Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2017 р. м. Київ К/800/4349/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Головчук С.В.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 квітня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області про зобов'язання провести перерахунок пенсії,

встановила:

У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області (далі - Управління ПФУ) зарахувати в пільговому обчисленні - рік роботи за один рік і шість місяців - період його роботи з 17 вересня 1980 року по 12 серпня 1996 року в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, провести такий перерахунок та виплатити пенсію з 19 березня 2004 року (з моменту призначення пенсії).

На обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що він з березня 2004 року отримує пенсію за віком, яку Управління ПФУ нарахувало без урахування стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в пільговому обчисленні, що суперечить указам Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 10 лютого 1960 року) та 26 вересня 1967 року № 1908-VІІ «Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 26 вересня 1967 року), пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV), постанові Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - постанова № 148).

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 19 березня 2004 року по 04 квітня 2011 року залишено без розгляду.

Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року, позов задоволено частково.

Зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 із відповідною виплатою з врахуванням коефіцієнту страхового стажу з 17 вересня 1980 року по 01 січня 1991 року у півторакратному розмірі, починаючи з 05 квітня 2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення апеляційної інстанції змінити, скасувавши рішення суду першої інстанції.

Суддя Вищого адміністративного суду України Амєлін С.Є. 23 січня 2014 року відкрив касаційне провадження за скаргою Управління.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2016 року касаційну скаргу № К/800/4349/14 Управління на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 квітня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у вказаній справі було розподілено судді-доповідачу Заїці М.М., у зв'язку звільненням судді ОСОБА_3

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та з 19 березня 2004 року отримує пенсію за віком відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Загальний стаж роботи позивача складає 27 років 10 місяців 21 день, з яких 18 років 10 місяців 18 днів складає робота на пільгових умовах відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно записів трудової книжки, позивач працював на посаді електрозварювальника: з 17 вересня 1980 року по 01 вересня 1984 року у Будівельному управлінні №36 тресту «Нафтоюганськгазбуд» Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області; з 15 вересня 1984 року по 18 вересня 1985 року в Управлінні з експлуатації електричних мереж «Мамонтовенергонафта»; з 25 вересня 1985 року по 12 серпня 1996 року у Будівельному управлінні № 36 тресту «Мамонтовнафтопромстрой» вахтовим методом.

Позивач у липні 2011 року звернувся до Управлінні ПФУ із заявою, в якій просив зарахувати в пільговому обчисленні - рік роботи за один рік і шість місяців - період його роботи з 17 вересня 1980 року по 12 серпня 1996 року в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Відповідачем у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено, оскільки позивачем не надано письмових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, або інших документів, в тому числі відповідних записів у трудовій книжці, які б підтверджували право позивача на пільги з обчислення стажу, передбачені законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що пільгове обчислення стажу передбачено законодавством колишнього СРСР, а період роботи в зазначений період підтверджується трудовою книжкою, а отже, Управління ПФУ неправомірно не врахувало стаж роботи у пільговому обчислені з посиланням, що не були надані строкові трудові договори, оскільки це суперечить приписам пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.

Проте, колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (абзац другий пункту 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV).

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абзац третій пункту 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV).

Статтями 1-4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій наступних пільг: виплату надбавок до заробітної плати; надання додаткових відпусток; можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки; виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) в разі тимчасової втрати працездатності.

У статті 5 цього Указу зазначено про надання додаткових пільг працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, в тому числі щодо зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року №1908-VII «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» встановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з п'яти до трьох років та надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28 (далі - Інструкція).

За змістом пункту 7 Інструкції трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.

Згідно з пунктом 6 Інструкції пільги, передбачені Указами від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року, надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.

Відповідно до пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 року №794/33-82, працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року № 21-3324а15 та від 13 квітня 2016 року № 344/17420/14-а.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо обґрунтованості вимог ОСОБА_2 та задоволення позову про зобов'язання Управління ПФУ зарахувати в пільговому обчисленні - рік роботи за один рік і шість місяців - період його роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, провести такий перерахунок та здійснити відповідні виплати.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 квітня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 квітня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області про зобов'язання провести перерахунок пенсії скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області про зобов'язання провести перерахунок пенсії відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Заїка М.М.

судді: Головчук С.В.

Загородній А.Ф.