Історія справи

Постанова КЦС ВП від 31.05.2023 року у справі №175/1505/21
Постанова КЦС ВП від 07.12.2023 року у справі №175/1505/21
Постанова КЦС ВП від 31.05.2023 року у справі №175/1505/21

Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 175/1505/21

провадження № 61-12311св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чіп Ярослав Миколайович, на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2022 року у складі судді Мащук В. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Позовну заяву мотивовано тим, що 21 червня 2019 року у м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «BMW» під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Nissan», яким керував ОСОБА_2 , у результаті якого автомобіль останнього отримав механічні пошкодження.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2019 року ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні вказаної ДТП. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 застрахована у ПрАТ «СК «Юнівес».

24 червня 2019 року позивач та ОСОБА_2 уклали договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого відповідач (кредитор) передав йому (новому кредитору) право вимоги до осіб, відповідальних

за завдання йому матеріальної шкоди внаслідок вищевказаної ДТП. За змістом пункту 5 укладеного між сторонами договору, новий кредитор, після отримання від кредитора нотаріально посвідченої довіреності зобов`язується відремонтувати власними силами, та за власний кошт належний кредитору (відповідачу) транспортний засіб «Nissan». Для реалізації права відступлення вимоги, після укладання договору Кредитор (відповідач) зобов`язаний надати новому кредитору (позивач) нотаріально посвідчену довіреність з правом представляти інтереси довірителя (стягувача) у всіх державних та не державних органах, підприємствах та установах всіх форм власності, органах прокуратури та суду, державної виконавчої служби з правом пред`явлення до виконання виконавчих документів (пункт 6 договору).

На виконання зазначеного пункту договору 24 червня 2019 року відповідач видав на ім`я позивача довіреність.

За умовами пункту 7 договору після підписання договору, у разі отримання кредитором (відповідачем) страхового відшкодування або дострокового скасуванню довіреності, яка видна кредитором, або отримання від винної у ДТП особи, або від будь-якої іншої особи, що в силу закону несе відповідальність перед кредитором за спричинені винною особою збитки, компенсації матеріального збитку, кредитор зобов`язаний на протязі двох днів передати новому кредитору отримане відшкодування (матеріальну компенсацію).

Однак, у порушення умов договору, відповідач, після відступлення на користь позивача права вимоги за зазначеним страховим випадком (ДТП), самостійно отримав страхове відшкодування та скасував 08 жовтня

2019 року видану на ім`я позивача довіреність, не передавши позивачу страхове відшкодування.

Позивач зазначає, що оскільки максимальний ліміт відповідальності винної у ДТП особи становить 100 000 гривень, а визначена автотоварознавчою експертизою від 08 червня 2019 року вартість матеріального збитку, спричиненого внаслідок пошкодження транспортного засобу «Nissan» перевищує вказаний ліміт (121 013,54 грн), то розмір страхового відшкодування, який має повернути відповідач позивачу складає

100 000 грн, які позивач просив стягнути з відповідача у судовому порядку.

У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги від 24 червня 2019 року.

Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що станом на день укладення між сторонами оспорюваного договору у нього не існувало права вимоги у встановленому розмірі до будь-кого, яке б він міг відступити, оскільки висновок автотоварознавчої експертизи з визначення вартості матеріальних збитків складено лише 08 липня 2019 року, а вина особи у ДТП встановлена постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська лише 03 жовтня 2019 року.

Тобто, станом на 24 червня 2019 року не існувало будь - якого зобов`язання, в якому ОСОБА_2 був би первісним кредитором і права вимоги за яким він мав би право передати новому кредитору. Договір про відступлення прав вимоги суперечить частині першій статті 514 ЦК України, що відповідно до статей 203 215 ЦК є підставою недійсності правочину.

Крім того, на час укладення зазначеного договору пошкоджений автомобіль не було відремонтовано відповідно до умов зазначеного договору.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір відступлення прав вимоги від 24 червня 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Судові рішення мотивовані тим, що оспорюваний правочин від 24 червня

2019 року вчинений без наміру створення правових наслідків, тому підлягає визнанню недійсним як фіктивний правочин на підставі статті 234 ЦК України. Суди врахували, що зобов`язання щодо відшкодування потерпілій особі ОСОБА_2 матеріального збитку, тобто деліктного зобов`язання, заподіяного внаслідок ДТП, яка мала місце 21 червня 2019 року, страховиком виконані на користь відповідача, відповідно до пояснень потерпілої у ДТП сторони ОСОБА_2 ремонт автомобіля проводився на іншому СТО, а не у позивача, що позивачем за первісним позовом не спростовувалось.

При цьому суди вважали, що задоволення зустрічним позовних повністю виключає задоволення вимог первісного позову, які випливали з правочину, який визнано судом недійсним, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

До Верховного Суду 06 грудня 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити, а зустрічний позов залишити без задоволення.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 січня 2022 року справа № 199/4492/19, від 10 березня 2021 року справа № 199/1917/19, від 10 квітня 2019 року справа № 390/34/17, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що у порушення умов пункту 7 укладеного між сторонами договору ОСОБА_2 самостійно отримав страхове відшкодування та скасував видану ним довіреність, що свідчить про невиконанням останнім зобов`язання та є підставою для стягнення з нього грошових коштів. Зазначає, що укладений між сторонами правочин є складним (змішаним), складається з елементів різних договорів, зокрема у ньому є елементи договору відступлення права вимоги, договору доручення, договору надання послуг. На виконання умов укладеного між сторонами договору, саме в частині умов договору щодо представницьких послуг та послуг з надання послуг з ремонту транспортного засобу позивачем виконані всі зобов`язання за договором, зокрема отримана від відповідача довіреність; влаштовано огляд пошкоджень автомобіля та проведення автотоварознавчої експертизи; організовано резервування технічної можливості з безкоштовного ремонтування автомобіля на СТО; отримано кошторис відновлювальних робіт; здійснено збір необхідних документів та подання їх до страхової компанії від імені відповідача. Вказані дії з його боку підтверджено документально і свідчать про реальність укладеного договору, його дійсність.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 03 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Відзиви на касаційну скаргу

У грудні 2022 року та січні 2023 року від ОСОБА_2 надійшли відзиви касаційні скарги, в яких останній посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Зазначає, що відступлення права вимоги може здійснюватись тільки відносно дійної вимоги, що існувала на момент переходу таких прав, однак станом на день укладення між сторонами правочину не існувало будь-якого зобов`язання, в якому ОСОБА_2 був би первісним кредитором і право вимоги за яким він мав би право передати новому кредитору, тому суди дійшли правильного висновку про визнання недійсним укладеного між сторонами договору

від 24 червня 2019 року. Посилається на те, що ні на час підписання оспорюваного правочину, ні станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, пошкоджений автомобіль не було відремонтовано позивачем.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 червня 2019 року у місті Дніпрі сталася ДТП за участю автомобіля «BMW»

під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Nissan», яким керував ОСОБА_2 , у результаті якого автомобіль останнього отримав механічні пошкодження.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 03 жовтня 2019 року ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні вказаної ДТП.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 застрахована у

ПрАТ «СК «Юнівес».

24 червня 2019 року між ОСОБА_2 (кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого кредитор передає новому кредитору вимогу, а новий кредитор приймає її, та набуває право вимоги до осіб, відповідальних (винних) за спричинення кредитору матеріального збитку (майнової шкоди), заподіяного йому внаслідок ДТП, що мала місце 21 червня 2019 року у м. Дніпрі.

Новий кредитор набуває право вимагати від страхової компанії

ПрАТ «СК «Юнівес», де застрахована цивільно - правова відповідальність винної у ДТП особи, належного виконання зобов`язань з виплати страхового відшкодування за спричинений кредитору збиток внаслідок ДТП.

Новий кредитор після підписання договору та отримання від кредитора нотаріально посвідченої довіреності згідно з умовами пункту 6 цього договору, зобов`язується відремонтувати власними силами та за власний кошт належний кредитору транспортний засіб автомобіль «Nissan», що був пошкоджений внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Після підписання договору кредитор втрачає право вимагати від страхової компанії ПрАТ «СК «Юнівес», де застрахована цивільно - правова відповідальність винної у ДТП особи та від винної у ДТП особи, або від будь-якої іншої особи, що в силу закону несе відповідальність перед кредитором за спричинені винною особою збитки, компенсації матеріального збитку, або страхового відшкодування (у тому числі компенсації неустойки (пені) та витрат у порядку статті 625 ЦК України).

Для реалізації права відступлення вимоги, після укладання договору кредитор зобов`язаний надати на ім`я нового кредитора нотаріально посвідчену довіреність з правом представляти інтереси довірителя в усіх державних та не державних органах.

Після підписання договору, у разі отримання кредитором страхового відшкодування або достроковому скасуванню довіреності, яка видана кредитором, або отримання від винної особи, або від будь-якої іншої особи, що в силу закону несе відповідальність перед кредитором за спричинені винною особою збитки, компенсації матеріального збитку, кредитор зобов`язаний на протязі двох днів після вищезазначених подій передати новому кредитору отримане відшкодування та повідомити про скасування довіреності.

За неналежне виконання кредитором свого обов`язку з повернення отриманого відшкодування за спричинені збитки кредитор сплачує новому кредитору пеню у розмірі 1% від отриманої суми за кожен день порушення зобов`язання з його передачі новому кредитору.

24 червня 2019 року ОСОБА_2 видав довіреність на ім`я ОСОБА_1 , яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер А. А.

24 червня 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 направив на адресу ПрАТ «СК «Юнівес» повідомлення про ДТП, яка сталася 21 червня 2019 року, та заяву про стягнення страхового відшкодування.

Відповідно до висновку експерта від 08 липня 2019 року величина матеріального збитку, завданого володільцю колісного транспортного засобу «Nissan», складає 121 013 грн.

17 жовтня 2019 року ОСОБА_2 направив на адресу ОСОБА_1 повідомлення про скасування 08 жовтня 2019 року довіреності від 24 червня 2019 року.

Згідно з Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, припинено дію довіреності від 24 червня 2019 року.

Відповідно до інформації ПрАТ «СК «Юнівес» розмір виплаченого страхового відшкодування ОСОБА_2 за фактом ДТП, що мала місце 21 червня 2019 року склав 89 000 грн.

Даних про виконання ОСОБА_1 умов договору від 24 червня 2019 року щодо ремонту належного ОСОБА_2 автомобіля матеріали справи не містять.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі статтями 626 628 ЦК України договором є домовленість двох

або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 526 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із справи відомо, що пунктом 12 договору відступлення права вимоги передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з пунктом 5 зазначеного договору після підписання договору, кредитор втрачає право вимагати від страхової компанії та від винної особи, або від будь-якої іншої особи, компенсації матеріального збитку або страхового відшкодування, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що зазначена у пункті 1 договору.

Внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні ОСОБА_1 набув права вимоги до ПрАТ «СК «Юнівес» стосовно виконання зобов`язань за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 169642505.

За змістом положень пункту 6 зазначеного договору кредитор зобов`язаний надати на ім`я нового кредитора нотаріально посвідчену довіреність з правом представляти інтереси довірителя у всіх державних та не державних органах, підприємствах та установах всіх форм власності, органах прокуратури та суду, державної виконавчої служби з правом пред`явлення до виконання виконавчих листів.

24 червня 2019 року ОСОБА_2 видав на ім`я ОСОБА_1 відповідну довіреність.

Згідно із пунктом 7 зазначеного договору після його підписання, у разі отримання відповідачем страхового відшкодування по зазначеному у пункті 1.2 договору страховому випадку, або дострокового скасування довіреності, виданої відповідачем на виконання пункту 6 договору, або отримання від винної у ДТП особи, або від будь-якої іншої особи, що в силу закону несе відповідальність перед відповідачем за спричинені винною особою збитки, компенсації матеріального збитку, кредитор зобов`язаний на протязі двох днів передати новому кредитору отримане відшкодування та/або повідомити про скасування довіреності.

Відповідно до інформації ПрАТ «СК «Юнівес» розмір виплаченого страхового відшкодування ОСОБА_2 за фактом ДТП, що мала місце 21 червня 2019 року склав 89 000 грн.

Відповідно до пункту 8 договору, за неналежне виконання кредитором свого обов`язку по поверненню отриманого відшкодування за спричинені збитки згідно умов пункту 7 цього договору, кредитор сплачує новому кредитору пеню в розмірі 1 % від отриманої суми за кожен день порушення зобов`язання з його передачі новому кредитору.

Суд апеляційної інстанції вважав, що укладений між сторонами договір про відступлення права вимоги вчинений без наміру створення правових наслідків, підлягає визнанню недійсним як фіктивний правочин на підставі статті 234 ЦК України, а тому ОСОБА_2 не має обов`язку передати ОСОБА_1 отримане страхове відшкодування.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 202 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі 607/15555/17-ц.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що на виконання умов укладеного договору відступлення права вимоги, новим кредитором виконані всі зобов`язання, зокрема: отримана нотаріально посвідчена довіреність, влаштований огляд пошкоджень автомобіля та проведення автотоварознавчої експертизи, організовано резервування технічної можливості з безкоштовного ремонтування автомобіля на станції технічного обслуговування, отримано кошторис ремонтних робіт, здійснено збір необхідних документів та подання їх до страхової компанії від імені ОСОБА_2 , а тому дійшов помилкового висновку про фіктивність укладеного договору та його недійсність та як наслідок відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку змісту оспорюваного правочину із урахуванням правовідносин, що виникли між сторонами, встановивши наявність основної ознаки фіктивного правочину -відсутності наміру створити правові наслідки, обумовлені оспорюваним договором, не врахував волевиявлення сторін, виконання сторонами умов цього договору.

Крім того, суд не обґрунтував з посиланням на положення чинного законодавства заборону здійснювати відступлення права вимоги, яке може виникнути у майбутньому, якою нормою таке передбачено.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що відсутність у

ОСОБА_2 на момент укладення між сторонами договору права вимоги до страховика чи винної у ДТП особи не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 482/2211/20.

Також апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 березня 2021 року у справі № 199/1917/19, від 20 січня

2022 року у справі № 199/4492/19, які прийняті у побідних справах за участю ОСОБА_1 , чим допустив порушення вимог частини четвертої статті

263 ЦПК України.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини «venire contra factum proprium» знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 24 червня 2019 року уклав з ОСОБА_1 договір відступлення права вимоги, однак у позові зазначає, що на момент укладення цього договору у нього не було права вимоги до страховика чи винної у ДТП особи, тобто спочатку уклав договір, а потім заперечує наявність предмету цього договору.

Однак суд апеляційної інстанції не перевірив, чи відповідає описана поведінка позивача добросовісності та чесній діловій практиці, чи не спрямована така поведінка на створення в оточуючих та учасників процесу помилкового уявлення про підставність позову та добросовісність ОСОБА_2 .

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у вищеперелічених постановах Верховного Суду, не перевірив доводи позивача про наявність у відповідача обов`язку з повернення отриманих коштів від страховика, не аргументував належним чином свої висновки про наявність підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості ухвалити нове рішення, оскільки апеляційний суд, помилково погодившись із висновком суду першої інстанції про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, не встановлював обставин, якими обґрунтовувалися первісні позовні вимоги ОСОБА_1 , а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини, що не були встановлені в рішенні, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу поданих доказів над іншими.

У відповідності до частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції в силу своїх процесуальних повноважень позбавлений можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно об`єктивно дослідити вказані у цій постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, встановити обставини щодо виконання відповідачем ремонтних робіт стосовно транспортного засобу, а також врахувати висновки суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чіп Ярослав Миколайович, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2022 рокускасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович