Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.09.2018 року у справі №712/1998/17

Постанова

Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 712/1998/17

провадження № 61-32596св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради,

треті особи: Черкаська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 17 Черкаської міської ради Черкаської області, профспілковий комітет Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 17 Черкаської міської ради Черкаської області, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 15 червня 2017 року у складі судді Марцішевської О. М. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 03 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, треті особи: Черкаська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 17 Черкаської міської ради Черкаської області, Профспілковий комітет Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 17 Черкаської міської ради Черкаської області,

ОСОБА_7, про поновлення на роботі із стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 30 серпня 2000 року ОСОБА_4 була призначена на посаду учителя англійської мови ЗОШ № 17 І-ІІІ ступенів, яку розпорядженням Черкаської обласної ради від 06 серпня 2001 року № 332 було перейменовано на спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів № 17 міста Черкаси.

Наказом департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради від 25 січня 2017 року № 56-к позивачка звільнена з посади вчителя англійської мови спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 17 міста Черкаси за вчинення працівником, який здійснює виховні функції аморального проступку несумісного з продовженням даної роботи відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

Вважаючи звільнення незаконним та безпідставним, ОСОБА_4 просила визнати наказ про звільнення незаконним та поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по дату постановлення рішення, також стягнути моральну шкоду в розмірі

10 000,00 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_4 та її представники ОСОБА_8,

ОСОБА_9 позовні вимоги збільшили та просили визнати наказ про звільнення незаконним, поновити позивачку на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 01 червня 2017 року в сумі

31 400,29 грн, а в разі постановлення рішення пізнішою датою, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу на момент ухвалення рішення. Крім того, збільшили позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, яку просили стягнути в розмірі 15 000,00 грн.

В обґрунтування збільшених позовних вимог вказували, що моральна шкода позивачки полягає у емоційному потрясінні від незаконного звільнення, яке негативно відобразилось на стані здоров'я, в зв'язку з чим остання перебувала на стаціонарному лікуванні. Незаконне звільнення з підстав, які принизили її честь, гідність і ділову репутацію суттєво порушили нормальні життєві зв'язки і це перешкоджає здійсненню професійної діяльності.

Крім того, посилалася на порушення встановленої законом процедури звільнення, оскільки профкомом не було надано згоди на звільнення, також ознак приниження гідності у її висловлюваннях, які стали підставою для звільнення, не було, отже нею не було вчинено аморального вчинку.

Вказувала, що відповідачем у акті перевірки проаналізовані фрагменти здійснених третьою особою аудіозаписів, висвітлені у телевізійному сюжеті ТК «Антена», що свідчить про те, що предметом перевірки не були аудіо записи у повному вигляді, крім того аудіозаписи здійснювались донькою ОСОБА_7 приховано від позивачки без її згоди.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 15 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не доведено обґрунтованість своїх позовних вимог. Навпаки, в своєму рішенні суд вказував, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що звільнення позивачки з посади вчителя ґрунтується на достатньо перевірених фактах та законних підставах, тому відповідач враховуючи не поодинокі випадки приниження гідності дітей дійшов висновку про те, що поведінка позивачки є аморальною і несумісною з продовженням роботи вчителя.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 03 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 15 червня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

09 серпня 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 через засоби поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 15 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 03 серпня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційна скарга разом з матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

До суб'єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки.

За змістом статті 56 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати в дітей і молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Судами установлено, що 30 серпня 2000 року ОСОБА_4 наказом від

29 серпня 2000 року № 297 управління освіти міськвиконкому була призначена на посаду учителя англійської мови ЗОШ №17 І-ІІІ ступенів міста Черкаси.

Розпорядженням Черкаської обласної ради № 332 школу було перейменовано на спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів № 17 міста Черкаси. Сукупний стаж роботи ОСОБА_4 на педагогічних посадах з 1989 року.

За період роботи ОСОБА_4 було встановлено кваліфікацію в 2002 році «спеціаліста першої категорії», в 2007 році «спеціаліста вищої категорії», в

2012 році за підсумками атестації було присвоєно педагогічне звання «старший учитель».

До дисциплінарної відповідальності позивачка за період роботи не притягувалась, неодноразово заохочувалась грамотами за заслуги в реалізації державної політики в галузі освіти від 18 жовтня 2007 року, за активну участь у підготовці Всеукраїнського конкурсу «Учитель року 2009» від 28 квітня

2009 року, за якісну підготовку учнів до олімпіад від 19 квітня 2012 року,

07 травня 2013 року, 27 квітня 2015 року, подяками за педагогічну майстерність та високі досягнення в роботі від 14 квітня 2009 року, дипломом за участь у благодійній акції за 2012 рік, систематично підвищувала кваліфікацію (сертифікати від 21 січня 2010 року, 11 березня 2015 року,

15 квітня 2014 року, 26 червня 2015 року).

Сторони не заперечили той факт, що 07 грудня 2016 року на телеканалі «Антена» був показаний сюжет під назвою «Учні Черкаської школи шоковані емоційною поведінкою вчительки» за участю батька учениці 5-Б класу

ОСОБА_7 з оприлюдненням фрагментів зроблених за його ініціативою аудіозаписів висловлювань позивачки на адресу учнів, які полягали у приниженні гідності учнів, зокрема принизливі звертання, словесні образи, прилюдне відчитування та висміювання недоліків дитини, насміханні над поведінкою, крик, авторитаризм, погрози, залякування, ненормативна (поза нормальним стилем спілкування) лексика (сленг, просторіччя) у підвищеному тоні, крику.

08 грудня 2016 року ОСОБА_7 звернувся до департаменту освіти і гуманітарної політики щодо вжиття заходів для недопущення принизливого і зверхнього поводження з дітьми під час навчально-виховного процесу з боку вчителя ОСОБА_4 Вказуючи, що постійний крик, образи та залякування дітей є неприпустимі, тим більше до дітей 10-річного віку, оскільки травмують дитячу психіку та це наносить непоправної шкоди їх здоров'ю та психоемоційного стану, формує негативні стереотипи поведінки, просив відсторонити вчителя від навчального процесу заради захисту дітей.

Наказом директора департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради від 08 грудня 2016 року № 673 для проведення службового розслідування за зверненням батька учениці 5-Б класу ОСОБА_7. щодо неправомірних дій вчителя ОСОБА_4, колективного звернення батьків учнів 5-Б класу щодо ситуації, що склалась в учнівському та батьківському колективах, інформації, висвітленої у ЗМІ, створена комісія у складі посадових осіб управління освіти, департаменту освіти та гуманітарної політики, центру практичної психології і соціальної роботи Черкаського міського методичного кабінету установ освіти.

В результаті перевірки, комісія прийшла до наступних висновків - за порушення пункту 3 статті 41 КЗпП України «вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи», частини першої статі 54 Закону України «Про освіту» «педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями ...», статті 56 Закону України «Про освіту» «педагогічні працівники зобов'язані: забезпечувати умови для засвоєння вихованцями, учнями навчальних програм на рівні обов'язкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвиткові здібностей дітей, настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі, додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства ...», частини першої статті 24 Закону України «Про загальну середню освіту» «педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями ...», «Положення про загальноосвітній навчальний заклад», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 778 пункту 86 «дотримуватись педагогічної етики, моралі, поважати особисту гідність учнів та їх батьків», пункту 3.21 Посадової інструкція вчителя № 5 (наказ директора ЗОШ № 17 від 02 вересня 2013 року № 02/395), пункту 3.3 Посадової інструкції класного керівника № 8 (наказ директора ЗОШ № 17 від 02 вересня 2013 року № 02/395), пункту З.2 Інструкції з охорони праці № 25 для вчителів під час проведення уроків (наказ директора ЗОШ № 17 від 14 лютого 2014 року № 02/56), звільнити з посади вчителя англійської мови Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 17 Черкаської міської ради Черкаської області ОСОБА_4

16 грудня 2016 року відповідач звернувся до профкому з поданням щодо надання згоди на звільнення вчителя англійської мови ОСОБА_4 за вчинення аморальних проступків, не сумісних з продовженням педагогічної діяльності відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України.

Рішенням № 1, викладеному в протоколі від 23 січня 2017 року профспілкового комітету Черкаської спеціалізованої школи І-III ступенів № 17 Черкаської міської ради Черкаської області в дачі згоди на звільнення ОСОБА_4 відмовлено.

Наказом департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради від 25 січня 2017 року № 56-к ОСОБА_4 звільнена з посади вчителя англійської мови спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 17 міста Черкаси за вчинення працівником, який здійснює виховні функції аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України на підставі подання директора школи від 24 січня

2017 року про звільнення, враховуючи статі 54, 56 Закону України «Про освіту» статтю 24 Закону України «Про загальну середню освіту», статтю 10 Закону України «Про охорону дитинства», підстава: акт перевірки від 13 грудня

2016 року; Посадова інструкція вчителя (наказ від 02 вересня 2013 року

№ 02/395); Посадова інструкція для класного керівника № 8 (наказ від

02 вересня 2013 року № 02/395); сюжет на телеканалі «Антена» «Учні Черкаської школи шоковані емоційною поведінкою вчительки»; пояснення

ОСОБА_4

Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.

Аналіз положень пункту 3 статті 41 КЗпП України та Закону України «Про освіту» дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов'язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року № 6-248цс14.

З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Аргументи касаційної скарги, що профспілковий комітет не давав згоду на звільнення позивача відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування такої відмови, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілкової організації (профспілкового представника).

Тобто, за змістом цієї норми суд, розглядаючи трудовий спір, має з'ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови і не вправі давати оцінку обґрунтованості самого рішення.

У разі відсутності в рішенні обґрунтування відмови у наданні згоди на розірвання трудового договору власник або повноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

У рішенні профспілкового комітету немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору.

Таким чином, відповідач мав право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови. А відтак, відділом освіти було дотримано вимоги законодавства під час звільнення позивача з роботи.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 15 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 03 серпня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М. Коротун

М. Є. Червинська