Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.10.2019 року у справі №601/1605/16

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 601/1605/16

провадження № 61-24669св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач 1 - ОСОБА_2,

відповідач 2 - ОСОБА_3,

відповідач 3 - Почаївська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області в складі судді Білосевич Г. С. від 28 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області в складі колегії суддів: Ткач О І., Гірського Б. О., Бершадської Г. В. від 25 квітня 2017 року

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення і визнання відповідачів такими, що втратили право на житло.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1. У 2001 році на прохання брата позивача - ОСОБА_4, останній разом із сім'єю тимчасово почав проживати у вищезазначеному будинку. Згодом з відповідачем було досягнуто домовленість про купівлю нею даного будинку, однак ОСОБА_2 грошових коштів на викуп будинку так і не надала. Окрім того відповідачі зареєструвались у належному позивачу будинку без його згоди. На даний час син позивача має намір проживати у даному будинку, однак на неодноразові прохання позивача до відповідачів звільнити вказаний будинок та знятись з реєстрації, відповідачі відмовились. Проживання та реєстрація відповідачів у вказаному будинку створюють позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні належним йому майном, а тому позивач просить суд задовольнити його вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2016 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні власністю, а саме житловим будинком з господарсько-побутовими будівлями, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вищевказаного житлового будинку без надання іншого жилого приміщення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що права позивача, як власника житлового будинку, який не надав згоди на реєстрацію відповідачів є порушені, що відповідно до положень статті 391 ЦК України є підставою для усунення порушень прав власника, шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вищевказаного житлового будинку без надання іншого житлового приміщення.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилено, рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2016 року без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду зазначив про те, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області віл 25 квітня 2017 року, у яких посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_3 просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, а ОСОБА_2 просила скасувати рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційні скарги мотивовано тим, що фактично між сторонами було укладено в усній формі договір найму житла на невизначений строк. Сторонами не було обумовлено внесення наймачами плати за користування житлом. Відповідачі постійно проживали у будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2, іншого житла у них не має. Жодних доказів, які підтверджують псування і руйнування будинку відповідачами, про використання житла не за призначенням, про порушення ними правил співжиття, які роблять неможливим спільне проживання в одному будинку або необхідність даного житлового будинку для позивача і членів його сім'ї суду не надано. В суді апеляційної інстанції відповідачі належним чином не були повідомлені про час та місце розгляду справи, зазначеними діями суд обмежив їх у доступі до правосуддя.

Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу

У липні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на вищевказані касаційні скарги, у яких просить касаційні скарги відповідачів відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Указує на те, що відповідачам було відомо про судові засідання, однак вони за власною волею не з'явилися на розгляд справи і не скористалися своїм правом на дачу пояснень. Зазначає, норма статті 391 ЦК України визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і витребувано цивільну справу № 601/1605/16-ц з Кременецького районного суду Тернопільської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Указана справа передана до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 5 частини 1 статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

За змістом частин 1 , 3 та 6 статті 74 ЦПК України 2004 року судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Відповідно до частини 1 статті 305 ЦПК України 2004 року апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Відомостей про те, що відповідачів було належним чином повідомлено апеляційним судом про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 25 квітня 2017 року, немає. У матеріалах справи містяться довідки від 12 квітня 2017 року про направлення та доставку смс-повідомлення ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про судове засідання на 25 квітня 2017 року.

Відповідно до пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 1 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику смс-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Однак заявки відповідачів про отримання судових повісток у вигляді смс-повідомлень матеріали справи не містять. Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково вважав належним повідомленням відповідачів про час і місце слухання справи.

Будь-які інші докази про повідомлення позивача чи його представника у передбаченому ЦПК України порядку про розгляд справи судом апеляційної інстанції матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У зв'язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідно до пункту 5 частини 1 статті 411 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Частиною 4 статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 5 частин 1 та 4 статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун