Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 року м. Київ К/800/2690/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012

у справі № 2а/0270/4666/12

за позовом Шаргородського споживчого товариства (далі - Товариство)

до ДПІ, старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу податкового контролю ДПІ Берещука Віталія Васильовича, головного державного податкового інспектора з питань юридичної роботи ДПІ Василика Романа Анатолійовича

про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними дії посадових осіб ДПІ з проведення перевірки та складення акта за її результатами від 14.09.2012 № 0004/02/26/22/01741491, а також про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2012 № 0000072208.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано оспорюване податкове повідомлення-рішення; в решті позову відмовлено.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій заявник зазначає про неправильне застосування судами положень пункту 9 статті 3, пунктів 4, 5 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та просить скасувати оскаржувані судові акти та повністю відмовити у позові Товариства.

Переглянувши справу у межах касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що 14.09.2012 працівниками ДПІ було проведено фактичну перевірку належного позивачеві магазину, під час якої було виявлено, зокрема, невиконання позивачем щоденного друку фіскальних звітних чеків РРО та незабезпечення зберігання контрольних стрічок за робочі дні з 03.07.2012 по 29.08.2012, що стало підставою для застосування до Товариства штрафних санкцій в загальній сумі 29581 грн. згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з пунктами 9, 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

В силу вимог пунктів 4, 5 статті 17 цього Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або не збережено контрольну стрічку протягом трьох років, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналізуючи наведені норми Закону, суди обох попередніх інстанцій дійшли цілком правильного висновку про те, що застосування до позивача фінансових санкцій за кожний випадок роздрукування щоденного звіту або не зберігання контрольної є неправомірним.

Адже за вчинення порушень, про які йдеться у пунктах 4, 5 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або, відповідно, у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, незберігання контрольних стрічок, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги).

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи роздрукований чек у книзі обліку розрахункових операцій та контрольні стрічки - триваюче, що обумовлює необхідність застосування до нього фінансової санкції незалежно від кількості таких щоденних нероздрукувань та тривалості незберігання.

У той же час суди, встановивши факт вчинення позивачем правопорушень, про які йдеться в акті, у повному обсязі скасували оскаржуване податкове повідомлення-рішення, звільнивши тим самим позивача від відповідальності за вчинені протиправні діяння взагалі.

А відтак Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити судові акти попередніх інстанцій зі спору та відмовити у відповідній частині позову.

В решті ухвалені у справі судові акти учасниками провадження не оскаржуються, а тому у Вищого адміністративного суду України відсутні правові підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 у справі № 2а/0270/4666/12 змінити в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2012 № 0000072208 в частині застосування до Шаргородського споживчого товариства штрафних санкцій у сумі 510 грн.

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 у справі № 2а/0270/4666/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько