Історія справи

Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1582/11

провадження № 61-9364св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. Пророка В. В., Фаловської І. М.

(суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 16 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Короткова В. Д., Заїкіна А. П., Калараша А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону Українивід 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 31 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого він отримав кредитні кошти у розмірі 11 294,80 доларів США на умовах сплати 12 % річних зі строком повернення до 29 травня 2014 року. Виконання зобов'язання за кредитним договором забезпечено заставою автомобіля марки Daewoo Sens, 2007 року випуску, за договором, укладеним із ОСОБА_1 31 травня 2007 року, та порукою ОСОБА_2 Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 24 червня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 10 077,40 доларів США, що еквівалентно 80 316,88 грн.

На підставі викладеного, позивач просив стягнути солідарно із боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 80 316, 88 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 грудня 2011 року (у складі судді Козирського Є. С.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено заставою автомобіля, та порукою ОСОБА_2 Згідно з листом управління Державної автомобільної інспекції ( далі - ДАЇ) автомобіль марки Daewoo Sens, випуску 2007 року, був знятий з реєстрації в зв'язку з повним погашенням кредиту, тому місцевий суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором від 31 травня 2007 року.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 80 316,88 грн. В іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на підставі розрахунку заборгованості за кредитним договором від 31 травня 2007 року та виписки із рахунку позичальника за період з 01 січня 2005 року по 11 жовтня 2013 року заставний автомобіль реалізовано банком 31 березня 2011 року за 3 317,50 доларів США, які зараховано на погашення кредитної заборгованості. Отриманих від реалізації предмета застави коштів недостатньо для повного задоволення вимог банку, тому апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2015 року рішення апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2014 року у частині вирішення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У частині вирішення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до поручителя

ОСОБА_2 рішення апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2014 року залишено без змін.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ мотивована тим, що апеляційний суд, пославшись на виписку із рахунку позичальника, як на підтвердження розміру отриманих від реалізації предмета застави коштів, не звернув уваги на те, що у цій виписці відсутні відомості про джерело надходження на рахунок позичальника коштів у розмірі 3 317,50 доларів США, що еквівалентно до гривні в розмірі 26 407,30 грн за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 31 березня 2011 року, а договір купівлі-продажу автомобіля та відповідно, і відомості про ціну, за яку банк продав автомобіль, у справі відсутні.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 серпня 2016 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 грудня 2011 року в частині відмови в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 80 316,88 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що за рахунок реалізації заставленого автомобіля була частково погашена заборгованість за кредитом, і це було відображено та враховано банком при розрахунку заборгованості за кредитом.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що лист керуючого відділенням Південного Головного регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» від 14 вересня 2010 року та довідка Управління ДАЇ Головного управління МВС України в Одеській області від 22 листопада 2011 року містять інформацію, що підтверджує відсутність заборгованості відповідача перед банком.

15 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди встановили, що 31 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 11 294,80 доларів США на умовах сплати 12 % річних, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту щомісяця зі строком повернення до 29 травня 2014 року. За порушення кредитних зобов'язань встановлено пеню у розмірі 0,15 % від суми непогашеного платежу.

Виконання зобов'язання за кредитним договором забезпечено заставою автомобіля марки Daewoo Sens, 2007 року випуску, за договором, укладеним із ОСОБА_1 31 травня 2007 року, та порукою ОСОБА_2

За змістом пункту 15.9 договору застави у разі звернення стягнення на предмет застави заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги у повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи кредит, проценти, винагороду та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки за порушення зобов'язань за кредитним договором; витрати на утримання та зберігання предмета застави; витрати, пов'язані із реєстрацією предмета застави та внесення змін в запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; витрат, пов'язаних зі зняттям предмета застави з обліку в органі державної реєстрації транспортних засобів; витрати, пов'язані з доставкою предмета застави до місця зберігання (при переході майна в заклад); неустойку (штраф, пеню) за порушення зобов'язань заставодавця; винагороду за переоформлення предмет застави із закладу в заставу, а також інші витрати, понесені у зв'язку із пред'явленням вимоги за кредитним договором та зверненням стягнення на предмет застави.

Відповідно до пунктів 24, 25, 26 договору застави, звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя здійснюється із дотриманням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким із способів: шляхом передання предмета застави у власність заставодержателю у рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором; шляхом продажу заставодержателем предмета застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем або на публічних торгах; шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладення заставодержателем договору купівлі-продажу предмета застави від імені заставодавця. Пошук покупця на предмет застави проводиться як заставодавцем, так і заставодержателем; у випадку нотаріального посвідчення договору застави - на підставі виконавчого напису нотаріуса; іншим не забороненим чинним законодавством способом.

При зверненні стягнення на предмет застави у позасудовому порядку заставодержатель встановлює початкову ціну предмета застави у розмірі оціночної вартості, встановленої заставодержателем, але не нижче 50 % від повної вартості, згідно з пунктом 9 договору застави. Заставодержатель має право реалізувати предмет застави за ціною, вище зазначеної в цьому пункті.

У випадку, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, останній має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимог з іншого майна заставодавця, у першу чергу перед іншими кредиторами (пункт 25).

При реалізації предмета застави відповідно до цього договору для обчислення суми в іноземній валюті, необхідній для задоволення вимог заставодержателя, застосовується курс НБУ, встановлений для іноземної валюти за кредитним договором у відношенні до гривні, на день реалізації (пункт 26).

Заставну вартість предмета застави у пунктах 9, 34, 5 договору застави сторони визначили - 40 900 грн, що в еквіваленті складає 8 099,01 доларів США за курсом НБУ станом на 31 травня 2007 року із розрахунку 5,05 грн за один долар США.

За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Апеляційним судом установлено, що згідно з актом прийому-передачі автомобіля марки Daewoo Sens, 2007 року випуску від 30 квітня 2010 року ОСОБА_1 передав предмет застави представнику банку для його реалізації за ринковою ціною у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та видав довіреність на вчинення необхідних для продажу предмета застави дій.

17 вересня 2010 року автомобіль був знятий з обліку для продажу на підставі довіреності ОСОБА_1 від 23 квітня 2010 року, та після реалізації був поставлений на облік 13 березня 2012 року в Івано-Франківській області. Однак документи щодо реалізації автомобіля не збереглися в зв'язку з закінченням трирічного терміну їх зберігання.

Установлено, що за рахунок реалізації автомобіля 31 березня 2011 року на погашення заборгованості за кредитом зараховано 3317,50 доларів США, з яких направлено на погашення тіла кредиту 1658,75 доларів США, на погашення пені 1505,34 доларів США, та сплачена комісія за купівлю іноземної валюти в сумі 153,41 доларів США.

Зазначена довідка банку від 15 серпня 2016 року відповідає розрахунку, в якому 31 березня 2011року відображено зарахування зазначених сум.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційним судом на підставі викладених норм права та досліджених доказів встановлено, що з розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 строку та порядку погашення кредиту станом на 24 червня 2011 року утворилася заборгованість у сумі 10 077,40 доларів США, а саме: 5 934,43 доларів США - заборгованість за кредитом; 3 214,30 доларів США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 279,84 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 648,83 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання, та за курсом НБУ заборгованість становить еквівалент 80 316,88 грн.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь

ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 80 316,88 грн, оскільки за рахунок реалізації заставленого автомобіля була частково погашена заборгованість за кредитом, і це було відображено та враховано банком при розрахунку заборгованості за кредитом.

Доводи касаційної скарги про те, що лист керуючого відділенням «Північне» філії «Южне Головне регіональне управління» ПАТ КБ «ПриватБанк»

від 14 вересня 2010 підтверджує відсутність заборгованості відповідача перед банком, не заслуговують на увагу, оскільки цей лист банка до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - УДАІ ГУ МВС України в Одеській області) про погашення кредиту був лише підставою для зняття автомобіля з реєстрації та подальшої реалізації його банком в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Крім того, пунктом 24 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна», визначено, що припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача. У матеріалах справи відсутні докази надання такої заяви повивачем до реєстру обтяжень.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому це рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 16 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А .О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І.М. Фаловська