Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2014 р. м. Київ К/800/15506/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої судді: Васильченко Н.В.,

суддів: Леонтович К.Г., Конюшка К.В.,

при секретарі: Романишин О.Р.,

за участі представника позивача: Похилько Л.В.,

представника відповідача: Борисової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року по справі № 818/8373/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе» до Сумської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання дій протиправними, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе" звернулося до суду з позовом до Сумської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання протиправними дії Сумської митниці щодо відмови у прийнятті митної декларації; скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2013/00144 від 25.07.2013 року, стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість в розмірі 145 149,08 грн., ввізного мита в розмірі 725 745,38 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Сумська митниця Міндоходів подала касаційну скаргу, в якій просить ці рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судом та обґрунтованість застосування норм матеріального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів знаходить підстави до її часткового задоволення.

Судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 25.07.2013р. Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково- виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» подана до Сумської митниці Міндоходів митна декларація №805130000/2013/009058 від 25.07.2013р. для митного оформлення в режимі імпорт комплекту магнітного підвісу КМП по ТІ080001- 4 шт. та інші документи, необхідні для митного контролю.

Для підтвердження країни походження товару та з метою отримання преференції зі сплати ввізного мита позивачем наданий зовнішньоекономічний контракт №393/006-234 від 15.10.2012р., укладений між ВАТ «Сатурн - Газовые турбины» (Росія) та ПАТ «Сумське НВО ім. МВ.Фрунзе», рахунок - фактура №403332/0 від 11.07.2013р., міжнародна товарно-транспортна накладна №473987 (країна відправлення Росія), оригінал Сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 15.07.2013р. за № RUUA 312 6 000 860 (бланк 2989498) та Акт експертизи № 126-161 для оформлення сертифікату країни походження товару, складений Балашихинською Торгово-промисловою палатою 11.07.2013р.

У зв'язку з наявністю преференції зі сплати ввізного мита позивачем нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 902 981,53грн.

25.07.2013р. Сумська митниця відмовила ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» у митному оформленні задекларованого товару, оформивши Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2013/00144.

Підставою для відмови стало невизнання відповідачем Сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 15.07.2013р. за №RUUA 312 6 000 860 (бланк 2989498) для цілей надання товару режиму вільної торгівлі у відповідності до п.9.1 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009р.

Цього ж дня, позивач оформив митну декларацію №805130000/2013/009074 з нарахуванням та сплатою ввізного мита за оформлення задекларованого товару у розмірі 725745,38грн. та податку на додану вартість у розмірі 3048130,61грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Сертифікат форми СТ-1 RUUA 3126000860 від 15.07.2013 року у відповідності до вимог ст. 43 ч. 3 МК України засвідчує походження товару, а картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів видана Сумською митницею Міндоходів на підставі припущень, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Колегія суддів вважає вірними вказані висновки судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

На час виникнення спірних правовідносин Україна та Російська Федерація є сторонами Договору про зону вільної торгівлі, який підписано державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав 18.10.2011 та ратифіковано Законом України "Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі" від 30.07.2012 №5193-VI (надалі - Договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Договору сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Частинами 6, 7 статті 36 Митного кодексу України передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Договору, для визначення країни походження товарів, що походять із Сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, Сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009.

Згідно з п. 5.1 розділу 5 Правил, товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав-учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.

Відповідно до п.5.3 Правил товари, походження яких не встановлено або походження яких установлено, але при цьому стосовно їх не може бути застосований режим вільної торгівлі через відсутність необхідних для цих цілей документів, пропускаються до країни ввезення відповідно до вимог тарифного й нетарифного регулювання країни ввезення.

Пунктом 6.1 розділу 6 Правил передбачено, що для підтвердження країни походження товару в конкретній державі-учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару.

Згідно з п. 9.1 розділу 9 Правил сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо товар, зазначений у сертифікаті, не відповідає умовам, передбаченим п.5.1 цих Правил.

Таким чином, товар, імпортований на митну територію України може користуватися режимом вільної торгівлі у разі, коли декларантом для органу доходів і зборів подано сертифікат про його походження, який підтверджує, що країною походження товару є одна з держав-учасниць Договору.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Правил, країною походження товару вважається держава-учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Згідно з п. 2.3 розділу 2 Правил, для цілей визначення країни походження товару, виготовленого в державі-учасниці Угоди, може застосовуватися кумулятивний принцип, який визначає походження того чи того товару під час його послідовної обробки (переробки). Якщо у виробництві кінцевого товару в одній з держав-учасниць Угоди використовуються матеріали, що походять з іншої або інших держав-учасниць Угоди, які підтверджені сертифікатом (сертифікатами) про походження товару форми СТ-1 та піддаються поетапній подальшій обробці (переробці) в іншій або інших державах-учасницях Угоди, то країною походження такого товару вважається країна, на території якої він востаннє був підданий обробці (переробці). За відсутності сертифіката (сертифікатів) форми СТ-1 про походження матеріалів з інших держав-учасниць Угоди визначення країни походження кінцевого товару здійснюється на підставі критерію достатньої обробки (переробки) (підпункти "а", "б", "в" пункту 2.4 цих Правил).

Пунктом 2.4 розділу 2 Правил передбачено, що в разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару.

Критерій достатньої обробки (переробки) може виражатися виконанням таких умов: а) зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків, що сталася в результаті обробки (переробки); б) виконання необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої ці операції мали місце; в) правило адвалорної частки, коли вартість використовуваних матеріалів іноземного походження досягає фіксованої процентної частки в ціні кінцевої продукції.

Основною умовою критерію достатньої обробки (переробки) є зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків. Ця умова застосовується до всіх товарів, за винятком товарів, уключених до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце (далі - Перелік) (додаток 1, який є невід'ємною частиною цих Правил).

Пунктом 9.1 Правил передбачено , що сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо:

- у наданому документі є підчистки, помарки або не засвідчені відповідно до цих Правил виправлення або відсутні необхідні підписи та (або) печатки;

- проставлені в сертифікаті відбитки печаток та (або) підписи осіб, а також зазначені адреси органів, уповноважених засвідчувати й видавати сертифікати форми СТ-1, не відповідають інформації, наявній у митної служби країни ввезення;

- відомості, зазначені в сертифікаті, не відповідають декларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого;

- бланк наданого сертифіката не відповідає зразкам бланків, наявним у митної служби країни ввезення;

- у наданому сертифікаті підпис особи, уповноваженої засвідчувати сертифікати, виконано у вигляді факсиміле;

- товар, зазначений у сертифікаті, не відповідає умовам, передбаченим пунктом 5.1 цих Правил;

- товар, зазначений у сертифікаті, підпадає під випадок, передбачений пунктом 5.2 цих Правил.

Судами вірно встановлено, що Сертифікат про походження товару за СТ-1 від 15.07.2013р. за № RUUA 312 6 000 860 містить повну та достовірну інформацію щодо задекларованого товару, будь-які розбіжності в документах про країну походження товару відсутні.

Згідно з висновками акту експертизи від 11.07.2013 pоку №126-161 (а.с. 32-34) «для кінцевого товару» (комплект магнітного подвеса КМП по Т1080001) вартість використовуваних іноземних матеріалів не перевищує 50% ціни кінцевої продукції, при цьому, матеріали іноземного походження, що класифікуються в даній товарній позиції, не використовуються.

З урахуванням вищевикладеного, встановлено, що для вищезазначеного товару виконуються умови, вказані у «Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар вважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце» (додаток 1 до Правил визначення країни походження товарів), що відповідає вимогам достатньої обробки/переборки в РФ та дозволяє вважати даний товар таким, що походить з Російської Федерації.

Кінцевий товар згідно з Правилами визначення країни походження товарів є товаром російського походження, підданий достатній обробці/переробці в РФ та має критерій походження «Д8505».

Вказане також підтверджується листом від 12.11.2013 року № 156, яким ТПП Росії підтвердила правильність та правомочність видачі Сертифікату.

Беручи до уваги вищенаведені норми та встановлені під час судового розгляду обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Сумська митниця, застосовуючи п.9.1 Правил для невизнання Сертифікату для надання товару режиму вільної торгівлі, вчинила неправомірні дії, оскільки Сертифікат відповідає законодавчо встановленим вимогам та в повній мірі дозволяє провести ідентифікацію товару за МД №805130000/2013/009058 від 25.07.2013р. Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи та не спростовані митним органом.

Таким чином, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що дії відповідача щодо відмови прийнятті митної декларації позивача та щодо винесення картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2013/00144 від 25.07.2013 року, вчинені з порушенням вимог Митного кодексу України та Договору про зону вільної торгівлі, підписаного державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав 18.10.2011, у зв'язку з чим такі дії є протиправними.

Встановивши неправомірність спірних дій та рішення відповідача, на підставі якого позивачем до Державного бюджету України додатково сплачено ПДВ та мито, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність стягнення через Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області вказаної суми.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком, оскільки у випадку прийняття рішення про стягнення суми надміру сплаченого ПДВ та/або мита, одночасно скасовуючи картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, підмінюється виняткова компетенція митних органів в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом і визначення митної вартості. Наведена позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, що визначена, зокрема, у постановах від 07.09.2012 року у справі № 21-242а12 та від 17.12.2013 року у справі № 21-439а13.

Відповідно до ч. 1 ст. 242-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У зв'язку із всім вищенаведеним, підлягає скасуванню постанова Сумського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість в розмірі 145 149,08 грн., ввізного мита в розмірі 725 745,38 грн.

Згідно з ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Сумської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області на користь Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе» надмірно сплаченої суми податку на додану вартість в розмірі 145 149,08 грн., ввізного мита в розмірі 725 745,38 грн. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у вказаній частині. В іншій частині рішення судів залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.

Судді: