Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.01.2020 року у справі №450/1483/17

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 450/1483/17

провадження № 61-1040св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Давидівська об'єднана територіальна громада Львівської області, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Курій Н. М., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Давидівської об'єднаної територіальної громади Львівської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 01 квітня 1974 року ОСОБА_3 купив у ОСОБА_4 жилий будинок у с. Давидів, Пустомитівського району, Львівської області, зареєстрований у повірних книгах за № 42. Рішенням виконкому Пустомитівської районної Ради депутатів трудящих ОСОБА_3 надано земельну ділянку для обслуговування зазначеного житлового будинку, площею 0,08 га. 25 травня 2001 року ОСОБА_2 купила належний ОСОБА_3 житловий будинок, розташований АДРЕСА_1 Виконавчий комітет Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області передав 25 травня 2001 року ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,10 га.

08 листопада 2007 року Давидівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області рішенням № 255 передає ОСОБА_2 у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель земельну ділянку площею 0,0958 га. Однак актом земельної комісії Давидівської сільської ради від 26 квітня 2010 року встановлено, що проведеними замірами по існуючих межах забудови земельна ділянка ОСОБА_1 становить 0,1341 га, земельна ділянка ОСОБА_2-0,0878 га. Рішення Давидівської сільської ради від 08 листопада 2007 року № 255 було прийняте через недоліки у технічній документації на видачу ОСОБА_2 земельної ділянки у приватну власність. ОСОБА_2 стала власником частини земельної ділянки, яка не відповідає обставинам фактичного користування, яке склалося задовго до купівлі нею житлового будинку. Давидівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області внесла зміни в рішення від 08 листопада 2007 року № 255, однак постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 жовтня 2014 року таке рішення визнано незаконним та скасовано. На підставі рішення Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 08 листопада 2007 року № 255 ОСОБА_2 18 червня 2015 року отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно, об'єктом якого є земельна ділянка для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,0958 га, яка розташована по АДРЕСА_1, видане реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області. Управління земельних ресурсів у Пустомитівському районі Львівської області видало ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0958 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, цей акт не був підписаний головою Давидівської сільської ради у зв'язку з допущеною помилкою при його виготовленні. Коли вона дізналася, що ОСОБА_2 намагається приватизувати частину земельної ділянки, яка належить її сім'ї та якою вони користуються з 1970-их років, то подала заяву про відкликання підпису на акті погодження меж.

Відповідно до абрису земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2, складеного землевпорядником Давидівської сільської ради ОСОБА_5, їй належать дві земельні ділянки, з'єднані проїздом. Саме ту частину її земельної ділянки, де знаходиться проїзд, і приватизувала ОСОБА_2.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18 червня 2015 року, індексний номер 39295072, зареєстроване реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області, видане ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0958 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в с. Давидів Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки 4623682400:01:005:0037, серія свідоцтва про право власності НОМЕР_1 та скасувати державну реєстрацію права власності згідно з індексним номером 22184841, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 661376746236, номер актового запису про право власності 10089570.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року у складі судді Мусієвського В. С. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 25 травня 2001 року № 61 у частині безкоштовної передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Визнано незаконним та скасовано рішення Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 08 листопада 2007 року № 255 у частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0958 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована в с. Давидів. Скасовано державну реєстрацію від 10 червня 2015 року права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 4623682400:01:005:0037, площею 0,0958 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована у с. Давидів Пустомитівського району Львівській області. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно ОСОБА_2 від 18 червня 2015 року, індексний номер 39295072 на земельну ділянку кадастровий номер 4623682400:01:005:0037, площею 0,0958 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована у с. Давидів Пустомитівського району Львівської області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею більшою ніж розмір земельної ділянки, яка використовувалася особами, від яких вона набула право на будинковолодіння та які використовували для обслуговування будинку та господарських будівель земельну ділянку площею 0,08 га. У зв'язку з цим вимоги позивача про визнання незаконними та скасування рішень Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 25 травня 2001 року № 61 в частині безкоштовної передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, та № 255 від 08 листопада 2007 року № 255 у частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0958 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка розташована в с. Давидів, а також скасування державної реєстрації від 10 червня 2015 року права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0958 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована у с. Давидів Пустомитівського району Львівської області, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 червня 2015 року, що видане ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0958 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована у с. Давидів Пустомитівського району Львівської області, є обґрунтованими.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення оспорюваним рішенням її прав та інтересів.

ОСОБА_1 земельно-кадастрову документацію на свою земельну ділянку не виготовляла, а у технічній документації, наявній у відповідача ОСОБА_2, спірний проїзд не зазначено. Факт наявності проїзду на належній ОСОБА_2 земельній ділянці не встановлено, як і не визначено площі такого проїзду.

Крім того, з наявної в матеріалах технічної документації відповідача ОСОБА_2 встановлено, що така містить акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки, узгодження таких проводилось за участі ОСОБА_1, акт нею підписаний і жодних заперечень чи зауважень про наявність проїзду вона не висловлювала, подальше відкликання свого підпису не передбачено чинним законодавством України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану судову постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 526/138/17, провадження № 14-484цс19.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що відповідачем у справі житловий будинок придбано у 2001 році та станом на цей період за попереднім власником будинку значилася земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,08 га, а починаючи з 2006 і до 2014 року у погосподарських книгах за вказаним будинковолодінням, значиться земельна ділянка площею 0,09 га. Відповідно до технічної документації для видачі державного акта на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, на сторінці 8 є кадастровий план земельної ділянки і каталог координат кутів повороту земельної ділянки, відповідно до експлікації угідь якої під пунктом 2 позначено проїзд площею 0,0081 га. Саме цей проїзд не було враховано при винесенні Давидівською сільською радою оскарженого рішення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, у якому вона просила залишити оскаржувану судову постанову без змін, оскільки вона прийнята при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 квітня 2001 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбала належний ОСОБА_3 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 8).

25 травня 2001 року Виконавчим комітетом Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області винесено рішення № 61 "Про передачу у приватну власність земельної ділянки та постійне користування", згідно з яким ОСОБА_2 передано безкоштовно у приватну власність земельну площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку (том 1, а. с. 9).

08 листопада 2007 року Давидівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області прийнято рішення "Про передачу земельних ділянок у приватну власність", яким передано у приватну власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування господарських будівель земельну ділянку площею 0,0958 га, яка розташована в с. Давидів (т. 1, а. с. 10).

30 квітня 2010 року рішенням № 673 "Про внесення змін до рішення № 255 від 08 листопада 2007 року 17-ї сесії Давидівської сільської ради "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" внесено зміни у рішення № 255 від 08 листопада 2007 року 17-ї сесії сільської ради "Про передачу земельних ділянок у приватну власність", де у частині про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 слова "0,0958 га" замінено на слова "0,0870 га".

29 жовтня 2014 року постановою Пустомитівського районного суду Львівської області визнано незаконним та скасовано рішення Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 30 квітня 2010 року № 673 "Про внесення змін до рішення від 08 листопада 2007 року № 255 17ї сесії сільської ради "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" (т. 1 а. с. 17-18).

Відповідно до технічної документації для видачі державного акта на право власності на землю встановлено, що така містить акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки з описом меж, встановлення та узгодження яких проведено в присутності землевпорядника ОСОБА_5, землекористувачів: ОСОБА_7, ОСОБА_8 (позивач), ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Згідно з державним актом на право власності відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку серії ЯД № 467266, площею 0,0958 га, цільове призначення -для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, який виданий ОСОБА_2 та підписаний лише управління земельних ресурсів у Пустомитівському районі Львівської області без його погодження головою Давидівської сільської ради.

18 червня 2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер undefined, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0958 га (т. 1, а. с. 89).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Звертаючись з позовом та заявляючи вимоги про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради, ОСОБА_1 посилалась на те, що оскарженими рішеннями порушується її право на користування проїздом, оскільки їй належить дві земельні ділянки з'єднані проїздом, ОСОБА_2 приватизувала саме цю частину земельної ділянки де знаходиться проїзд.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ЦК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 152 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина статті 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Системний аналіз наведених вище положень частини 1 статті 15, частини 2 статті 16 ЦК України, частини 2 статті 152, статті 155 ЗК України та роз'яснень ~law24~ свідчить про те, що вирішуючи питання про недійсність рішення органу місцевого самоврядування та правовстановлюючого документа на право власності на земельну ділянку, суд має встановити не тільки дотримання вимог законодавства щодо відведення земельної ділянки, а й факт порушення таким актом прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав - користування земельною ділянкою.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція).

Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок), передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 54 цього Порядку.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (пункт 112 Порядку).

Відповідно до положень статті 55 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV "Про землеустрій" у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Представник Давидівської об'єднаної територіальної громади Львівської області - Феданяк Р. В. у суді апеляційної інстанції просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також, зазначив, що при наданні у власність ОСОБА_2 земельної ділянки до складу такої увійшов проїзд, який входить до земель загального користування та не може передаватись у власність.

Згідно з технічною документацією для видачі державного акта на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, на сторінці 8 є кадастровий план земельної ділянки і каталог координат кутів повороту земельної ділянки відповідно до експлікації угідь якої під пунктом 2 позначено проїзд площею 0,0081 га.

В рішенні суду апеляційної інстанції не міститься належної аргументації з приводу наявності проїзду в технічній документації земельної ділянки, переданої відповідачем у власність ОСОБА_2.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, сіл, селищ, міст є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтями 12, 81 ЦПК України.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону уваги не надав та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, апеляційний суд всупереч вимогам статей 263, 264, 265, 382 ЦПК України не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, зазначених обставин та вимог закону не врахував, не встановив усіх обставин, необхідних для правильного вирішення справи.

У зв'язку з наведеним оскаржувану постанову апеляційного суду не можна вважати законною й обґрунтованою.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати нові докази та давати їм оцінку, розгляд справи апеляційним судом проведено не повно, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк