Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.03.2018 року у справі №404/3424/15

Постанова

Іменем України

28 березня 2018 року

м. Київ

справа № 404/3424/15-ц

провадження № 61-9898 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В.,

Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - виконуючий обов'язки прокурора м. Кіровограда,

відповідачі: Кіровоградська міська рада, ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда у складі судді

Іванової Н. Ю. від 23 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області у складі суддів: Письменного О. А., Єгорової С. М., Карпенка О. Л., від 26 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2015 року виконуючий обов'язки прокурора м. Кіровограда в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Кіровоградської міської ради, ОСОБА_4, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати недійсним пункт 75 рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 № 405 «Про розгляд звернень фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин», з урахуванням змін, внесених пунктом 4 рішення Кіровоградської міської ради від 22 квітня 2009 № 1986 «Про внесення змін до рішень Кіровоградської міської ради» в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_4; визнати недійсним пункт 4 рішення Кіровоградської міської ради від 22 квітня 2009 № 1986 «Про внесення змін до рішень Кіровоградської міської ради» в частині внесення змін до пункту 30 додатка 27 рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 № 405 «Про розгляд звернень фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин»; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_4; зобов'язати ОСОБА_4 повернути Кіровоградській міській раді земельну ділянку площею

1000 кв.м., шляхом складання акта приймання-передачі.

Позовну заяву мотивовано тим, що пунктом 134 рішення Кіровоградської міської ради від 26 вересня 2006 року № 112 «Про розгляд звернень фізичних та юридичних осіб з питань регулювання земельних відносин» надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянам міста Кіровограда за рахунок земель запасу в районі АДРЕСА_1 (в районі автодрому) згідно зі схемою планування, розробленою під забудову індивідуальними житловими будинками для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно з додатком 5.

Пунктом 75 рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 № 405 «Про розгляд звернень фізичних та юридичних осіб з питань регулювання земельних відносин» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, акт визначення збитків та передано у власність земельні ділянки громадянам м. Кіровограда для будівництва обслуговування жилого будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 (в районі автодрому) згідно з додатком 27 (в кількості 62 осіб).

Зазначає, що до вказаних рішень внесено зміни рішенням Кіровоградської міської ради від 22 квітня 2009 року № 1986 «Про внесення змін до рішень Кіровоградської міської ради», яким ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку у власність.

Вказував, що на підставі зазначених рішень ОСОБА_4 видано державний акт серії НОМЕР_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 та зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1000,00 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 (в районі автодрому) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зазначав, що земельна ділянка в районі АДРЕСА_1 у м. Кіровограді, що передана у власність ОСОБА_4, відноситься до земель загального користування населеного пункту, а тому не може бути передані у приватну власність. Землі зелених насаджень загального користування згідно містобудівної документації (генерального плану м. Кіровограда) не призначені для будівництва на них будівель і споруд, їх передача для потреб містобудування, а так само для ведення садівництва, суперечать нормам чинного законодавства. Вказане є підставою для визнання недійсними спірних пунктів рішення Кіровоградської міської ради. Оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 видано на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке визнається недійсним, то і державний акт, виданий на підставі цього рішення, також є недійсним та підлягає скасуванню, а земля поверненню.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня

2016 року у задоволенні позову виконуючого обов'язки прокурора

м. Кіровограда в інтересах держави відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що міська рада не мала права передавати у приватну власність земельну ділянку, яка відноситься до земель рекреаційного призначення, однак прокурор звернувся до суду поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня 2016 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Кіровоградської області залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

У касаційній скарзі заступник прокурора Кіровоградської області просить скасувати судові рішення із ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що про порушення земельного законодавства при передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_4 прокурору стало відомо лише у 2015 році під час виконання завдання прокуратури Кіровоградської області від 26 січня 2015 року щодо вивчення на підставі публікації засобами масової інформації стану законності забудови земельних ділянок біля озера в лісопарковій зоні та завдання прокуратури області від 2 лютого 2015 року щодо вивчення стану законності відведення земель на територіях зелених насаджень загального користування у м. Кіровограді, а тому позивач звернувся до суду в межах позовної давності.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до витягу із рішення Кіровоградської міської ради від 26 вересня 2006 року № 112 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин», надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянам міста Кіровограда за рахунок земель запасу в районі АДРЕСА_1 (в районі автодрому) згідно зі схемою планування, розробленою під забудову індивідуальними житловими будинками для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно з додатком 5 (а. с. 8).

Відповідно до рішення Кіровоградської міської ради від 12 грудня 2006 року № 180 «Про розгляд протесту прокурора м. Кіровограда від 28 листопада 2006 року № 4813-вих на рішення Кіровоградської міської ради

від 26 вересня 2006 року № 112 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин», задоволено вказаний протест прокурора м. Кіровограда та скасовано зазначене рішення (а. с. 10).

Пунктом 75 рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року

№ 405 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, акт визначення збитків та передано у власність земельні ділянки громадянам міста Кіровограда для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 (в районі території автодрому) згідно з додатком 27 (в кількості 62 осіб).

Рішенням Кіровоградської міської ради від 22 квітня 2009 року № 1986 «Про внесення змін до рішень міської ради» внесено зміни до пунктів 30, 34, 35, 36, 37, 38, 40, 44, 48, 49, 53, 54, 55, 63 додатка 5 рішення Кіровоградської міської ради від 26 вересня 2006 року № 112 та викладено їх згідно з додатком 3. Крім того, пунктом 4 вказаного рішення внесено зміни до пунктів 9, 16, 26, 30, 31, 36, 37, 38, 48, 49, 50, 51, 54, 56 додатка 27 рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року № 405 та викладено їх згідно додатком 4. Зазначеним рішенням внесено зміни до переліку осіб, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Згідно зазначених змін, ОСОБА_4 надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 у

м. Кіровограді, затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку у власність їй площею 1000 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд

8 жовтня 2009 року на підставі вищевказаних рішень, ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1000 кв.м., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття рішення від 26 ве6ресня 2006 № 112) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Згідно абзацом 2 частини сьомої цієї статті проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється на замовлення громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з пунктом «б», «в» частини першої статті 20 Закону України «Про землеустрій» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності у разі встановлення меж об'єктів землеустрою, надання земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно з пунктом «д» частини другої статті

25 цього Закону віднесено до одного з видів документації із землеустрою. При цьому, землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (пункт «а» частини першої статті 22 Закону).

За змістом пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі рішення міської ради, до повноважень якої належить передача власність земельних ділянок.

Таким чином, рішення про надання згоди на розроблення проекту землеустрою є обов'язковою підставою розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність.

Поряд із цим, рішення Кіровоградської міської ради від 26 вересня

2006 року № 112 скасоване на підставі рішення від 12 грудня 2006 року

№ 180. Отже, Кіровоградською міською радою рішенням від 22 квітня

2009 року № 1986 внесено зміни до рішення, що втратило чинність 12 грудня 2006 року, на підставі якого відповідач отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки власність.

З огляду на втрату чинності рішення органу місцевого самоврядування яким надано згоду на розроблення проекту землеустрою, відсутні правові підстави для його розроблення та затвердження, а так само передачі земельних ділянок у власність.

Крім того, встановлено, що до КП «Кіровоградський земельно-кадастровий центр» не надходило замовлення на розробку проекту землеустрою на земельні ділянки загальною площею 1,4 га по АДРЕСА_1 (в районі автодрому), що відведені у власність ОСОБА_4 та іншим на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року № 405 (зі змінами, внесеними рішенням від 22 квітня 2009 року № 1986)

В матеріалах справи наявна тільки технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок і натурі (на місцевості) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_4 та ін.) у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (в районі автодрому) (а.с. 67-73).

Відповідно до пояснювальної записки, яка міститься в матеріалах технічної документації із землеустрою проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам - жителям м. Кіровограда, розроблений

КП «Кіровоградський земельно-кадастровий центр», погоджений відповідними службами м. Кіровоград та отримав позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 17 липня 2007 року в Кіровоградському головному обласному управлінні земельних ресурсів.

Тобто проект землеустрою розроблений після прийняття Кіровоградською міською радою рішення № 112 від 26 вересня 2006 року «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин», яким надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянам

м. Кіровограда за рахунок земель запасу в районі АДРЕСА_1 (в районі автодрому) згідно зі схемою планування, розробленою під забудову індивідуальними житловими будинками для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно з додатком 5, та яке було скасовано рішенням Кіровоградської міської ради № 180 від 12 грудня 2006 року «Про розгляд протесту прокурора м. Кіровограда від 28 листопада 2006 року № 4813-вих на рішення Кіровоградської міської ради від 26 вересня 2006 року № 112 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин».

Крім цього, у листі заступника начальника управління містобудування та архітектури - начальника відділу планування та містобудівного кадастру

від 13 березня 2015 року, адресованому виконуючому обов'язки прокурора

м. Кіровограда, зазначено, що відповідно до Генерального плану

м. Кіровограда, який затверджений рішенням Кіровоградської міської ради від 12 вересня 2000 року № 627, спірна земельна ділянка відносяться до території зелених насаджень загального користування (а. с.15 зворот).

Віднесення спірної земельної ділянки до території зелених насаджень загального користування підтверджується викопіюванням із Генерального плану м. Кіровограда (а. с. 55).

Таким чином, на час прийняття рішення від 22 квітня 2009 року № 1986 було визначено цільове призначення спірної земельної ділянки як землі зелених насаджень загального користування, визначеної містобудівною документацією - Генеральним планом м. Кіровограда та ці дані повинні були бути враховані міською радою при прийнятті рішень у сфері землеустрою.

Пунктом 2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105 (чинних на час прийняття оспорюваного рішення міської ради) передбачено, що зелені насадження загального користування - зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.

У листі заступника начальника управління - начальника відділу планування та містобудівного кадастру від 13 березня 2015 року зазначено, що згідно з планом зонування м. Кіровограда, який затверджений рішенням Кіровоградської міської ради від 17 вересня 2013 року № 2456 територія (в районі автодрому), на якій розміщена земельна ділянка, що надана

ОСОБА_4, відноситься до рекреаційної зони активного відпочинку.

За змістом статей 38 39 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття оспорюваного рішення) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних і місцевих правил забудови.

Відповідно до частини першої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорій здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частина друга статті 20 ЗК України).

Отже, реалізуючи свої повноваження з розпорядження земельними ділянками, відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки, має право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються (надаються), за умови дотримання положень Порядку про погодження такої зміни з відповідними органами та після складання проекту відведення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною (стаття 21 ЗК України).

Зміни до Генерального плану м. Кіровограда щодо земельних ділянок в районі вулиці Короленка (район автодрому) у встановленому законом порядку не вносились

Листом виконуючого обов'язки начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області від 26 березня 2015 року, адресованим виконуючому обов'язки прокурора м. Кіровограда, повідомлено, що відповідно до Генерального плану м. Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 12 вересня

2000 року № 627, земельні ділянки, передані у власність громадян на підставі рішень Кіровоградської міської ради, в тому числі і від 22 квітня 2009 року № 1986, знаходяться на територіях зелених насаджень загального користування, про що свідчить інформація Кіровоградської міської ради та викопіювання з Генерального плану м. Кіровограда, що є порушенням вимог частини четвертої статті 83 ЗК в частині заборони передачі у приватну власність земель загального користування (а. с. 56).

Таким чином Кіровоградська міська рада не мала права передавати спірну земельну ділянку ОСОБА_4

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У справі, яка є предметом перегляду, ОСОБА_4 заявлено про застосування позовної давності (а. с. 39-40).

На підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Статтею 45 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня

1997 № 475/97-ВР, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Відповідно до витягу із протоколу дванадцятої сесії Кіровоградської міської ради від 22 квітня 2009 року № 55 у роботі сесії беруть участь члени виконкому міської ради, заступники міського голови, керівники виконавчих органів міської ради, депутати обласної та районних у місті рад, голови Ленінської, Кіровської районних у місті рад, представник прокуратури міста, представники засобів масової інформації.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанції, встановивши, що під час прийняття оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування від 22 квітня 2009 року № 1986, на засіданні сесії міської ради брав участь представник прокуратури міста Кіровограда, тобто про це рішення ради позивач дізнався 22 квітня 2009 року, однак з позовом звернувся лише у травні 2015 року, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку із пропуском позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах: від 8 червня 2016 року у справі

№ 6-3089цс15, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16.

Доводи касаційної скарги про те, що про порушення вимог чинного законодавства під час відведення земельних ділянок у приватну власність та про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішень Кіровоградської міської ради йому стало відомо лише у 2015 році під час виконання завдання прокуратури Кіровоградської області є необґрунтованими з огляду на те, що будучи присутнім на засіданні сесії міської ради 22 квітня 2009 року, прокурор мав можливість перевірити додержання міською радою земельного законодавства, як до прийняття рішення радою, так і після цього, а не чекати завдання прокуратури Кіровоградської області.

Крім того, 28 листопада 2006 року прокурор звертався із протестом на рішення Кіровоградської міської ради 26 вересня 2006 року, до якого були внесені зміни, на підставі яких ОСОБА_4 набула у власність спірну земельну ділянку. Тобто, про незаконність рішень органу місцевого самоврядування, на підставі яких вносилися зміни до рішень про надання згоди на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки, його затвердження та передачу цієї земельної ділянки прокурор знав з моменту винесення такого рішення органом місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду

м. Кіровограда від 23 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня 2016 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю.В. Черняк