Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.06.2018 року у справі №520/6343/17

Постанова

Іменем України

29 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 520/6343/17

провадження № 61-32344св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на постанову апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «Адміністрація морських портів України») від 05 квітня 2017 року № 309-к «Про скорочення чисельності та штату працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» в частині виключення посади «Начальник служби підводних гідротехнічних споруд» зі штатного розпису апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України»;

- визнати незаконним та скасувати попередження ОСОБА_4 від 11 травня 2017 року про виключення його посади зі штатного розпису;

- визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Адміністрація морських портів України» від 22 лютого 2017 року № 132-к «Про внесення змін до штатного розпису апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» в частині встановлення окладу за посадою «Начальник служби підводних гідротехнічних споруд» у розмірі 49 400 грн на місяць;

- зобов'язати ДП «Адміністрація морських портів України» скасувати наказ від 24 лютого 2017 року № 142-к «Про персональне повідомлення працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» про наступну зміну в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці працівників - зменшення заробітної плати» в частині повідомлення начальника служби підводних гідротехнічних споруд про встановлення посадового окладу у розмірі 49 400 грн на місяць;

- зобов'язати ДП «Адміністрація морських портів України» скасувати наказ від 28 квітня 2017 року № 461-к «Про зміну в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці працівникам апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» - зменшення заробітної плати».

Свої вимоги обґрунтовував тим, що зменшення розміру оплати праці не пов'язано зі зміною в організації виробництва і праці та порушує норми частини третьої статті 32 КЗпП України, такі дії проведені без згоди профспілки, з порушенням пункту 8.1.8 Колективного договору ДП «Адміністрація морських портів України» та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Крім того, вважає, що виключення його посади зі штатного розпису не обумовлено фактичними змінами в організації виробництва і праці, а роботодавець при скороченні його посади не дотримався вимог статей 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2017 року у складі судді Бескровного Я. В. позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Адміністрація морських портів України» від 22 лютого 2017 року № 132-К «Про внесення змін до штатного розпису апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» в частині встановлення окладу за посадою «Начальник служби підводних гідротехнічних споруд» у розмірі 49 400 грн на місяць.

Зобов'язано ДП «Адміністрація морських портів України» скасувати накази від 24 лютого 2017 року № 142-К «Про персональне повідомлення працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» про наступну зміну в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці працівників - зменшення заробітної плати» в частині повідомлення ОСОБА_4, начальника служби підводних гідротехнічних споруд, про встановлення посадового окладу у розмірі 49 400 грн на місяць та наказ від 28 квітня 2017 року № 461-К «Про зміну в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці працівниками апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» зменшення заробітної плати.

Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Адміністрація морських портів України» від 05 квітня 2017 року № 309-К «Про скорочення чисельності та штату працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» в частині виключення посади «Начальник служби підводних гідротехнічних споруд» зі штатного розпису апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України».

Суд першої інстанції виходив із того, що догану позивачу оголошено за проступок, який не можна вважати вчиненим без поважних причин, а тому наказ видано відповідачем незаконно.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оспорювані накази винесені з порушенням норм трудового законодавства та є такими, що порушують права позивача.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року рішення Київського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2017 року в частині визнання незаконними та скасування наказів ДП «Адміністрація морських портів України» скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підприємством дотримано вимоги закону при попередженні ОСОБА_4 про виключення зі штатного розпису посади, яку він обіймає. Від запропонованих відповідачем наявних на підприємстві інших посад позивач відмовився.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5 просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, пункту 1 частини першої, частини другої статті 40, статті 49-2 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії», і порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Зазначав, що на порушення статі 49-2 KЗпП України при винесенні попередження про звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників йому не запропоновано всіх вакантних посад у структурних підрозділах апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» згідно з новою редакцією організаційної структури підприємства від 13 лютого 2017 року, які він мав право заповнити та які були наявними на момент виключення його посади, відповідали його кваліфікації та досвіду, на відміну від тих, що запропоновані йому лише у філіях підприємства.

У липні 2018 року ДП «Адміністрація морських портів України» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін оскаржуване судове рішення як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_4 подав відповідь на відзив, у якій просив його не враховувати.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, оплати, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Установлено, що ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах з ДП «Адміністрація морських портів України» та з 18 листопада 2015 року працює на посаді начальника служби підводних гідротехнічних споруд апарату Управління ДП «Адміністрація морських портів України».

21 лютого 2017 року на загальних зборах трудового колективу апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» схвалені зміни до Додатку № 2 Колективного договору (Коефіцієнти граничних меж посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України») та встановлені нові коефіцієнти граничних меж посадових окладів заступників Голови та інших керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України».

Зазначені зміни до Колективного договору погоджені ДП «Адміністрація морських портів України» та Первинною профспілковою організацією працівників ДП «Адміністрація морських портів України».

На підставі внесених загальними зборами трудового колективу апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» до Колективного договору змін щодо граничних меж посадових окладів працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України», наказом від 22 лютого 2017 року №132-к «Про внесення змін до штатного розпису апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» внесено зміни до штатного розпису апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» та, зокрема, встановлено посадовий оклад за посадою начальника служби підводних гідротехнічних споруд у розмірі 49 400 грн на місяць.

24 лютого 2017 року ДП «Адміністрація морських портів України» видало наказ № 142-к «Про персональне повідомлення працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» про наступну зміну в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці працівників - зменшення заробітної плати».

06 березня 2017 року ОСОБА_4 був ознайомлений зі змістом цього повідомлення щодо встановлення розміру посадового окладу на посаді «начальник служби підводних гідротехнічних споруд» 49 400 грн на місяць з 06 травня 2017 року та попереджений, що згідно зі статтею 32 КЗпП України у разі незгоди на продовження роботи в нових умовах трудовий договір буде припинено за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

У зв'язку із затвердженням нової редакції організаційної структури апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України», наказом від 05 квітня 2017 року № 309-к «Про скорочення чисельності та штату працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» з 12 липня 2017 року виключено зі штатного розпису апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» службу підводних гідротехнічних споруд, та, відповідно, посаду начальника підводних гідротехнічних споруд.

26 квітня 2017 року позивачем надано згоду на зміну істотних умов праці - зміну розмірів оплати праці та встановлення посадового окладу на посаді «начальник служби підводних гідротехнічних споруд» у розмірі 49 400 грн на місяць з 06 травня 2017 року, про що свідчить його особистий підпис на повідомленні.

28 квітня 2017 року ОСОБА_4 ознайомився з наказом ДП «Адміністрація морських портів України» № 461-к «Про зміну в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці працівникам апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» - зменшення заробітної плати», яким йому встановлено посадовий оклад 49 400 грн на місяць з 06 травня 2017 року.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України ОСОБА_4 у попередженні від 11 травня 2017 року запропоновано зайняти одну із вакантних посад, наявних у філіях ДП «Адміністрація морських портів України», про що свідчить акт про ознайомлення з попередженням від 11 травня 2017 року.

Листом від 06 липня 2017 року позивачу додатково були запропоновані вакантні посади, про що свідчить його підпис в акті про ознайомлення з цим листом.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що оспорюваними наказами ДП «Адміністрація морських портів України» порушено його права,виключення посади начальника підводних гідротехнічних споруд зі штатного розпису не обумовлено фактичними змінами в організації виробництва і праці, а роботодавець при скороченні цієї посади не дотримався вимог трудового законодавства.

Зокрема, відповідач не запропонував йому роботу на тому самому підприємстві, а пропонувалися посади лише у відокремлених структурних підрозділах (філіях) ДП «Адміністрація морських портів України».

Власник є таким, що належно виконав вимоги часини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

На виконання вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець повинен запропонувати працівнику роботу: 1) яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, за відсутності такої - будь-яку іншу; 2) яка існує на підприємстві у період з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року № 6-40цс15.

Апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що у відповідача відбулися зміни істотних умов праці - посадових окладів, з якими погодився позивач, ДП «Адміністрація морських портів України» дотримані всі вимоги законодавства при проведенні скорочення чисельності та штату працівників та, зокрема, позивача, дотримані вимоги статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та пункту 2.2.2 Колективного договору щодо повідомлення профспілки про заплановане звільнення працівників, зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідач, як роботодавець, виконав свої обов'язки, покладені статтею 49-2 КЗпП України, запропонував всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам (професії чи спеціальності позивача, іншу роботу), які існують на цьому підприємстві.

Аргументи касаційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінкистосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Доводи скарги ОСОБА_4 про те, що на порушення частини третьої статті 49-2 КЗпП України йому не пропонувалася робота на самому підприємстві, а пропонувалися посади лише у відокремлених структурних підрозділах (філіях) ДП «Адміністрація морських портів України», колегія суддів також відхиляє, оскільки посади, запропоновані позивачеві у філіях підприємства, у розумінні статті 95 ЦК України є роботою на тому самому підприємстві.

Посилання у скарзі на те, що йому не була запропонована посада заступника Голови ДП «АМПУ» з розвитку портової інфраструктури, яка відповідає його кваліфікації, досвіду роботи та освіті, а також містить ті обов'язки, які він виконує на посаді начальника служби підводних гідротехнічних споруд апарату щодо координаційних дій стосовно технічної експлуатації, ремонтів та будівництва об'єктів портової інфраструктури, є безпідставними, оскільки під час розгляду справи апеляційним судом установлено, що ця посада на момент попередження позивача про виключення його посади зі штатного розпису апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» (11 травня 2017 року) не була вакантною. Відповідно до наказу ДП «Адміністрація морських портів України» від 10 травня 2017 року № 485-К на посаду в. о. Голови з розвитку портової інфраструктури був прийнятий ОСОБА_7

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат