Історія справи

Постанова ВАСУ від 02.06.2016 року у справі №800/214/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року м. Київ справа № 800/214/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е. Бившевої Л. І. Веденяпіна О. А. Голубєвої Г. К. Шипуліної Т. М.

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.

позивач ОСОБА_6

представник позивача ОСОБА_7

представник відповідача Карлаш Д. О.

представник третьої особи Орленко А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Генеральний прокурор України, про визнання рішення незаконним та його скасування, -

В С Т А Н О В И Л А:

04 квітня 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Генеральний прокурор України, про визнання рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 квітня 2016 року №21/вп-16 від 04 квітня 2016 року, яким його відсторонено від посади судді Печерського районного суду міста Києва на два місяця незаконним та скасувати його.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 квітня 2016 року є незаконним та прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

У запереченнях на адміністративний позов представник відповідача позов не визнав та вказав, що при винесенні рішення від 04 квітня 2016 року ВККС України повністю дотримано процедуру прийняття оскаржуваного рішення, проаналізовано та враховано мотиви наведені у клопотанні Генерального прокурора України, надано оцінку правовій підставі відсторонення судді від посади, враховано тяжкість злочинів у вчиненні яких підозрюється позивач, фактичні обставини та просить відмовити позивачеві в задоволені позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вважає рішення ВККС України від 04 квітня 2016 року законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги позову, які просили задовольнити в повному обсязі.

Представники Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Генерального прокурора України з позовом не згодні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, колегія суддів вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_6 Постановою Верховної Ради України від 03 лютого 2011 року №2990-УІ обраний на посаду судді Печерського районного суду м. Києва безстроково.

04 квітня 2016 року ВККС України прийняла рішення №21/вп-16 про задоволення клопотання Генерального прокурора України про відсторонення ОСОБА_6 від посади судді Печерського районного суду м. Києва строком на два місяці.

У вказаному рішенні зазначено, що доводи клопотання Генерального прокурора України про відсторонення від посади обґрунтовані доданими до нього копіями матеріалів кримінального провадження. ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину у сфері службової діяльності, передбаченого ч. 2 ст. 375 Кримінального кодексу України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище, що є підставою для відсторонення від посади строком на два місяці.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В межах кримінального провадження передбачено відсторонення судді від посади, яке відповідно до ч. 3 ст. 154 КПК України та ч. 4 ст. 49, п. 9 ч. 1 ст. 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснюється ВККС України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КПК України визначено, що відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.

Під час судового засідання було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, справа про його обвинувачення передана для розгляду до суду по суті.

Згідно п. 15.1 Регламенту ВККС затвердженого рішенням ВККС від 08.06.2011 року № 1802/зп-11 (далі - Регламент, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Комісія приймає рішення про відсторонення судді від посади на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому Законом, та з урахуванням положень КПК України.

Статтею 157 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов'язаний врахувати такі обставини:

1) правову підставу для відсторонення від посади;

2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;

3) наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

Відповідно до п. 15.6 Регламенту ВККС, під час розгляду клопотання про відсторонення судді від посади Комісія має право заслухати будь-яку особу чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про відсторонення судді від посади. Вирішуючи питання про відсторонення судді від посади, Комісія враховує:

- мотиви, наведені в клопотанні Генерального прокурора України;

- правову підставу для відсторонення судді від посади;

- наслідки відсторонення судді від посади для інших осіб.

У клопотанні Генерального прокурора України, поданого на вирішення ВККС України, зазначено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 серпня 2015 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 направлено за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області для розгляду по суті.

Як вбачається зі змісту клопотання про відсторонення позивача від посади судді, необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження обґрунтована тим, що триває кримінальне провадження, у якому ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні злочину, який вчинено з використанням повноважень судді. Судове засідання з розгляду зазначеного провадження ще не призначено. На сьогодні існують обґрунтовані ризики впливу судді на свідків у кримінальному провадженні, можливості доступу до судових справ, іншої документації суду. Відсторонення від посади судді необхідне для запобігання його протиправній поведінці під час судового розгляду кримінального провадження.

З оскаржуваного рішення ВККС України вбачається, що під час прийняття такого, відповідач керувався зазначеними вище вимогами законодавства, з врахуванням доводів сторін, перевірив обґрунтованість підстав, за яких було порушено питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як відсторонення судді від посади, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування такого.

Оскаржуване рішення відповідач вмотивував тим, що позивач перебуваючи на посаді судді займає відповідальне становище і обвинувачується у вчиненні злочину пов'язаного з його професійною діяльністю, а тому є ризики, що перебуваючи на посаді судді Печерського районного суду міста Києва, користуючись наданими владними повноваженнями, матиме доступ до службових приміщень та судових справ, а також до іншої документації суду; може давати обов'язкові до виконання вказівки своїм підлеглим працівникам (секретар та помічник) і в такий спосіб перешкоджати здійсненню кримінального провадження; може впливати на свідків та інших учасників провадження які були допитані під час досудового розслідування та надаватимуть свідчення в суді, що перешкоджатиме встановленню істини у справі; перебуваючи на посаді судді та продовжуючи здійснювати правосуддя, може допустити інші правопорушення, під приводом розгляду судових справ, які перебувають у нього в провадженні.

Під час розгляду справи встановлено, що секретар судового засідання (ОСОБА_10), яка є свідком по кримінальній справі, на даний час працює помічником судді Вовка С. В. та перебуває у прямому підпорядкуванні судді.

З урахуванням положень ст. 154 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

За таких обставин, при розгляді кримінальної справи, зазначена особа при її свідчені в суді може знаходитись під впливом свого безпосереднього керівника, який є обвинуваченим у кримінальному провадженні, що може заважати встановленню істини у справі.

Крім того, згідно пояснення позивача, які знаходяться у позові, на момент відсторонення його від посади судді в нього в провадженні перебувало 3 кримінальні справи, 188 скарг поданих в порядку КПК України і вирішуються слідчим суддею, 81 цивільна справа та 2 справи в порядку КАС України.

За таких обставин у позивача при виконанні обов'язків судді по розгляду справ, може виникнути ситуація перебування у нарадчій кімнаті і може призвести до відкладення розгляду кримінального провадження у справі.

В письмових запереченнях на позовну заяву від 15.04.2016 року №19-2827/76 ВККС України зазначає, що під час засідання Комісією було встановлено, що оригінал справи, яка є предметом дослідження у кримінальному провадженні, перебуває у Печерському районному судді міста Києва, а у зв'язку з цим існують обґрунтовані ризики того, що перебуваючи на посаді судді Печерському районному судді міста Києва, виконуючи обов'язки судді та користуючись наданими повноваженнями, позивач, як суддя, матиме доступ до справ, зокрема до тієї, яка є предметом дослідження у кримінальному провадженні, та іншої документації суду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стосовно вмотивованості рішень органів з вирішення спорів або судових рішень, то у таких рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Руїс Торіха проти Іспанії" (заява N 18390/91) від 23 листопада 1994 року, "Суомінен проти Фінляндії" (заява N 37801/97) від 1 липня 2003 року).

Таким чином, при розгляді клопотання Генерального прокурора України ВККС України обґрунтовано застосувала такий захід як відсторонення від посади.

Статтею 1 Кодексу суддівської етики затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року передбачено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Згідно ст. 3 Кодексу суддівської етики, суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Враховуючи вищенаведені норми Кодексу суддівської етики суд вважає, що сам факт перебування судді у статусі обвинуваченого з одночасним здійсненням ним правосуддя може мати негативні наслідки для суспільної думки щодо його неупередженості при прийнятті ним відповідних судових рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування рішення відповідача №21/вп-16 від 04 квітня 2016 року щодо відсторонення позивача від посади судді Печерського районного суду м. Києва строком на два місяці у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності, а тому вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 94, 160-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні позову ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Генеральний прокурор України, про визнання рішення №21/вп-16 від 04 квітня 2016 року незаконним та його скасування - відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Е. Острович

Л. І. Бившева

О. А. Веденяпін

Г. К. Голубєва

Т. М. Шипуліна