Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.02.2018 року у справі №243/11716/15ц

Постанова

Іменем України

30 січня 2018 року

м. Київ

справа № 243/11716/15-ц

провадження № 61-181св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - ОСОБА_4,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 травня 2016 року у складі судді Кривошеєва Д. А. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 06 вересня 2016 року у складі суддів: Космачевської Т. В., Курило В. П., Будулуци М. С.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу, усунення перешкод у користуванні квартирою.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 28 серпня 2013 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу належної їй квартири АДРЕСА_1. Договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 До укладення вказаного договору, між ними була укладена письмова угода, якою визначена вартість спірної квартири у розмірі 16 тис. доларів США, що за курсом Національного банку України на дату укладення угоди становило 131 200 грн, та узгоджені умови її виплати. Відповідно зазначеної угоди, відповідач взяла на себе зобов'язання щомісячно сплачувати їй не менш 400 доларів США. В день укладення договору купівлі-продажу відповідач на підтвердження зобов'язань за договором передала завдаток у розмірі 2 тис. доларів США, після чого ними укладено оспорюваний договір. Пунктом 15 договору купівлі-продажу передбачено, що право власності на квартиру переходить до покупця лише за умови оплати у повному обсязі ціни квартири. Відповідачем у рахунок вартості квартири сплачено лише 7 350 доларів США (60 270 грн).

Посилаючись на те, що невиконання покупцем обов'язку щодо сплати вартості придбаної квартири є підставою розірвання договору, повернення їй вказаної квартири, виселення із неї відповідачів без надання їм іншого житла та залишення за нею суми завдатку, ОСОБА_1 з урахуванням уточнень до позову просила розірвати договір купівлі-продажу квартири, укладений 23 жовтня 2013 року між нею та ОСОБА_2, повернувши їй вказану квартиру; усунути перешкоди в користуванні квартирою та виселити відповідачів без надання їм іншого житла.

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, в якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Зазначала, що при укладанні договору вартість спірної квартири була визначена у 114 800 грн, які вона зобов'язалася сплатити до 23 жовтня 2016 року. У період з 23 жовтня 2013 року по 17 листопада 2015 року нею сплачено 131 327 грн 96 коп. Пунктом 2 договору купівлі-продажу визначено, що факт повного розрахунку та виконання договору засвідчується заявою продавця, справжність підпису на якій буде засвідчено нотаріально. 18 листопада 2015 року вона листом зверталася до ОСОБА_6 із пропозицією надати їй таку заяву, яка б засвідчувала факт проведення розрахунків за спірну квартиру. ОСОБА_6 не визнає обставини повного розрахунку з нею, що є підставою визнання права власності на спірну квартиру за покупцем у судовому порядку.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 травня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1,яка складається із двох кімнат житловою площею 34 кв. м, загальною площею 57,5 кв. м.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір купівлі-продажу квартири підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Саме у посвідченому нотаріусом договорі зазначаються всі істотні умови договору, та порядок його виконання. Вартість спірної квартири, яка була визначена за взаємною згодою сторін, та зазначена у посвідченому нотаріусом договорі купівлі-продажу, не може визначатися угодою про завдаток, на яку посилається ОСОБА_1 Також істотні умови договору купівлі-продажу квартири не можуть визначатися показаннями свідків. Пунктом 2 договору купівлі-продажу визначено, що продаж квартири здійснено за 114 800 грн, які будуть сплачені продавцю в строк до 23 жовтня 2016 року. Тобто, договором встановлено термін його виконання, а порядок виплати грошових сум у сплати вартості квартири не визначався. На час розгляду справи строк внесення оплати за спірну квартиру не настав. У зв'язку з цим відсутні підстави для розірвання договору. Враховуючи те, що вартість спірної квартири сторони за взаємною згодою визначили у 114 800 грн, що зазначено у нотаріально посвідченому договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 станом на 30 вересня 2015 року у рахунок вартості спірної квартири сплатила 120 815 грн 96 коп, тобто повністю виплатила її вартість у встановлений договором строк, за покупцем можливо визнати право власності на спірну квартиру.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 06 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що дії ОСОБА_2 свідчать про повний розрахунок та виконання умов договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2013 року, за яким вона придбала квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_1

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що суди безпідставно дійшли висновку про те, що ОСОБА_2 повністю розрахувалася з нею за придбання спірної квартири, оскільки ціна продажу погоджена сторонами у 131 200 грн, із яких їй сплачено лише 104 415 грн 96 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2017 рокусправу призначено до судового розгляду. 02 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 23 жовтня 2013 року між ОСОБА_4, яка діяла в інтересах ОСОБА_1 за довіреністю (продавець), та ОСОБА_2 (покупець), укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Продаж здійснено за 114 800 грн., яка за умовами договору має бути сплачена покупцем в строк до 23 жовтня 2016 року. Факт проведення повного розрахунку та виконання договору засвідчується заявою продавця, справжність підпису на якій буде засвідчено нотаріально. Пунктом 15 цього договору визначено, що право власності на квартиру згідно статті 697 ЦК України переходить до покупця лише за умови сплати в повному обсязі ціни квартири, що встановлена цим договором.

23 жовтня 2013 року між сторонами укладено угоду про завдаток, згідно якої продаж квартири АДРЕСА_1 здійснюється за 131 200 грн, що еквівалентно 16 тис. доларів США. При укладенні даної угоди покупець передав, а продавець прийняв 2 тис. доларів США, що еквівалентно 16 400 грн. Оплата за договором купівлі-продажу здійснюється 15-30 числа кожного місяця по 400 доларів США.

У період з 23 листопада 2013 року по 30 вересня 2015 року ОСОБА_2 у рахунок оплати вартості спірної квартири сплатила 7 350 доларів США, що з урахуванням курсу валют на час виплат відповідно до довідки Ощадбанку України від 19 жовтня 2015 року № 4294 становить 104 415 грн 96 коп.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом частини третьої статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до вимог статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За частиною другою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

На підставі наведених норм у взаємозв'язку колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що ціна договору купівлі-продажу квартири є істотною умовою такого договору відповідно до ЦК України, а тому має бути визначена та погоджена сторонами у нотаріально посвідченому правочині.

В укладеному у встановленій статтею 657 ЦК України формі договорі купівлі-продажу квартири сторони погодили, що ціна продажу квартири становить 114 800 грн., яка має бути сплачена покупцем в строк до 23 жовтня 2016 року.

Еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті погоджені умови договору купівлі-продажу квартири не містять, а тому в цій частині доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Відповідно до положень статті 570 ЦК України завдаток видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, а тому сума у розмірі 16 400 грн, передача якої ОСОБА_2 23 жовтня 2013 року ОСОБА_1 визнана сторонами, обґрунтовано зарахована судами у рахунок оплати покупцем вартості квартири.

Обставини сплати ОСОБА_2 у період з 23 листопада 2013 року по 30 вересня 2015 року у рахунок оплати вартості спірної квартири 7 350 доларів США, що з урахуванням курсу валют на час виплат відповідно до довідки Ощадбанку України від 19 жовтня 2015 року № 4294 становить 104 415 грн 96 коп., також визнаються учасниками справи у позовних заявах, апеляційній та касаційній скаргах.

Встановлені у справі обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 станом на 30 вересня 2015 року у рахунок вартості спірної квартири сплатила 120 815 грн 96 коп., тобто повністю виплатила її вартість у встановлений договором строк.

За змістом частини першої статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову).

Виникнення права власності на квартиру у ОСОБА_2 обумовлено відкладальною обставиною - повним розрахунком, який проведено покупцем. При цьому умовами договору передбачено, що факт проведення повного розрахунку та виконання договору засвідчується заявою продавця, справжність підпису на якій буде засвідчено нотаріально.

Продавець не визнає обставин повного розрахунку за договором та виникнення у зв'язку з цим у ОСОБА_2 права власності на квартиру, а тому позов ОСОБА_2 є обґрунтованим на підставі статті 392 ЦК України.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо повного розрахунку ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу та виникнення у неї у зв'язку з цим права власності на спірну квартиру. Доводи касаційної скарги такі висновки судів не спростовують.

Зарахування апеляційним судом у рахунок сплачених ОСОБА_2 сум ще й 10 512 грн, щодо яких суд першої інстанції встановив із пояснень ОСОБА_2 неотримання цих коштів ОСОБА_1, не впливає на правильність вирішення справи, оскільки сплата ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 120 815 грн 96 коп. сторонами не оспорюється та перевищує ціну договору купівлі-продажу.

Згідно частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 06 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І. М. Фаловська

С.П. Штелик