Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/56525/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 у справі № 2а-12243/09/2670

за позовом Дочірнього підприємства "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2009 року Підприємство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 17.03.2009 № 0000451502/0, № 0000461502/0, від 28.04.2009 № 0000451502/1, №0000461502/1, від 08.07.2009 № 0000451502/2, № 0000461502/2, від 21.09.2009 № 0000451502/3 та № 0000461502/3, якими до позивача застосовано штрафи за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати за природній газ та газовий конденсат у розмірах 24 729,34 грн. та 500 044,72 грн. відповідно.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2010, залишеною без змін ухвалюю Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Судові рішення обґрунтовано висновком про те, що "рентна плата" не є податком чи збором, що передбачені Законом України "Про систему оподаткування", а тому застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є неправомірним.

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспекція до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що фактичною підставою визначення позивачу сум фінансових санкцій згідно п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", слугував висновок фахівців податкового органу, викладений в акті перевірки від 19.02.2009, що позивачем порушено строки сплати рентної плати за природний газ та газовий конденсат, що видобувається в Україні.

Причиною виникнення спору у справі стало питання стосовно юридичної природи рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, та порядку сплати цього платежу.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету або державного цільового фонду в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Статтею 1 Закону України "Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат визначено як загальнодержавні обов'язкові платежі, які сплачуються з вартості обсягів нафти, природного газу і газового конденсату, видобутих у межах території України.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 14 цього Закону рентні платежі відносяться до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 3 ст. 1 цього Закону передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Законом України від 30.11.2006 № 398-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування", який набрав чинності з 01.01.2007, було внесено зміни до спеціальних законів з питань оподаткування, зокрема до Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та встановлено нові ставки та механізм справляння рентних платежів за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат в Україні.

На виконання вимог п. 4 розділу II "Прикінцевих положень" Закону № 398-V, відповідно до яких Уряд протягом місяця після набрання чинності цим Законом повинен забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону та забезпечити приведення органами виконавчої влади виданих ними нормативно-правових актів у відповідність із нормами цього Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 № 1850 було внесено відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 256 "Про затвердження порядку обчислення та внесення рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат"

У п. 1 Порядку зазначено, що цей Порядок визначає механізм обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат у розмірах, установлених законом.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що поняття "рентна плата" та "рентні платежі" є тотожними по суті, а Закон № 398-V, постанова Кабінету Міністрів України № 256 та внесені відповідні зміни до неї постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 № 1850 прийняті на підставі та на виконання закону з питань оподаткування.

У преамбулі Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу (пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III).

Таким чином, враховуючи вищезазначене та те що фактично позивачем було допущено порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань з рентної плати за природній газ та газовий конденсат, Державна податкова інспекція цілком правомірно, керуючись ст. 17 Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначила позивачу штрафні санкції за несвоєчасну сплату рентної плати.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому вбачаються підстави для їх скасування та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 у справі № 2а-12243/09/2670 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому ст.ст. 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко