Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.04.2023 року у справі №759/19973/20
Постанова КЦС ВП від 09.01.2024 року у справі №759/19973/20
Постанова КЦС ВП від 26.04.2023 року у справі №759/19973/20

Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

місто Київ

справа № 759/19973/20

провадження № 61-8283св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач - Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позову посилався на те, що за спеціальністю він є художником прикладного мистецтва. З 2008 року працював у Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука .

30 червня 2017 року між ним та відповідачем укладений контракт № 37, згідно з яким його призначено на посаду доцента кафедри рисунка. Строк дії контракту - до 30 червня 2020 року.

Він сумлінно виконував трудові обов`язки, однак у вересні 2020 року його повідомили, що наказом від 30 червня 2020 року № 47 його звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Посилаючись на те, що його звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, позивач просив скасувати наказ від 30 червня 2020 року № 47 у частині, що стосується його звільнення; поновити його на роботі на посаді доцента кафедри рисунка Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука ; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 37 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладений строковий трудовий договір, строк дії якого закінчився 30 червня 2020 року, звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому немає правових підстав для задоволення його позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, у січні 2022 року ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Роз`яснено йому, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у десятиденний строк, з дня отримання її копії, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута заявнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки повний текст оскаржуваного судового рішення заявник отримав 16 грудня 2021 року, то останнім днем на його апеляційне оскарження, з урахуванням вихідних днів, було 17 січня 2022 року, а з апеляційною скаргою він звернувся 18 січня 2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Причини пропуску зазначеного процесуального строку він не вказав.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI ), не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому за подання апеляційної ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 150 відсотків, розрахувавши суму вказаної затримки в межах поданого позову в суді першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику на підставі частини третьої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що копію ухвали Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 отримав 09 лютого 2022 року, протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали недоліки апеляційної скарги не усунув, що відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України є підставою для визнання скарги неподаною та повернення її заявнику.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

У касаційній скарзі, обґрунтовуючи порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, заявник посилався на те, що суд безпідставно повернув його апеляційну скаргу у зв`язку із неусуненням недоліків, визначених в ухвалі від 08 лютого 2022 року, з огляду на те, що вказані у цій ухвалі недоліки не існували.

Зазначивши про необхідність сплати судового збору, суд апеляційної інстанції не вказав, яка сума судового збору підлягала сплаті за подання апеляційної скарги, а також банківські реквізити суду, на які його необхідно перерахувати.

Крім того, у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, доданому до апеляційної скарги, він обґрунтовував поважність причин пропуску зазначеного процесуального строку. Зокрема, вказував на те, що він є юридично необізнаною особою, у зв`язку з чим 13 січня 2022 року звернувся до Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Того ж дня йому було призначено адвоката Ляшенко А. В. У зв`язку з похилим віком та поганим самопочуттям він зміг зустрітися з адвокатом лише 31 січня 2022 року, після покращення стану здоров`я.

Суд апеляційної інстанції проігнорував зазначені причини пропуску строку, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Право на апеляційне оскарження реалізується шляхом подання апеляційної скарги у передбачений законом строк та з дотриманням вимог щодо її форми та змісту.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 статті частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Таким чином, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків апеляційної скарги, зокрема, як у випадку невиконання вимог статті 356 ЦПК України щодо форми та змісту скарги, подання документів, що підтверджують сплату судового збору, так і вимог щодо дотримання строку на апеляційне оскарження.

Водночас невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у зв`язку зі встановленими недоліками скарги щодо форми і змісту, подання документів, що підтверджують сплату судового збору, та пропуску строку на апеляційне оскарження має різні правові наслідки, а саме:

повернення апеляційної скарги - у разі неусунення недоліків щодо її форми та змісту, подання документів, що підтверджують сплату судового збору, визначених у статті 356 ЦПК України (частина третя статті 185 ЦПК України), при цьому скаржник не позбавлений права знову подати апеляційну скаргу з дотриманням встановлених до неї законом вимог;

відмова у відкритті апеляційного провадження - у разі невиконання вимог ухвали суду, пов`язаних з пропуском строку на апеляційне оскарження (частина четверта статті 357 ЦПК України, пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України), що унеможливлює повторне подання апеляційної скарги тією ж особою на те ж саме судове рішення.

Тобто, норма частини четвертої статті 357 ЦПК України є імперативною та зобов`язує суд, у разі якщо заявником у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Наявність передбаченої частиною третьою статті 185 ЦПК України підстави для повернення апеляційної скарги, а саме неусунення її окремих недоліків щодо форми та змісту, подання документів, що підтверджують сплату судового збору (не пов`язаних з недотриманням процесуального строку) після залишення скарги без руху, поряд з відсутністю передумов для поновлення строку, не виключає відмову у відкритті провадження за такою скаргою саме з підстави, передбаченої частиною четвертою статті 357 ЦПК України.

Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання у судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Так, усунення певних недоліків скарги (у тому числі й удруге поданої після повернення), не пов`язаних з дотриманням процесуальних строків, як от сплата судового збору, за відсутності підстав для поновлення строку подання скарги однаково виключає можливість відкриття апеляційного провадження за такою скаргою.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.

Щодо пропуску заявником строку на апеляційне оскарження

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, доданому до апеляційної скарги, він обґрунтував поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та надав відповідні докази, однак суд апеляційної інстанції зазначене проігнорував.

Відповідно до матеріалів справи 14 лютого 2020 року, тобто до закінчення строку, встановленого судом апеляційної інстанції для виконання вимог ухвали суду від 08 лютого 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 грудня 2021 року, до якої додав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження разом з доказами, якими він обґрунтовував поважність причин пропуску зазначеного процесуального строку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року апеляційна скарга знову була залишена без руху з тих самих підстав, що і попередня, а саме у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, визнанням наведених заявником причин пропуску строку неповажними, а також несплатою судового збору.

Надалі ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану у січні 2022 року, визнано неподаною та повернуто заявнику у зв`язку з неусуненням недоліків.

Водночас, зважаючи на те, що апеляційна скарга та додані до неї документи, зокрема клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, надійшли до апеляційного суду до закінчення встановленого судом строку для усунення недоліків (з урахуванням вихідних днів - 21 лютого 2022 року), суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про повернення апеляційної скарги, мав перевірити зазначені у клопотанні причини пропуску заявником строку на апеляційне оскарження та надати їм відповідну оцінку.

Крім того, Верховний Суд зауважує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у згаданій постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, наслідком невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження (якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано у встановлений судом строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження суд визнає неповажними (частина четверта статті 357 ЦПК України), незважаючи на наявність недоліків щодо форми і змісту апеляційної скарги, є відмова у відкритті апеляційного провадження, а не повернення апеляційної скарги.

Отже, повернення судом апеляційної скарги з мотивів пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону.

Указаний недолік Верховний Суд, зважаючи на його повноваження як суду касаційної інстанції, самостійно усунути не може.

Щодо залишення апеляційної скарги без руху та її повернення з підстав несплати судового збору

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом № 3674-VI .

Згідно зі статтею 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.

Судовий збір не повинен обмежувати право заявника на доступ до правосуддя, його розмір має бути розумним. Водночас судовий збір виконує роль обмежувального заходу, який попереджає подання необґрунтованих й безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Частиною першою статті 5 Закону № 3674-VI визначено пільги щодо сплати судового збору, зокрема, пунктом першим встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI , не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 150 відсотків, розрахувавши суму в межах поданого позову в суді першої інстанції.

Такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху з підстав несплати судового збору, суд апеляційної інстанції на порушення вимог частини другої статті 185 ЦПК України не зазначив точну суму судового збору, яку необхідно сплатити скаржнику.

Зі змісту позовної заяви випливає, що ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 37 000,00 грн і не заявляв вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 зазначено, що «спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI».

Таким чином, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Отже, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, суд апеляційної інстанції належно не перевірив зміст заявлених ним позовних вимог, а тому дійшов помилкового висновку, що позивач не звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, проте не зазначив його точної суми.

Таким чином, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не врахував, що невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у зв`язку зі встановленими недоліками скарги щодо форми і змісту та пропуску строку на апеляційне оскарження має різні правові наслідки. Суд не проаналізував клопотання заявника про поновлення строку на апеляційне оскарження, подане ним 14 лютого 2022 року, а відповідно не надав оцінки поважності причин пропущення процесуального строку, на які посилався скаржник.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що ухвала суду апеляційної інстанції від 22 лютого 2022 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, ухвала Київського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду - вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 400 402 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко