Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.03.2023 року у справі №295/17762/18
Постанова КЦС ВП від 29.03.2023 року у справі №295/17762/18
Ухвала КЦС ВП від 16.06.2021 року у справі №295/17762/18

Постанова

Іменем України

29 березня 2023 року

м. Київ

справа № 295/17762/18

провадження № 61-8847св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника ОСОБА_3 , на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 травня 2020 року у складі судді Полонця С. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що вона, ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 є співвласниками житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач є власником суміжної земельної ділянки, що розташована на АДРЕСА_2 .

Відповідач, скориставшись помилкою експерта, встановив на належній їй та членам її сім`ї частині земельної ділянки металеву сітку у вигляді огорожі, яка розмежовує дві земельні ділянки, внаслідок чого вона продовжує користуватися земельною ділянкою площею меншою, ніж зазначена в правовстановлюючих документах.

Своїми незаконними діями щодо встановлення огорожі на її земельній ділянці та бездіяльності в усуненні перешкод ОСОБА_2 завдав їй моральної шкоди.

Просила суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні присадибною земельною ділянкою площею 0,0620 га, кадастровий номер 1810136300:11:007:0052, яка розташована на АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка), шляхом перенесення огорожі у вигляді металевої сітки на межу згідно з поворотними точками земельної ділянки, кадастровий номер 1810136300:11:007:0052.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 травня 2020 року, яке залишене без змін в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою постановою Житомирського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року, позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою, шляхом перенесення огорожі у вигляді металевої сітки на межу із земельною ділянкою що розташована на АДРЕСА_1 згідно з поворотними точками земельної ділянки, кадастровий № 1810136300:11:007:0052. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольнивши позов в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суди виходили з того, що рішення 32 сесії Житомирської міської ради 7 скликання від 01 березня 2018 року № 968 (далі - рішення № 968), яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, та передано у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спірну земельну ділянку, є чинним та не скасовано у встановленому законом порядку.

Суди врахували, що вказаним рішенням визначено межі спріної земельної ділянки в натурі (на місцевості), а ОСОБА_2 самовільне зайняв спірну земельну ділянку, співвласником якої є позивачка

Суди відхилили посилання сторони відповідача на позовну давність, оскільки позивачка могла дізнатися про порушення свого права лише після затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості), що відбулося на підставі рішення № 968, яке ухвалено 01 березня 2018 року, а до суду позивачка звернулася 27 грудня 2018 року.

Відмовивши в позові про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з недоведеності позову в цій частині.

Суд апеляційної інстанції в частині відшкодування моральної шкоди справу не переглядав, оскільки апеляційна скарга не містила таких мотивів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 травня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року, просив їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, у цій справі не залучено до участі у справі співвласників спірної земельної ділянки, із позовом звернувся лише один з них - ОСОБА_1 . Суд не здійснив заходів із визначення кола осіб, які беруть участь у справі, та права яких порушено в результаті розгляду справи.

Висновок судової експертизи, покладений в основу оскаржуваних судових рішень, містить суттєві недоліки щодо підрахунку площі земельної ділянки; експертиза проведена без оригіналу технічної документації; під час проведення експертизи не враховані преюдиційні рішення судів у справах, в межах розгляду яких проводилася експертиза.

Просив суд зупинити провадження у справі до розгляду справи № 295/4863/19 за його позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , Житомирської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання недійсним рішення № 968 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки. ОСОБА_1 самовільно змінила лінії розподілу земельної ділянки, її координати й виміри. Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції про задоволення цього клопотання, а подане безпосередньо до апеляційного суду клопотання про зупинення провадження у справі відхилив.

Суди не вирішили спір, фактично зобов`язавши його не виконувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 травня 2004 року у справі № 2-4550/04, на виконання якого були встановлені й закріплені межі земельних ділянок, на підставі яких він побудував спірний паркан.

Оскаржувані судові рішення позбавляють його можливості спростувати обставини, встановлені судом у справі № 295/4863/19.

Суди безпідставно не застосували позовну давність до вимог позивачки.

З ним не погоджувалися межі спірної земельної ділянки.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, ОСОБА_2 не може посилатись на те, що справи вирішувалась без участі інших співвласників спірної земельної ділянки, оскільки таким правом наділена лише та особа, яка не залучена до участі у справі.

Позивачка є співвласником спірної земельної ділянки та має право самостійно звертатися з позовом про усунення їй перешкод у користуванні. Таке право не залежить від бажання інших співвласників спірної земельної ділянки звертатися із відповідним позовом.

Позов не порушує права ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а сприяє їх відновленню.

Постанова Житомирського апеляційного суду від 29 липня 2019 року і ухвала Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року є остаточними та оскарженню не підлягають.

Відповідач самовільно захопив частину її земельної ділянки, тому перенесення цього паркану не спричинити надмірного майнового тягаря для ОСОБА_2 .

Рішення № 968 є чинним та не скасовано у встановленому законом порядку. Межі спірної земельної ділянки до виготовлення технічної документації в натурі не визначалася.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У задоволенні клопотань ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 травня 2020 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року та про витребування і огляд матеріалів цивільної справи № 2-4250/04 відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року зупинено виконання рішення Богунського районного суду міста Житомира від 18 травня 2020 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року до закінчення касаційного розгляду справи.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктом 8 частини першої, пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04 травня 2004 року у справі № 2-4550/04, проведено розподіл земельної ділянки площею 1 860,00 кв. м на АДРЕСА_1 згідно з варіантом 1висновку технічної експертизи від 10 березня 2003 року та виділено у користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1 240,00 кв. м, ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 - площею 620,00 кв. м, із визначенням відповідних ліній поділу.

Відповідно до висновку судової експертизи від 10 березня 2003 року будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності, зокрема сторонам у справі: ОСОБА_2 - 2/3 ідеальних частки, ОСОБА_1 - 40/600 ідеальних часток, ОСОБА_5 - 40/600 ідеальних часток, ОСОБА_8 - 20/100 ідеальних часток, що разом становить 1/3 ідеальну частку будинковолодіння. Під часвизначенні розміру площ земельної ділянки та встановленні порядку користування експерт виходив з ідеальних часток в будинковолодінні, а тому визначив, що площа земельної ділянки, яка відповідає 2/3 частинам будинку становить 1240,00 кв. м, а площа земельної ділянки, що відповідає 1/3 частині будинку - 620,00 кв. м.

Виконавчийкомітет Житомирської міської ради 18 квітня 2011 року надав уточнену адресу будинку на АДРЕСА_2 (літ. А) - АДРЕСА_1 .

Згідноз листомКомунального підприємства«Житомирський міський центр земельних відносин» Житомирської міської ради від 23 травня 2011 року відповідно до виготовленого кадастрового плану земельної ділянки за розмірами встановленими рішенням суду у справі № 2-4550/04, площа земельної ділянки ОСОБА_1 і ОСОБА_6 становить 0,0564 га, а ОСОБА_2 - 0,1296 га. Враховуючи розбіжності між промірами та площею земельної ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_6 рекомендовано переглянути встановлений судом порядок користування земельною ділянкою.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04 листопада 2011 року у справі № 2-3200/11, яке залишенебез змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 21грудня 2011 року, відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_6 в позовідо ОСОБА_2 , Житомирської міської ради про коригування меж земельної ділянки.

Рішенням Житомирської міської ради від 30 серпня 2012 року № 411 ОСОБА_1 і ОСОБА_6 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку.

Рішенням комісії із вирішення земельних спорів Житомирської міської ради від 22 листопада 2013 року рекомендовано погодити межу земельних ділянок згідно з фактичним користуванням, у зв`язку із недосягненням згоди суміжними землекористувачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 січня 2016 року у справі №295/2052/15-ц відмовлено у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Відповідно до рішення 15 сесії Житомирської міської ради 7 скликання від 30 листопада 2016 року № 416 ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки.

Рішенням № 968 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, в натурі (на місцевості) та передано у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 спірну земельну ділянку.

Відомості про державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки внесені до Державного земельного кадастру 09 грудня 2017 року на підставі технічної документації із землеустрою, розробленої 12 травня 2016 року товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Житомирземпроект».

ОСОБА_2 є власником житлового будинкуза адресою: АДРЕСА_1 ,користувачем земельної ділянки площею 0,1240 газа вказаною адресою.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно зі статтями 91 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Правом звернення до суду за захистом права власності на земельну ділянку наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, незалежно від режиму права власності (спільна сумісна, спільна часткова тощо).

Щодо доводів касаційної скарги про неправомірність затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж сіпрної земельної ділянки, Верховний Суд виходить з такого.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, провадження № 61-26396св18, викладено правовий висновок, що «преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини».

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 369/11118/17, провадження № 61-18843св20, від 08 листопада 2022 року у справі № 457/174/16-ц, провадження № 61-12155св21, від 26 січня 2022 рокуу справі № 522/4958/16-ц, провадження № 61-10124св21.

Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи(постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14, провадження № 12-144гс18, від 20 квітня 2022 року у справі № 910/2615/18, провадження № 12-75гс21).

Згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04 травня 2004 року у справі № 2-4550/04 ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 виділено земельну ділянку площею 0,0620 га, ОСОБА_9 - площею 0,1240 га.

Рішенням № 968 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У справі № 295/4863/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , Житомирської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання недійсним рішення № 968, скасування записів про право власності Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2021 року, провадження № 61-17071св21,залишивши в силі рішення суду першої інстанції (змінивши мотиви) про відмову в позову, зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення № 968 не порушує права ОСОБА_2 .

Таким чином, місцеположення поворотних точок меж спірної земельної ділянки, встановлено в натурі (на місцевості)на підставі рішення № 968, законність якого підтверджена постановою Верховного Суду у справі № 295/4863/19, та не підлягає повторному доказуванню відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України.

З огляду на викладене безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про відсутність погодження меж спірної земельної ділянки.

Стосовно доводів касаційної скарги, що висновок судової експертизи містить суттєві недоліки, Верховний Суд виходить з їх необгрунтованості, з огляду на таке.

Відповідно до висновку експерта Товариства з обмеженою відповідальністю«Земельний центр Житомир» від 29 листопада 2019 року № 48-Е/19 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, паркан, встановлений ОСОБА_2 , розташований на спірній земельній ділянці. Площа самовільно зайнятої земельної ділянки схематично зображената описана в дослідницькій частині висновку. Площа спірної земельної ділянки, яка перебуває У фактичному користуванні ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 0,0578 га(повинно бути 0,0620 га), у фактичному користуванні ОСОБА_2 - 0,1264 га(повинно бути 0,1240 га).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Цей принцип не створює обов`язку вважати доведеною і встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, щоб реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Згідно з матеріалами справи будь-яких клопотань про призначення додаткової чи повторної судової земельно-технічної експертизи ОСОБА_2 не заявляв, як і не подавав до суду інший висновок експерта, складений на його замовлення.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що не залучено до участі у справі інших співвласників спірної земельної ділянки.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 УПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Аналіз цієї норми дозволяє дійти висновку, що доводи про розгляд справи за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, оцінюються Верховним Судом лише у тому випадку, коли саме цей учасник обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки ОСОБА_6 іОСОБА_5 не оскаржувалисудові рішення, з посиланням на пункт 5 частини першої статті 411 УПК України, а ОСОБА_2 не надавдоказів, що він звертається в їх інтересах, Верховний Суд не оцінює такі доводи заявника.

ОСОБА_2 у касаційній скарзі посилається на те, суди незаконно відмовили йому у задоволенні клопоатння про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 295/4863/19.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 21 травня 2019 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 295/4863/19.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 липня 2019 рокускасовано ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 21 травня 2019 рокупро зупинення провадження у справі та направлено справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 295/4863/19.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у задоволенні клопотання відмовлено.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, пункт 28).

Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 рокуу справі «Беллет проти Франції», заява № 23805/94, пункт 36).

З урахуванням викладеного Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зупинення провадження у справіпорушило б право позивача на справедливий суд та розумні строки розгляду справи.

Щодо доводів касаційної скарги про незастосування позовної давності, необхідно зазначити таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння є негаторним. Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Об`єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що збереглося до моменту подання позову до суду. Поки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном.

Отже, негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, провадження № 14-452цс18.

Таким чином, на позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позовна давність не поширюється.

Верховний Суд зауважує, що суди у справі, що переглядається, без правової підстави надали оцінку заяві про застосування позовної давності, проте це не призвело до ухвалення незаконного рішення.

Встановивши на підставі належних та допустимих доказів, обставини самовільного захоплення ОСОБА_2 частини спірної земельної ділянки, суди дійшли обґрунтованого висновку про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі у вигляді металевої сітки на межу із земельною ділянкою відповідача згідно з поворотними точками земельної ділянки, кадастровий номер 1810136300:11:007:0052.

05 вересня 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів до матеріалів справи, а саме оригіналу постанови Верховного Суду від17 серпня 2021 року у справі № 295/4863/19, провадження № 61-17071св21.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєструсудових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу наофіційному вебпорталі судової влади України.

З огляду на вказане, немає необхідності вирішувати клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

З огляду на те, що ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року зупинено виконання рішення Богунського районного суду міста Житомира від 18 травня 2020 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року до закінчення касаційного розгляду справи, згідно із статтею 436 ЦПК України їх виконання підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_2 , подану через представника ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 травня 2020 рокув частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Богунського районного суду міста Житомира від 18 травня 2020 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко