист від виробника б/н від 01.01.2013; - пакувальні листи б/н від 18.01.2013 та від 21.01.2013; сертифікати про походження товару від 26.01.2013 №ССРІТ 112718798 та №ССРІТ 112718799; - коносаменти від 25.01.2013 №NGBLEG1301085M та №NGBLEG1301084F; - експортні декларації країни відправлення від 24.01.2013 №310120130519829653 та № 310120130519829591; - Сертифікат відповідності від 29.03.2013 UA1.009.0062657-13; - платіжне доручення №109 від 28.02.2013 про оплату за товар постачальнику тощо.

За результатами здійснення аналізу супровідних документів поданих разом з МД №101060000/2013/005264 та МД №101060000/2013/005297, Житомирською митницею 02.04.2013 винесено рішення №101060000/2013/300297/2 та №101060000/2013/300295/2 про коригування митної вартості товарів.

Митна вартість митним органом визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, з урахуванням коригувань на обсяг партії схожих товарів, умови поставки, комерційні умови тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Джерело інформації інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Рішеннями про коригування митної вартості товарів, товариству збільшено вартість імпортованого товару з 8976,20 доларів США до 11426,24 доларів США та з 4662,57 доларів США до 5999,07 доларів США.

Підстава для визначення митним органом митної вартості товару була обумовлена тим, що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та подані для митного оформлення, на думку митного органу, містять розбіжності, а саме в коносаменті від 25.01.2013 №NGBLEG1301084F не зазначено особу, з якою було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування №1-12/03-12 від 12.03.2012, а зазначено іншу особу; в коносаменти від 25.01.2013 №NGBLEG1301085M відсутні відомості про особу, з якою було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування, в пакувальному листі відсутні відомості про дату зовнішньоекономічного контракту.

Декларант на письмову вимогу митного органу відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України додаткових документів не надав документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: виписки з бухгалтерської документації, висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями.

Позивачем відповідно до ч.1 ст. 55 МК України, здійснено випуск товарів у вільний обіг під фінансові гарантії шляхом слати до бюджету сум митних платежів, виходячи з вартості, визначеною митницею за поданими митними деклараціями та оскаржені рішення митного органу про коригування митної вартості товару до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно виходив з того, що будь-яких фактичних доказів щодо наявності у Житомирської митниці Міндоходів сумнівів щодо застосування основного методу (за ціною договору) визначення митної вартості товару позивача, представником відповідача до суду не надано, у зв’язку з чим у митниці не було правових підстав для коригування митної вартості товару.

Так, відповідно до ст. 49 Митного кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно із частиною 1 статті 54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів, що для митного оформлення товару позивач надав митниці належні та допустимі докази в підтвердження вартості транспортно-експедиційних послуг. А отже рішення митниці є незаконними.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов’язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Водночас, декларант не зобов’язаний надавати повний перелік документів, визначених частинами третьою та четвертою МК України. При цьому витребування таких документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Вказане також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з тим, витребувавши частину документів, що передбачені частинами третьою та четвертою МК України, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжності, а їх данні піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК.

Судами встановлено, що ТОВ "Лайт Ф" надав Житомирській митниці для митного оформлення імпортованого товару всі обов’язкові документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК, тобто виконав свій обов’язок.

Крім того, позивачем до митниці були надані додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації (розрахунок собівартості одиниці товару від 03.04.2013 №005386 та №005417), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією, у вигляді звітів №110 та №115 від 12.06.2013, прайс-листи та каталог.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що посилання відповідача на розбіжності щодо складових митної вартості товарів не знайшли свого підтвердження.

Як встановлено судами, згідно з договором про транспортно-експедиційне обслуговування №1-12/03-12 від 12.03.2012 між компанією OOO DTA SHIPPING та ТОВ "Лайт Ф", OOO DTA SHIPPING забезпечила пошук агента щодо доставки товару, а саме компанію - DTA LOGISTIC LTD, яка від імені вантажовідправника фактично передала товар перевізнику і уклала договір на морське перевезення з перевізником Legende Logisnics Co, Ltd, тому DTA LOGISTIC LTD і зазначений у відповідній графі коносаменту, відповідно до п.3 ст. 1 Конвенції Організації Об'єднаних націй про морське перевезення вантажів 1978 року.

Відповідно до коносаменту та рахунку фактури від 19.02.2013, товар зазначений у інвойсі JL-130129 та Специфікації 1, кількістю 3 та 9 палетів, шт. та масою Брутто кожен по 3563 кг, було відправлено продавцем - Компанією "YUHUAN JINLI AUTO PARTS CO., LTD" Китай в контейнері GVCU4154383/40'G/EMCDLJ 8472 покупцю, через агента DTA LOGISTIC LTD, який фактично передав товар перевізнику Legende Logisnics Co, Ltd.

Згідно з умовами п. 2.18 договору про транспортно-експлуатаційне обслуговування №1-12/03-12 від 12.03.2012, замовник відшкодовує виконавцю витрати з перевезення і транспортно-експедиторського обслуговування вантажів замовника, а також витрати, пов'язані з виконанням окремих доручень. На підставі цього і був виставлений рахунок на оплату послуг від 19.02.2013 №VAT 01/SHI/02/2013 із зазначенням усіх послуг та їх вартості.

В пакувальному листі зазначено номер інвойсу JL-130129 із зазначенням номеру контракту №3-09/01-13 та датою 18 січня 2013 року. При цьому дата зазначена в пакувальному листі та дата інвойсу збігається. Також на підтвердження того, що даний пакувальний лист виданий для здійснення постачання товару щодо виконання зазначеного контракту є дані зазначені в інвойсі JL-130129 від 18.01.2013, так найменування товару та його кількість зазначена у пакувальному листі співпадає з найменуванням товару та його кількістю у інвойсі.

Крім того, як вірно зазначено судами, пакувальний лист не відноситься до переліку документів, обов'язкових для подання митним органам для визначення митної вартості товарів.

У рішеннях про коригування митної вартості відсутні відомості щодо того, які обґрунтовані підстави встановив митний орган з приводу того, що документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

В оскаржуваних рішеннях не зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, передбачений ст. 57 Митного кодексу України, що передує резервному методу, обраному митним органом.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що Митним кодексом України не передбачено права митних органів коригувати ціну товару лише на підставі цінової бази даних ДМСУ. Дані цінової бази щодо рівня вартості ідентичних або подібних товарів з огляду на положення Митного кодексу України, відповідно до яких перший метод визначення митної вартості є основним, за умови дотримання декларантом вимог щодо порядку декларування митної вартості товарів та документального підтвердження розміру митної вартості, визначеної за першим методом, не є достатнім та визначальним для висновку про не достовірність митної вартості товару. Відповідно до положень Митного кодексу України для застосування наступних за основним методів визначення митної вартості товарів має бути обґрунтована неможливість застосування першого методу. Безпідставним є застосування інших методів визначення митної вартості товарів за відсутності доказів та обґрунтувань неможливості застосування першого.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що спірні рішення Житомирської митниці Міндоходів прийняті всупереч вимогам Митного кодексу України та є протиправними.

Встановивши неправомірність спірних рішень відповідача, на підставі яких позивачем до Державного бюджету України додатково сплачено ПДВ, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність стягнення через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирськійобласті вказаної суми.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком, оскільки у випадку прийняття рішення про стягнення суми надміру сплаченого ПДВ та/або мита, одночасно скасовуючи рішення митного органу про визначення митної вартості товарів, фактично визначається вартість ввезеного товару, чим підмінюється виняткова компетенція митних органів в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом і визначення митної вартості. Наведена позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, що визначена, зокрема, у постановах від 07.09.2012 року у справі № 21-242а12 та від 17.12.2013 року у справі № 21-439а13.

Відповідно до ч. 1 ст. 242-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У зв’язку з вищенаведеним підлягають скасуванню постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 р. в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Ф" надмірно сплачені за митними деклараціями від 3 квітня 2013 року №101060000/2013/005385 та №101060000/2013/005417 суми ПДВ у розмірі 7869,12 грн.

Згідно з ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.


На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220 222 229 230 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -














п о с т а н о в и л а :


Касаційну скаргу Житомирської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 р. у справі № 806/5206/13-а скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Ф" надмірно сплачені за митними деклараціями від 3 квітня 2013 року №101060000/2013/005385 та №101060000/2013/005417 суми ПДВ у розмірі 7869,12 грн., ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. В іншій частині рішення судів залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.


Судді:






logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати