Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 214/3506/24

провадження № 61-8564св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 17 квітня 2024 року у складі судді Ковтун Н. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2024 року у складі колегії суддів: Остапенко В. О., Агєєва О. В., Корчистої О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) від 04 червня 2021 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи безстроково таза станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду та лікування, не може себе обслуговувати.

Зазначав, що встановлення факту постійного догляду за батьком, який потребує такого догляду, необхідне йому для офіційного підтвердження зазначеного факту з метою надання допомоги й представлення особи, яку він доглядає, в медичних закладах, органах місцевого самоврядування та органах державної влади, а також для реалізації своїх соціальних прав.

Посилаючись на наведене, просив встановити факт того, що він здійснює постійний сторонній догляд терміном безстроково за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 04 червня 2021 року № 150105 серії 12ААВ, є особою з інвалідністю першої групи з 04 червня 2021 року безстроково та потребує постійного стороннього догляду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Суд першої інстанції виходив із того, що встановлення факту перебування особи на утриманні заявника, який здійснює постійний догляд за нею, не підлягає судовому розгляду та не впливає на зміну, виникнення або припинення особистих чи майнових прав заявника. Заявник має право звернутися до відповідних уповноважених органів із дотриманням вимог законодавства та, у разі незгоди з прийнятим рішенням, оскаржити його в судовому порядку. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті провадження відповідно пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 квітня 2024 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим та не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13 червня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, просить частково скасувати оскаржені судові рішеннята направити справу на новий судовий розгляд.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні заяви.

Зазначає, що 21 лютого 2024 року він подав до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради заяву про згоду отримувати соціальні послуги (догляду за ОСОБА_2 на непрофесійній основі) саме від ОСОБА_1 та пакет документів для призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Відтак, відсутні інші особи серед родичів першого ступеня прямої спорідненості, які можуть здійснювати постійний догляд за ним, окрім заявника, що здійснює такий постійний догляд.

Проте, згідно з рішенням виконавчого комітету Саксаганської у місті Кривому Розі ради від 14 березня 2024 року, він не має права на компенсації, як особа, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, оскільки середньомісячний сукупний дохід, перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму для сім`ї.

Наведене свідчить про те, що він вже звертався в позасудовому порядку, відповідно до чинного законодавства України, до відповідних осіб з заявою про встановлення факту догляду за батьком на непрофесійній основі.

Звертає увагу на те, що встановлення факту здійснення ним постійного догляду за ОСОБА_2 необхідне для можливості офіційного підтвердження такого догляду у державних органах, в органах місцевого самоврядування, органах міністерства охорони здоров`я для забезпечення прав та інтересів особи похилого віку та впливає на інтереси особи, яка потребує постійного догляду.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подав відзив, у якому підтримує доводи, викладені в касаційній скарзі, просить її задовольнити, скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий судовий розгляд.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 214/3506/24.

Витребувано з Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу справу № 214/3506/24 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради.

11 липня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що у поданій до суду заяві ОСОБА_2 просив встановити факт здійснення ним постійного догляду за особою, яка потребує такого догляду з його боку, і він є єдиною особою, яка може здійснювати такий догляд.

Згідно наявної в матеріалах справи копії довідки МСЕК від 04 червня 2021 року серії 12ААВ № 150105 батько заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю І групи безстроково та потребує постійного стороннього догляду.

У заяві ОСОБА_2 зазначав, що офіційне підтвердження такого факту необхідне для надання допомоги й представлення особи, яку він доглядає, в медичних закладах, органах місцевого самоврядування та органах державної влади, а також впливає на інтереси особи, яка потребує постійного догляду.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов:

- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року № 560/17953/21.

Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.

Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.

Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просив встановити факт здійснення ним постійного догляду за ОСОБА_2 , який потребує такого догляду, посилаючись на необхідність офіційного підтвердження зазначеного факту з метою надання допомоги й представлення особи, яку він доглядає, в медичних закладах, органах місцевого самоврядування та органах державної влади.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що чинним законодавством, зокрема статтею 315 ЦПК України, передбачено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особами, що його потребують.

Так, порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859, Порядком організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587.

Вказані нормативно-правові акти визначають порядок та підстави отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040 затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.

Наведене законодавство свідчить, що для отримання підтвердження факту здійснення догляду за особою з інвалідністю надавач соціальної послуги з догляду вдома має бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який на місцевому рівні ведуть виконавчі органи місцевих рад та за заявою особи підтверджують такий статус шляхом видачі протягом 30 днів безкоштовної довідки про здійснення догляду за особою з інвалідністю.

Доводи заявника про те, що лише суд може встановити факт того, що він доглядає за своїм батьком, спростовуються наведеним законодавством, за яким незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні, для отримання відповідного статусу надавач та отримувач соціальних послуг включаються до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Посилання в касаційній скарзі на те, що лише в судовому порядку може бути підтверджено факт того, що ОСОБА_1 є єдиним надавачем соціальної послуги батьку та відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд, спростовуються встановленим чинним законодавством, порядком надання соціальних послуг, який допускає відмову у наданні соціальної послуги у випадку, якщо встановлено відсутність потреби у соціальній послузі.

Суди попередніх інстанцій установили, що надані заявником докази не свідчать, що відповідно до рішення виконавчого комітету Саксаганської у місті Кривому Розі ради від 14 березня 2024 року ОСОБА_1 не має права саме на компенсації, як особа, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. При цьому заявник не надав суду рішення відповідного органу щодо поданої ним заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Оскільки розгляд заяви ОСОБА_1 віднесено до повноважень інших органів і за законом не підлягає судовому розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного суду від 05 червня 2024 року у справі № 283/1199/23 (провадження № 61-12851св23), від10 липня 2024 року у справі № 213/3417/23) провадження № 61-16934 св 23).

Інші, наведені в касаційній скарзі, аргументи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначив у касаційній скарзі заявник.

Фактично доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Заявник подав до Верховного Суду клопотання, в якому просить вирішити питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Клопотання про направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду передбачені статтею 403 ЦПК України.

Згідно з частинами другою - п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Тлумачення змісту частини шостої статті 403 ЦПК України свідчить, що клопотання має містити обґрунтування необхідності про передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

З урахуванням того, що у заяві відсутнє належне обґрунтування передбачених статтею 403 ЦПК України підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, висновків Верховного Суду за результатами касаційного перегляду справи, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 17 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун