Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023року

м. Київ

справа № 191/2789/20

провадження № 61-3303св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монич Михайло Юрійович, ОСОБА_2 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року в складі судді Твердохліб А. В. та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монича М. Ю., ОСОБА_2 та просив визнати недійсним заповіт, складений 15 липня 2016 року ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Моничем М. Ю.

На обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_3 . Його батько ОСОБА_4 у встановлений строк звернувся до Другої Синельниківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак 23 лютого 2018 року винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки 15 липня 2016 року приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монич М. Ю. посвідчив заповіт ОСОБА_3 , яким усе належне їй майно вона на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_2 .

Вказаний заповіт є недійсним, оскільки ОСОБА_3 на момент його складення не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки перебувала на «Д» обліку з діагнозом: ішемічна хвороба серця, кардіосклероз, пневмосклероз, органічне ураження центральної нервової системи. З грудня 2015 року стан її здоров`я погіршився та вона потребувала стороннього догляду. У травні 2016 року ОСОБА_3 після побиття знаходилась на стаціонарному лікуванні в КЗ «Синельниківська ЦРЛ» Дніпропетровської обласної ради, яке не було закінченим, оскільки її забрала дочка ОСОБА_5 , яка підписала відмову від госпіталізації.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_4 , після чого він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (земельної ділянки, яку його батько успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_3 ), однак 29 травня 2020 року отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки після померлої ОСОБА_3 є інший спадкоємець за заповітом.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності заявлених позовних вимог. Позивач не надав належні та достатні докази на підтвердження порушення нотаріусом вимог закону під час посвідчення оспорюваного заповіту, а також тієї обставини, що на момент складення заповіту ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 травня 2019 року в справі № 741/1852/17, від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 10 липня 2019 року в справі № 686/23256/16-ц, від 06 листопада 2019 року в справі № 336/5225/18, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17, від 05 лютого 2020 року в справі № 461/3675/17, від 26 лютого 2020 року в справі № 759/15303/16, від 28 жовтня 2020 року в справі № 523/18181/18, від 15 квітня 2021 року в справі № 759/15556/18, від 28 жовтня 2021 року в справі № 917/103/20, від 04 листопада 2021 року в справі № 904/7181/20, від 14 грудня 2021 року в справі № 921/591/20, від 14 липня 2022 року в справі № 127/4430/18, від 08 вересня 2022 року в справі № 125/1501/20-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Також оскаржила судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Апеляційний суд розглянув справу за відсутності представника позивача та не надав належну оцінку клопотанню про відкладення розгляду справи, внаслідок чого порушив принципи змагальності та права на справедливий суд.

Суди не надали належну оцінку висновку судово-психіатричної експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження, та не мотивували відхилення цього доказу.

Відповідачі не довели, що ОСОБА_3 в силу свого похилого віку була позбавлена можливості власноручно підписати оспорюваний заповіт.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

26 квітня 2023 року справа № 191/2789/20 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно матеріалів спадкової справи № 369/2017 до майна померлої ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .

Постановою державного нотаріуса Другої Синельниківської державної нотаріальної контори від 23 лютого 2018 року відмовлено ОСОБА_4 (онуку спадкодавиці) та ОСОБА_7 (дочці спадкодавиці) у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку із наявністю заповіту, складеного на іншого спадкоємця.

15 липня 2016 року приватний нотаріус Синельниківського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Монич М. Ю. посвідчив заповіт ОСОБА_3 , згідно якого вона заповіла ОСОБА_2 усе належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які належали їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть їй на день смерті.

Вказаний заповіт записано зі слів ОСОБА_3 та посвідчено нотаріусом в присутності двох свідків: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . У зв`язку з похилим віком заповідача ОСОБА_3 за її дорученням текст заповіту підписано ОСОБА_10 .

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 16 від 12 жовтня 2021 року ОСОБА_3 на момент складення заповіту 15 липня 2016 року на будь-який психічний розлад не страждала. За своїм психічним станом на той час могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 долучено до матеріалів справи висновок судово-психіатричної експертизи № 2, проведеної 08 липня 2022 року в рамках кримінального провадження №12022041390000119 від 16 лютого 2022 року, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, за заявою ОСОБА_7 , відповідно до якого ОСОБА_3 під час підписання заповіту від 15 липня 2016 року за своїм психічним станом не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Згідно показань допитаних в суді першої інстанції свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в присутності яких було складено та посвідчено оскаржуваний заповіт, ОСОБА_3 незважаючи на похилий вік на момент посвідчення оспорюваного заповіту усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , яка є працівником медичного закладу, пояснила, що у 2015 році ОСОБА_3 перенесла інсульт та через деякий час зазнала фізичних ушкоджень внаслідок побиття. Незважаючи на ці обставини під час проведення медичних оглядів ОСОБА_3 перебувала у свідомості, підтримувала розмову. На обліку у лікаря-психіатра після перенесеного інсульту та побиття не перебувала.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами першою, другою статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Звертаючись до суду з вимогами про визнання заповіту недійсним, ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_3 на момент його складення не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом положень статей 102 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складення заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїй дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 16 Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради Свинар Г. Ю. на момент укладення заповіту станом на 15 липня 2016 року на будь-який психічний розлад не страждала, могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

За частинами першою, п`ятою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Статтею 111 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц.

Згідно поданого до суду представником позивача висновку судово-психіатричної експертизи № 2, проведеної 08 липня 2022 року в рамках кримінального провадження №12022041390000119 від 16 лютого 2022 року, ОСОБА_3 під час підписання заповіту від 15 липня 2016 року за своїм психічним станом не могла розуміти значення своїх дій та керувати ним.

Суди надали оцінку зазначеному доказу за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів і відхилили його, про що навели відповідні мотиви у оскаржуваних судових рішеннях.

З клопотанням про призначення повторної чи комісійної експертизи позивач та його представник до суду не звернулися не зважаючи на роз`яснення судом такого права.

Установивши, що позивач за допомогою належних та допустимих доказів не довів, що ОСОБА_3 на час складання оспорюваного заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про розгляд апеляційним судом справи за відсутності представника позивача, оскільки судом було розглянуте її клопотання про відкладення судового засідання в установленому ЦПК України порядку та у його задоволенні відмовлено. Колегія суддів звертає увагу, що до клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із зайнятістю в інших судових засіданнях представник позивача не надала жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Посилання у касаційній скарзі на недоведеність відповідачами тієї обставини, що ОСОБА_3 в силу свого похилого віку була позбавлена можливості власноручно підписати оспорюваний заповіт не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ОСОБА_1 звертаючись до суду з цим позовом як на підставу заявлених вимог посилався виключно на те, що ОСОБА_3 під час складання оспорюваного заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко