Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Київ К/800/64098/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Приватного підприємства (далі - ПП) "Салікс" до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання недійсними та скасування картки відмови та рішення, стягнення суми за касаційною скаргою Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Житомирська митниця) на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ПП "Салікс" в Житомирському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Житомирської митниці, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання недійсними та скасування картки відмови та рішення, стягнення суми.

Просило:

- визнати протиправним та скасувати картку відмови Житомирської митниці від 07 серпня 2013 року №101060000/2013/00686 та рішення від 07 серпня 2013 року № 101060000/2013/3000579/2;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "Салікс" надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 12 935,88 грн. та ввізне мито в розмірі 3 947,57 грн., а всього в сумі 16 883,45 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013року, залишеною без зміни ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано картку відмови Житомирської митниці від 07 серпня 2013 року №101060000/2013/00686 та рішення від 07 серпня 2013 року № 101060000/2013/3000579/2.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Салікс" надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 12 935,88 грн. та ввізне мито в розмірі 3 947,57 грн., а всього в сумі 16 883,45 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Житомирська митниця подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ПП "Салікс".

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 25 серпня 2010 року між ПП "Салікс" та фірмою "PROFILE VOX Sp. z o.o. Sp. k., Gdynska 143, 62-004 Czerwonak k.Poznania, Польща укладено прямий зовнішньоекономічний Контракт № 05/2010 щодо поставки товару (вироби з ПВХ) у відповідності до специфікації на умовах FCА Czerwonak.

07 серпня 2013 року позивачем подано до Житомирській митниці вантажно-митну декларацію № 101060000/2013/013384 та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а зокрема: контракт від 25 серпня 2010 року, рахунок-фактуру від 02 серпня 2013 року № 139300459, експортну ВМД, міжнародну товарно-транспортну накладну СМR №197536, довідку про транспортно-заготівельні витрати, прайс-лист від 25 жовтня 2012 року, листи від виробника, прайс-листи від 01 березня 2013 року, специфікації №№ 30-31, комерційну пропозицію від 01 березня 2013 року, виписки з бухгалтерської документації, висновок ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 05 липня 2013 року № 12/308, лист від виробника від 01 серпня 3013 року про відсутність будь-яких ліцензійних умов.

За результатами розгляду документів Житомирською митницею виставлено письмову вимогу про витребування додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, а зокрема: страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування, про що ознайомлено декларанта.

У свою чергу ПП "Салікс" повідомив митний орган про неможливість подання названих документів.

За наслідками проведеної процедури консультації між митним органом та декларантом та за результатами розгляду поданих документів відповідачем 07 серпня 2013року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів

№ 101060000/2013/3000579/2 та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 101060000/2013/00686.

В картці відмови відповідачем зазначено, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Крім того, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, а саме: страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування чим порушено вимоги статті 52, 53 Митного кодексу України (далі - МК України). У зв'язку з чим, визначено умову, виконання якої забезпечує можливість здійснення митного оформлення. Зокрема, необхідно було подати належним чином оформлену митну декларацію відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 07 серпня 2013 року №101060000/2013/3000579/2 та сплатити платежі в повному обсязі.

Суди першої і апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що відповідач не навів обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Житомирської митниці щодо вартості імпортованого товару, а також не наведено будь-яких обставин, які б перешкоджали визначенню митної вартості товару за ціною договору.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 259 МК України, діючого на час спірних правовідносин, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною першою статті 260 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами частини першої статті 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості (частина третя статті 260 МК України).

Відповідно до частини першої статті 266 цього ж Кодексу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 МК України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 МК України.

Судами встановлено, що при поданні вантажної митної декларації (далі - ВМД) позивачем заявлено митну вартість товару у розмірі 35 6264,58 грн. До складових даної вартості ввійшла фактурна вартість товару у розмірі 32 950,95 Євро (що за курсом валюти 10,61), що складає 349 764,58 грн. та вартість транспортних витрат на перевезення товару до митної території України у розмірі 6 500 грн.

Підставою для декларування названої митної вартості товару були рахунок-фактура від 02 серпня 2013 року № 139300459, відповідно до якої фактурна вартість товару, що поставлявся, складала 32 950,95 Євро, та рахунок-фактура від 06 серпня 2013 року № СФ -0004137, відповідно до якої вартість транспортних витрат на перевезення товару до митної території України складала 6 500 грн.

Також, фактурна вартість товару, що поставлявся, підтверджувалася платіжним документом від 02 серпня 2013 року № 21 про переказ коштів в оплату товару за рахунком-фактурою від 02 серпня 2013 року № 139300459. Вартість транспортних послуг підтверджується платіжним документом від 14 серпня 2013 року № 127 про переказ коштів в оплату вартості транспортних послуг.

Отже, заявлена позивачем митна вартість товару за першим методом становила 2,2046 Євро /кг, що становить 2,9277дол. /кг.

За інформацією БД ЄАІС Держмитслужби України митна вартість такої продукції, яка була продана на експорт в Україну з тієї ж країни, в тих же комерційних умовах, час експорту яких був максимально наближений до оцінюваних товарів, становив 3,6452 дол./кг, що складає 2,7449 Євро/кг.

Згідно з частиною десятою статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари зокрема додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

За умовами зовнішньоекономічного контракту від 25 серпня 2010 року

№ 05/2010, відповідно до якого здійснювалась поставка товарів за поданою митному органу 07 серпня 2013 року ВМД, товар поставлявся на умовах FCA "франко-перевізник" Червонак (Польща).

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2000 року) умови поставки FCA "франко-перевізник" не покладають обов'язку на покупця щодо страхування товару. Не містить такого обов'язку щодо страхування товарів і зовнішньоекономічний контракт від 25 серпня 2010 року № 05/2010.

Таким чином, є вірним висновок судів, що ні постачальник, ні позивач відповідно до положень офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС) та зовнішньоекономічного контракту не зобов'язані здійснювати страхування товару зазначеного у вантажно-митній декларації № 101060000/2013/013384.

Відтак, вимога митного органу про наданням позивачем страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування є безпідставною.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що відповідачем не була доведена правомірність прийняття оскаржуваного рішення та неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди, а також не спростоване твердження позивача стосовно того, що наданих позивачем митному органу документів достатньо для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Оскільки, рішення про визначення митної вартості товару визнано протиправним, то підстави для відмови у митному оформленні також відпали, тому картка відмови також підлягає скасуванню.

Разом з тим, щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362 (далі - Порядок № 611/147). Згідно з пунктом 7 наведеного Порядку № 611/147 відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Отже, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до пункту 17.1.10 статті 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами пункту 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень МК України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами частини першої статті 301 МК України 2012 року повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексів України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість. Позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в позовних вимогах.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права в частині задоволення позову щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Враховуючи наведене постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягає зміні із скасуванням в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита, з відмовою у задоволенні позову в цій частині.

В решті постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства "Салікс" до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання недійсними та скасування картки відмови та рішення, стягнення суми, в частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 12 935,88 грн. та ввізного мита в розмірі 3 947,57 грн., а всього в сумі 16 883,45 грн. скасувати.

В задоволенні позову у цій частині відмовити.

В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.