Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.03.2020 року у справі №665/1740/17

Постанова

Іменем України

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 665/1740/17

провадження № 61-3483св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області,

треті особи: старший слідчий слідчого відділення Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області Жаров К. В., Генічеська місцева прокуратура Херсонської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Маліченко Дмитро Васильович, на постанову Херсонського апеляційного суду від 16 січня

2020 року у складі колегії суддів: Бугрика В. В., Базіль Л. В., Семиженка Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - ГУНП в Херсонській області), Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої протиправними діями та бездіяльністю посадової особи у розмірах 225 800 грн і 499 999 грн відповідно.

В обґрунтування свого позову вказував, що 25 травня 2014 року Чаплинським відділенням поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області було відкрито кримінальне провадженню N 12014230250000324 за заявою ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_3 шахрайських дій в частині незаконного заволодіння транспортним засобом автомобілем "Mazda-3", державний номерний знак НОМЕР_1. Заочним рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 16 червня 2016 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2. Визнано незаконним набуття ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб автомобіль "Mazda-3" та скасовано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, видане на ім'я ОСОБА_1. Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 31 січня 2017 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову.

09 червня 2017 слідчим суддею Чаплинського районного суду Херсонської області винесено ухвалу, якою зобов'язано слідчого СВ Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області у кримінальному провадженню N 12014230250000324 від 25 травня 2014 року змінити місце зберігання речового доказу - автомобіля марки "Mazda-3", передавши його на відповідальне зберігання власнику - ОСОБА_1

21 липня 2017 року від регіонального сервісного центру в Автономній республіці Крим та м. Севастополі отримано відповідь на запит слідчого про те, що відповідно до комп'ютерних баз даних транспортний засіб "Mazda 3", 26 січня 2017 року зареєстрований за ОСОБА_4.

Ухвалою слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 04 жовтня 2017 року було встановлено бездіяльність слідчого

СВ Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП

в Херсонській області Жарова К. В., який проводив досудове розслідування у кримінальному провадженні N 12014230250000324 від 25 травня 2014 року, протиправною.

Ухвалою слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 07 листопада 2017 року, визнано дії старшого слідчого СВ Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області Жарова К. В., які виразились у передачі тимчасово вилученого автомобіля марки "Mazda-3" ОСОБА_2, протиправними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували його право власності на автомобіль на час його передачі слідчим.

Підставою для відшкодування шкоди позивач зазначає протиправність дій та бездіяльність старшого слідчого СВ Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області Жарова К. В., які встановлені вищезазначеними ухвалами суду, що призвели до вибуття із власності ОСОБА_1 належного йому майна. Вказує, що підстава для такого вибуття безпосередньо пов'язана із визначеною судом протиправністю дій слідчого.

Вважає, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, має відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Крім того, позивач вказував, що незаконними діями слідчого СВ Чаплинського ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області йому також було спричинено моральну шкоду, відшкодування якої передбачено статтею 23 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1

225 800,00 грн в рахунок відшкодування матеріальних збитків та 15 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, а також понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 15 745,00 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень має відшкодовуватися на підставі статті 1174 ЦК України.

Крім того, суд дійшов висновку, що незаконними діями слідчого

СВ Чаплинського ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду, відшкодування якої передбачено статтею 23 ЦК України.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача в сумі 15 000 грн суд першої інстанції виходив з того, що такий розмір відповідатиме характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 16 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; апеляційну скаргу ГУНП в Херсонській області задоволено.

Рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2019 року скасоване та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. До правовідносин, що виникли суд апеляційної інстанції застосував загальні норми відшкодування шкоди, визначені частинами 1 , 2 статті 1166 ЦК України.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку, зокрема наявності підстав, визначених статтею 1174 ЦК Українидля відшкодування майнової шкоди та причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням шкоди, а також доказів на підтвердження наявності завданої моральної шкоди в розумінні статті 23 ЦК України та обґрунтування розміру цієї шкоди з посиланнями на відповідні докази.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування частини 1 , 2 статті 1166 ЦК Українибез урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі N 920/715/17, провадження N 12-199гс18 та застосування частини 1 статті 1176 ЦК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі N 355/1014/16-ц (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 1166 ЦК України. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України (незаконне засудження, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, незаконне застосування запобіжного заходу, незаконне затримання, незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт) шкода, заподіяна цими органами, відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Зазначає, що суд дійшов неправильного висновку про те, що протиправна поведінка слідчого не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із заподіяною позивачу шкодою. Суд не взяв до уваги, що саме незаконна передача транспортного засобу не його власнику призвели до створення конкрентної можливості ОСОБА_2 для вчинення дій щодо перереєстрації автомобіля на третіх осіб. Зазначає, що у слідчого буди відсутні будь-які підстави вважати ОСОБА_2 законним володільцем транспортного засобу, оскільки заочне рішення суду від 16 червня 2016 року не набрало законної сили взагалі, в тому числі і на дату передачі транспортного засобу.

Вважає, що шкода, завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, має відшкодовуватися на підставі статті 1174 ЦК України.

При цьому посилався на відповідні правові позиції Верховного Суду, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про право особи мирно володіти своїм майном.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 01 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу автомобіля марки "Mazda 3", державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

У кримінальному провадженні № 12014230250000324 від 25 травня

2014 року, відкритого за частиною 1 статті 358 КК України, автомобіль марки "Mazda 3" постановою слідчого від 18 травня 2015 року визнано речовим доказом та вказано про його зберігання на спеціальному майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1.

Первісний власник ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про визнання незаконним набуття права власності на автомобіль за ОСОБА_1 та скасування свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого на ім'я ОСОБА_1.

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Чаплинського районного суду від 16.06.2016 року у справі N 665/373/15-ц, яким визнано незаконним набуття право власності на автомобіль за ОСОБА_1 та скасовано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, виданого на ім'я ОСОБА_1, набрало законної сили

01 серпня 2016 році. Вказане рішення суду скасоване Херсонським апеляційним судом 31 січня 2017 року та відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2

09 червня 2017 року слідчим суддею Чаплинського районного суду Херсонської області винесено ухвалу, якою зобов'язано слідчого СВ Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області у кримінальному провадженню N 12014230250000324 від 25 травня 2014 року змінити місце зберігання речового доказу - автомобіля марки "Mazda-3", передавши його на відповідальне зберігання власнику - ОСОБА_1 21 липня 2017 року від регіонального сервісного центру в Автономній республіці Крим та м. Севастополі отримано відповідь на запит слідчого про те, що відповідно до комп'ютерних баз даних транспортний засіб "Mazda 3", 26 січня 2017 року зареєстрований за ОСОБА_4.

Ухвалою слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 04 жовтня 2017 року було встановлено протиправною бездіяльність слідчого СВ Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області Жарова К. В., який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні N 12014230250000324.

Ухвалою слідчого судді від 07 листопада 2017 року встановлено, що

27 серпня 2016 року слідчий Чаплинського ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області Жаров К. В. передав речовий доказ - спірний автомобіль марки "Mazda 3" ОСОБА_2 на підставі рішення Чаплинського районного суду від 16 червня 2016 року.

Також встановлено, що копія зазначеного рішення суду, яке зберігається в матеріалах кримінального провадження

N 12014230250000324, містить відмітку про ненабрання ним законної сили. Слідчим Жаровим К. В. було прийнято самостійне рішення про передачу даного транспортного засобу ОСОБА_2 під письмову розписку, при цьому будь-яких підтверджуючих документів, які були чинними на той час та підтверджували набуття останнім право власності на спірний автомобіль матеріали справи не містять.

У матеріалах кримінального провадження № 12014230250000324 міститься письмова розписка ОСОБА_2 від 27 серпня 2016 року про те, що він отримав від слідчого Жарова К. В. на відповідальне зберігання належний йому автомобіль. Згідно зі статтею 388 КК УкраїниОСОБА_2 попереджений та зобов'язався зберігати та не продавати вищевказаний автомобіль до вирішення питання по суті.

24 жовтня 2016 року до Чаплинського ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області із заявою звернувся ОСОБА_1 про те, що 04 квітня

2014 року приватний нотаріус Вержиковський О. М. незаконно посвідчив довіреність від імені ОСОБА_2 в Островському районному окрузі Рівненської області, на ім'я ОСОБА_6 з приводу користування, розпорядження, дарування, продажу автомобіля "Mazda 3", який у подальшому придбав ОСОБА_1. За даним фактом 24 жовтня 2016 року СВ Чаплинського ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженню № 12016230250000729, яке 03 листопада 2016 року було об'єднано з провадженням №
120142302500000324.

У зв'язку з тим, що після передачі речового доказу відповідальним зберігачем ОСОБА_2 здійснено його відчуження, за даним фактом були внесені відомості до ЄРДР та кваліфіковано як злочин за частиною 1 статті 388 КК України. В ході розслідування встановлено, що будучи письмово попередженим про кримінальну відповідальність за незбереження вказаного речового доказу, ОСОБА_2 здійснив перереєстрацію вказаного транспортного засобу на ОСОБА_4. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 388 КК України, розгляд справи ще триває.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до статей 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статей 15, 16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з частинами 1 та 6 статті 1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1174 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 ЦК Україниє спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 , 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному частин 1 , 2 , 3 , 5 статті 263 ЦПК України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, отже підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши у позові, виходив з того, що позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про завдання йому працівником СВ Чаплинського ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області майнової та моральної шкоди.

Верховний Суд зазначає, що у рішенні від 30 травня № 7-рп/2001 у справі № 1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб) Конституційний Суд України зазначив таке: "Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов'язків держави (статті 3,16,22). Така відповідальність не зводиться лише до політичної чи моральної відповідальності публічної влади перед суспільством, а має певні ознаки юридичної відповідальності.. держави та її органів за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків".

Ухвалою слідчого судді Чаплинського районного суду Херсонської області від 07 листопада 2017 року встановлено, що 27 серпня 2016 року слідчий Чаплинського ВП Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області Жаров К. В. самостійно передав речовий доказ - спірний автомобіль марки "Mazda 3" ОСОБА_2 на підставі судового рішення, що не набрало законної сили, та за відсутності доказів про те, що останній є власником вказаного автомобіля

(а. с. 33,34, т. 1).

Згідно із частинами 2 , 4 статті 100 КПК України (у редакції, чинній на 27 серпня 2016 року) речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використанняу кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов'язана відшкодувати володільцю витрати, пов'язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (далі - Порядок № 1104).

У пункті 20 Порядку № 1104 передбачено, що зберігання речових доказів

у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв'язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно (пункт 27 Порядку).

Установивши, що внаслідок неправомірних дій слідчого СВ Чаплинського відділення поліції Генічеського відділу поліції ГУНП в Херсонській області Жарова К. В., які виразилися у переданні належного позивачу транспортного засобу особі, яка не є його власником на підставі рішення суду, яке не набрало законної сили, зазначене майно вибуло із власності ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що саме держава має обов'язок відшкодувати позивачу завдану шкоду. За таких обставин, наявність правових підстав для відшкодування останньому майнової шкоди у розмірі 225 800 грн підтверджено матеріалами справи, тому суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність безпосереднього причинно-наслідкового звязку між діями слідчого та спричиненою позивачу шкодою, оскільки наслідком вибуття із власності позивача транспортного засобу стала передача його слідчим особі, яка не є його власником, тобто не була забезпечена схоронність тимчасово вилученого майна.

Верховний Суд враховує, що знаходження транспортного засобу на території Автономної Республіки Крим покладає на власника додатковий тягар для його витребування від чужого незаконного володіння, а тому у позивача відсутні інші ефективні способи захисту порушеного права, аніж як відшкодування майнової шкоди з держави.

При цьому матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що органи слідства вживали заходи для повернення транспортного засобу позивачу як законному власнику.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що у справі відсутні достатні докази на підтвердження такої глибини душевних страждань та немайнових втрат потерпілої особи, які заслуговують на відшкодування у розмірі 499 999 грн, а тому відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих потерпілому, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності та розумності визначив розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 15 000 грн.

Верховний Суд з урахуванням доводів касаційної скарги, тривалого порушення прав позивача, виходячи з принципів розумності та справедливості, загальнолюдських принципів та суспільної моралі, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди в сумі 15 000 грн.

Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Апеляційний суд, скасовуючи законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем вимог, оскільки матеріали справи містять належні та достатні докази про наявність шкоди, неправомірність дій слідчого та що між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив помилку в застосуванні процесуального та матеріального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статті 413 ЦПК України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Установлено, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Маліченко Дмитро Васильович, задовольнити частково.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 16 січня 2020 рокускасувати і залишити в силі рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович