Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.10.2018 року у справі №555/638/17

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 555/638/17

провадження № 61-17193св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 10 травня 2017 року у складі судді Мельничук Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 20 червня 2017 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Шеремет А. М., Григоренко М. П.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_4. Після його смерті залишилося спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,18 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та дві земельні ділянки площею 0,2054 га і 0,0890 га для ведення особистого підсобного господарства, які розташовані на вказаною адресою. Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 01 квітня 2016 року за ним було визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на зазначений будинок. Оскільки земельні ділянки не були охоплені заповітом, то ця частина спадщини спадкується на загальних підставах. Спадкоємцем за законом першої черги, крім нього, є ОСОБА_2, яка не має наміру оформляти на своє ім'я спадкове майно. У лютому 2016 року він звернувся до Березнівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказані земельні ділянки, однак отримав відмову, мотивовану тим, що після померлого ОСОБА_4 спадщину прийняла також ОСОБА_2, а тому відсутні підстави для видачі йому вказаного свідоцтва на цілу частку спадкового майна. Вважає, що оскільки він є власником житлового будинку, то до нього має перейти право власності на земельні ділянки, на яких він розміщений. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на вищевказані земельні ділянки.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 10 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що після померлого ОСОБА_4, крім позивача, спадщину прийняла також ОСОБА_2, а тому вони мають право на спадкування земельних ділянок у рівних частках. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує право власності. Під час розгляду справи відповідач не заперечувала проти задоволення позову, а ОСОБА_1 не надав доказів втрати ним правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 20 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 10 травня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

У липні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 20 червня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки ОСОБА_1 є власником житлового будинку, то до нього має перейти право власності на земельні ділянки, на яких цей будинок розміщений. ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини в частині земельних ділянок, написавши 27 жовтня 2015 року заяву до Березнівської державної нотаріальної контори, що встановлено рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року. Апеляційний суд безпідставно не прийняв заяву відповідача про визнання нею позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

У вересні 2017 року ОСОБА_2 подала до суду відгук на касаційну скаргу, в якому просила задовольнити позов та визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17 квітня 2018 року справу № 555/638/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно з частиною п'ятою статті 1269 ЦК України особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смертьсерії НОМЕР_1.

Спадкоємцями померлого ОСОБА_4 є його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які прийняли спадщину в установленому законом порядку.

Спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 належали земельна ділянка площею 0,18 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та дві земельні ділянки площею 0,2054 га і 0,0890 га для ведення особистого підсобного господарства, а також житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

17 грудня 2002 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким вказаний житловий будинок заповів своєму сину ОСОБА_1

03 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Березнівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказані земельні ділянки.

Постановою державного нотаріуса Березнівської державної нотаріальної конторивід 27 грудня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що після померлого ОСОБА_4 спадщину прийняла також ОСОБА_2, а тому спадкоємці мають право на спадкування земельних ділянок в рівних частках.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 01 квітня 2016 року за позивачем було визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що після померлого ОСОБА_4, крім позивача, спадщину прийняла також ОСОБА_2, а тому сторони мають право на спадкування цих земельних ділянок у рівних частках. Позивач не надав доказів втрати ним правовстановлюючих документів на земельні ділянки, а тому відсутні перешкоди для оформлення його спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» правило статті 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Отже, стаття 1225 ЦК України визначає особливості спадкування прав на земельну ділянку. Основним її змістом є те, що спадкування земельних ділянок здійснюється на загальних підставах. Це означає, з однієї сторони, поширення на цей вид майна загальних засад і правил, що регулюють умови і порядок спадкування, а з іншої - відсутність спеціальних дозволів органів державної влади та місцевого самоврядування на одержання земельних ділянок у спадщину.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання за ним права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в розмірі, належному спадкодавцю, оскільки до нього як спадкоємця домоволодіння перейшло право власності лише на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Спадкування ж решти вказаної ділянки здійснюється на загальних підставах.

Тому ОСОБА_1 як власник житлового будинку не позбавлений можливості оформити свої права на зазначену земельну ділянку у нотаріальному порядку, тобто успадкувати майно на загальних підставах.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 відмовилися від прийняття спадщини в частині земельних ділянок, написавши 27 жовтня 2015 року заяву до Березнівської державної нотаріальної контори, що встановлено рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Балашівської сільської ради Березнівського району Рівненської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, не заслуговують на увагу, оскільки суд лише дослідив указану заяву та не встановлював того факту, що ОСОБА_2 не прийняла спадщини після померлого батька або відмовилася від її прийняття в установлений законом строк.

Оскільки вказана заява була подана після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, то частка у спадщині позивача не може бути збільшена з тих підстав, що відповідач відмовилася від прийняття спадщини на його користь. У таких випадках ОСОБА_2 має право розпорядитися усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження його іншому спадкоємцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно не прийняв заяву відповідача про визнання нею позову, також не заслуговують на увагу.

Відповідно до частини четвертої статті 174 ЦПК України 2004 року у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач не заперечувала проти задоволення позову, однак при цьому послалася на те, що в цьому випадку позивач повинен забезпечити недоторканість ведення її сином господарської діяльності на одній із спірних земельних ділянок.

Отже, апеляційний суд правильно виходив з того, що визнання позову під умовою не відповідає вимогам закону.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 20 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.А.Стрільчук Судді:С.О.Карпенко В.О.Кузнєцов О.В.Ступак Г.І.Усик