Історія справи

Постанова

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 521/1093/17

провадження № 61-7920св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скляр Оксана Станіславівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2017 року у складі судді: Журавльова О. Г.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу.

23 березня 2017 року від позивача ОСОБА_4 до суду надійшла заява, в якій вона позов підтримала у повному обсязі, просила слухати справу без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечувала, зазначала, що фактично шлюбні відносини припинилися з 03 лютого 2017 року.

23 березня 2017 року від відповідача ОСОБА_5 до суду надійшла заява, в якій він позов визнав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував, зазначив, що фактично шлюбні відносини припинилися з 03 лютого 2017 року.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 березня 2017 року позов ОСОБА_4 було задоволено. Шлюб між сторонами розірвано, після розірвання шлюбу залишено позивачу прізвище «ОСОБА_4», вирішено питання судових витрат.

07 липня 2017 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 березня 2017 року. В апеляційній скарзі просила скасувати заочне рішення, закрити провадження у справі у зв'язку зі смертю відповідача ОСОБА_5, оскільки відповідач помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Одночасно ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2017 року апеляційна скарга на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 березня 2017 року залишена без руху. Ухвала мотивована тим, що відсутні підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, оскільки копію оскаржуваного судового рішення отримано ОСОБА_4 особисто 11 квітня 2017 року.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2017 року відмолено у відкритті апеляційного провадження. Ухвала мотивована тим, що в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження не зазначено жодної нової поважної підстави, яка стала б перешкодою для вчасної подачі апеляційної скарги у встановлений законом строк.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, у якій просила скасувати оскаржену ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилалась на порушення судом норм процесуального права.

На обґрунтування касаційної скарги вказує, що: з текстом заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 березня 2017 року вона ознайомилась лише 29 червня 2017 року; порушено її право на захист у суді; причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року у справі відкрито касаційне провадження.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК справа № 303/604/15-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

«Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Встановивши, що ОСОБА_4 особисто отримала 11 квітня 2017 року копію заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 березня 2017 року та те, що вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

Оскільки оскаржена ухвала залишена без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель