Історія справи

Постанова

Іменем України

28 листопада 2018 року

місто Київ

справа № 359/5561/17

провадження № 61-5013св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Бориспільський міськрайонний відділ державної служби Головного територіального управління юстиції у Київській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2017 року у складі судді Журавського В. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Данілова О. М., Мережко М. В.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту, просив визнати за ним право власності на майно, внесене в опис майна 26 червня 2017 року керівником виконавчої групи Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сергієнком Олексієм Миколайовичем, під час примусового виконання виконавчого листа № 753/19705/15-ц, виданого 03 лютого 2016 року Дарницьким районним судом міста Києва.

У серпні 2017 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у м. Києві та Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області зупинити підготовчі дії з продажу арештованого майна та продаж арештованого майна, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1; земельної ділянки, площею 0, 2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_1; земельної ділянки, площею 0, 1400 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_2; земельної ділянки, площею 0, 0681 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_3; земельної ділянки, площею 0, 2500 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_4, що розташовані в Київській області, Бориспільський район, с. Вишеньки.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2017 року заяву про забезпечення позову задоволено повністю. Зупинено реалізацію (продаж) нерухомого майна: житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1; земельної ділянки, площею 0, 2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої в Київській області, Бориспільський район, с. Вишеньки; земельної ділянки, площею 0,1400 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_2, розташованої в Київській області, Бориспільський район, с. Вишеньки; земельної ділянки, площею 0, 0681 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_3, що розташована в Київській області, Бориспільський район, с. Вишеньки; земельної ділянки, площею 0, 2500 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_4, що розташована в Київській області, Бориспільський район, с. Вишеньки.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалась тим, що враховуючи, що державний виконавець в силу своїх повноважень під час виконавчого провадження може здійснити дії щодо реалізації спірного нерухомого майна, при цьому продаж цього майна призведе до неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову у цій справі, наявні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2017 року ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2017 року залишено без змін.

Відповідно до протоколу судового засідання від 27 грудня 2017 року Бориспільським міськрайонний судом Київської області прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої залучено як співпозивача ОСОБА_3, позивачі просили визнати право власності на 1/2 частину земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_2, НОМЕР_1, НОМЕР_3.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, також зазначив, що вид забезпечення позову, про застосування якого просить позивач у своїй заяві, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

У касаційній скарзі, поданій засобами поштового зв'язку у грудні 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_5 просив скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2017 року, постановити рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Заявник зазначає, що державним виконавцем здійснено опис трьох земельних ділянок, коли ухвалою суду першої інстанції зупинено реалізацію (продаж) чотирьох земельних ділянок. Таким чином, судом першої інстанції зупинено реалізацію (продаж) земельної ділянки, яку державний виконавець не описував та яка не є предметом спору. Позивач не надав судам першої та апеляційної інстанцій доказів, що об'єкти нерухомого майна належать йому на праві власності, навпаки підтверджено право власності на спірне майно ОСОБА_4 Суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки правовстановлюючим документам на це нерухоме майно.

За твердженнями заявника, під час розгляду заяви про забезпечення позову суди мали оцінити реальність задоволення вимог поданого позову, врахувати, що позовна заява є необґрунтованою. Зупинивши реалізацію майна, суди обмежили виконання іншого рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року у справі № 753/19705/15 про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованості у розмірі 6 370 531, 00 грн, з виконання якого виконавче провадження триває 2 роки.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що керівником виконавчої групи Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області СергієнкомО.М. на виконання доручення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві БочковськогоТ.О. щодо перевірки наявності майна боржника ОСОБА_4, а також здійснення опису та арешту майна за адресою: АДРЕСА_1 здійснено опис та накладено арешт на майно, в тому числі на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1; земельну ділянку, площею 0, 2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_1; земельну ділянку, площею 0, 1400 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_2; земельну ділянку, площею 0, 0681 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_3, що розташовані в Київській області, Бориспільський район, с. Вишеньки.

Під час вирішення заяви про забезпечення позову суд першої інстанції керувався нормами ЦПК України 2004 року, а тому Верховний Суд перевіряє оскаржувані судові рішення на предмет їх відповідності вимогам процесуального закону в наведеній редакції.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом частин першої та третьої статті 151 ЦПК України 2004 року суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Зокрема позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (пункт 5 частини першої статті 152 ЦПК України).

Згідно із частиною третьою зазначеної статті види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Оцінюючи співмірність, необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, відповідність заявленій вимозі, їхній меті, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Задовольняючи в повному обсязі вимоги заяви про забезпечення позову, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували таких вимог процесуального закону.

Позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна, а тому зупинення продажу майна можливе у разі його опису та арешту.

Відповідно до постанови керівника виконавчої групи Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 26 червня 2017 року №50144299 про опис та арешт майна (коштів) боржника описано та накладено арешт на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0, 2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_1; земельну ділянку, площею 0, 1400 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_2; земельну ділянку площею, 0, 0681 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_3, що розташовані в Київській області, Бориспільський район, с. Вишеньки.

Земельну ділянку, площею 0, 2500 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_4, що розташована в Київській області, Бориспільський район, с. Вишеньки, під час виконавчого провадження не описано та арешт не накладено, а тому відсутні підстави вважати, що в цій частині заява про забезпечення позову підлягала задоволенню, оскільки такий вид забезпечення позову, як зупинення продажу арештованого майна, не може бути застосований лише щодо арештованого майна.

Також Верховний Суд врахував, що на момент подання заяви про забезпечення позову вимоги щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 не заявлялись, такі вимоги викладені лише в заяві про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом першої інстанції до розгляду 27 грудня 2017 року (а. с. 132), тобто після розгляду судами першої та апеляційної інстанцій заяви про забезпечення позову.

Верховний Суд оцінює законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень на момент розгляду судами поданої заяви про забезпечення позову. Заява про уточнення позовних вимог подана після розгляду судами заяви про забезпечення позову, а тому не підлягає врахуванню судом касаційної інстанції під час визначення дотримання судами першої та апеляційної інстанції правил співмірності вимог заяви вимогам позову, а також відповідності обраного виду забезпечення позову позовним вимогам.

В частині зупинення продажу (реалізації) житлового будинку з надвірними спорудами, а також трьох земельних ділянок, які описані державним виконавцем та на які накладено арешт, Верховний Суд врахував, що позивачем під час подання заяви про забезпечення позову не обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову і не підтверджено вимоги заяви відповідними доказами, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанції є помилковими та не ґрунтуються на вимогах закону. Позивач не обґрунтував, у чому полягають об'єктивні ризики невиконання та утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у цій справі.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду заяви про забезпечення позову не враховано наявності іншого судового рішення щодо стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суми заборгованості, що набрало законної сили та перебуває на виконанні у Бориспільському міськрайонному відділі державної виконавчої служби ГТУЮ в Київській області. Саме в межах виконавчого провадження з виконання зазначеного судового рішення описано та накладено арешт на спірне нерухоме майно.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статі 14 ЦПК України 2004 року, частини третьої статті 2 ЦПК України основним принципом цивільного судочинства є обов'язковість судового рішення.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, § 40 зазначається, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Зупинення продажу арештованого майна порушує права ОСОБА_5 як стягувача у виконавчому провадженні, яке відкрито у 2016 році та тривало на момент розгляду судами заяви про забезпечення позову.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав, а існування загрози їх порушення повинно мати очевидний та об'єктивний характер.

Заява про забезпечення позову має бути обґрунтованою, її доводи мають підтверджуватися доказами. Позивач зобов'язаний довести, що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має дотримуватися балансу прав та інтересів сторін спору, вживати заходи забезпечення позову лише у разі співмірності вимог заяви вимогам позову та лише за умови дотримання принципу правомірного обмеження прав та інтересів протилежної сторони спору.

Зважаючи на наведене, враховуючи, що позивач не обґрунтував та не довів необхідність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог заяви.

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок, що касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню, то судові витрати, понесені заявником у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції підлягають стягненню з позивача на користь заявника пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 320, 00 грн та у зв'язку із розглядом у суді касаційної інстанції у розмірі 320, 00 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом зупинення реалізації (продажу) нерухомого майна відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 320, 00 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 320, 00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді С. О. Карпенко

В.О.Кузнєцов

С.О.Погрібний

Г.І.Усик