Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.03.2018 року у справі №203/1530/17

Постанова

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 203/1530/17

провадження № 61-11144св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В.,Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 вересня 2017 року у складі судді Казака С. Ю. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про визнання договору укладеним.

Позовна заява мотивована тим, що 18 травня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області зареєстровано декларацію про готовність та об'єднання квартири № 3 і № 6 в нежитлове приміщення (офіс) № 3 на АДРЕСА_1, загальною площею 1 220,9 кв. м.

Забудовник об'єкта ОСОБА_1 всупереч вимогам чинного законодавства не взяла участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладання відповідного договору.

На підставі викладеного Дніпровська міська рада просила визнати укладеним договір про пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра у зазначеній редакції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, а також зазначив, що відповідач ОСОБА_1, яка у 2012 році здійснила реконструкції та об'єднала квартиру в нежитлове приміщення, не є особою, відповідно до статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка зобов'язана брати участь у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, Дніпровська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою, що на замовника, який має намір щодо реконструкції існуючої забудови та територій у відповідному населеному пункті, покладено зобов'язання прийняти участь у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста шляхом перерахування ним до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов'язковим, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 29 липня 2011 року № 5/14 «Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 проводила реконструкцію вже існуючих приміщень, без забудови нової території, тому відповідач не є замовником будівництва у розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної документації» і у неї відсутній обов'язок укладати договір про пайову участь і сплачувати пайові внески є передчасним, оскільки Законом України «Про архітектурну діяльність» та відповідним рішенням Дніпропетровської міської ради «Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська» визначено реконструкцію як будівництво об'єкту.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

11 квітня 2018 справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 18 травня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, реконструйованого шляхом об'єднання квартир № 3 та № 6 в нежитлове приміщення (офіс) № 3 на АДРЕСА_1 м. Дніпропетровська, загальною площею 1220,9 кв. м, замовником якого є відповідач ОСОБА_1

ОСОБА_1 не сплатила кошти у рахунок пайової участі на розвиток інфраструктури міста.

Листом від 27 липня 2015 року фінансово-економічний департамент Дніпропетровської міської ради звертався до відповідача з приводу сплати пайової участі на розвиток інфраструктури міста в сумі 30 183,51 грн, у відповідності до вимог статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради № 5/14 від 29 липня 2011 року.

Листом від 10 серпня 2015 року ОСОБА_1 було повідомлено, що нею було зроблено лише реконструкцію належних їй на праві власності квартир шляхом знесення тимчасової перегородки між ними та проведено ремонт в квартирах. А тому така реконструкція не підпадає під зобов'язання укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки забудова земельної ділянки не проводилась.

08 лютого 2017 року департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради направив відповідачу звернення щодо укладання договору про пайову участь з двома примірниками договору для ознайомлення та підписання, яке залишено без реагування ОСОБА_1

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, статтею 40 якого встановлено обов'язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 21 березня 2007 року № 6/11 «Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська» затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 29 липня 2011 року № 5/14 зазначений Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська викладено в новій редакції: «Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська» (далі - Порядок).

Цим Порядком визначено розмір пайової участі замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська.

Відповідно до розділу 1 Порядку зазначений порядок застосовується для визначення розмірів пайової участі замовників (забудовників), які мають намір здійснити на території міста: будівництво (реконструкцію) будь-яких об'єктів, незалежно від форми власності; зміну функціонального призначення (перепрофілювання, переобладнання тощо) об'єктів виробничого та невиробничого призначення; зміну функціонального призначення житлових будинків (приміщень) на нежитлові відповідно до встановленого порядку; будівництво, прокладання, влаштування телекомунікаційних мереж.

За приписами пункту 2.6 Порядку договір на пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста укладається між Дніпропетровською міською радою в особі Департаменту та замовником будівництва, який скріплюється печатками двох сторін. Договір укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладання.

Пайова участь забудовників є внеском, який забудовник має сплатити до бюджету міста.

Залучені кошти спрямовуються на фінансування об'єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Установлено, що з доданої Дніпровською міською радою редакції договору про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра вбачається, що позивач пропонував укласти цей договір, керуючись Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ (зі змінами та доповненнями) та рішенням Дніпропетровської міської ради від 21 березня 2007 № 6/11 «Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська» (зі змінами та доповненнями).

Укладення договору про пайову участь є обов'язковим для відповідача згідно з вимогами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та вказаного Порядку.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 339/388/16-ц (провадження № 14-261цс18).

Отже, ухилення ОСОБА_1 від укладення договору про пайову участь є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено чинним законодавством та не звільняє відповідача від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва (реконструкції) в експлуатацію.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на зазначене уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин, не звернув уваги на те, що дані правовідносини регулюються рішенням Дніпропетровської міської ради від 29 липня 2011 року № 5/14 «Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська» та Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, які є імперативними у даній справі, дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки відповідач провела лише реконструкцію належних їй на праві власності існуючих житлових приміщень (квартир), шляхом їх об'єднання з переведенням в нежитлове приміщення та не здійснювала забудову земельної ділянки.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Посилання судів попередніх інстанцій на те, що ОСОБА_1 здійснювала лише реконструкцію наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже відповідач у справі не є забудовником у розумінні норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у зв'язку з чим не зобов'язана укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески, спростовуються змістом статей 2, 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 4, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» та відповідного Порядку, де зазначено, що під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

Отже, ОСОБА_1 є замовником реконструкції об'єкта, створеного шляхом об'єднання квартир № 3 та № 6 в нежитлове приміщення (офіс) № 3 на АДРЕСА_1 м. Дніпропетровська, загальною площею 1220,9 кв. м, а тому на ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

ОСОБА_1 договір не підписала.

Таким чином, договір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури між позивачем та відповідачем як до початку будівництва, так і після його закінчення всупереч вимогам закону не укладено.

Частиною першою статті 648 ЦК України передбачено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Крім того, невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Позивач відповідно до норм законодавства здійснив розрахунок величини пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За таких обставин у справі, яка переглядається в касаційному порядку, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову є помилковим.

Місцевий суд не сприяв всебічному та повному дослідженню доказів, зазначив про те, що сторонами не погоджено строки здійснення розрахунків та застосування санкцій у вигляді неустойки за несвоєчасну сплату коштів, не врахував, що порядок та умови розрахунку розміру пайової участі (внесків) замовників (забудовників) визначено законодавством.

Апеляційний суд не усунув у межах своїх повноважень допущених місцевим судом недоліків.

При новому розгляді справи апеляційному суду слід перевірити на відповідність вимогам вищезазначених норм законодавства договір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури, встановити, чи не суперечать його умови чинному законодавству та локальним актам Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, з'ясувати розмір пайового внеску та усі обставини в даній справі в повному обсязі.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути вказані недоліки і перевірити доводи позивача та відповідачів, оскільки вони потребують встановлення обставин, які не були встановлені судом.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду бере до уваги, що справа тривалий час розглядається у суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення ним власного рішення.

Згідно з підпунктом першим частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про скасування рішення апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В.В.Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська