Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.04.2023 року у справі №757/17126/21
Постанова КЦС ВП від 26.04.2023 року у справі №757/17126/21

Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 757/17126/21

провадження № 61-7553св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київський військовий ліцей імені Івана Богуна,

третя особа - Центральне управління Служби безпеки України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Київського військового ліцею імені Івана Богуна на постанову Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року

у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київського військового ліцею імені Івана Богуна, третя особа - Центральне управління Служби безпеки України, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що з 15 січня 2007 року ОСОБА_1 працювала

в секретній частині Київського військового ліцею імені Івана Богуна.

Зокрема, остання посада, яку обіймала позивач в зазначеному закладі, - начальник секретної частини (переведена по цю посаду згідно з наказом від

16 вересня 2010 року № 179).

Наказом від 09 березня 2021 року № 245 позивач була звільнена

з вищевказаної посади у зв`язку зі скасуванням допуску до державної таємниці, на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України.

Позивач вважала, що наказ про звільнення її із займаної посади за пунктом 2 статті 40 КЗпП України прийнятий з порушенням норм трудового законодавства України.

ОСОБА_1 просила скасувати пункт 5 наказу начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна від 09 березня 2021 року № 245, яким передбачено звільнення з 09 березня 2021 року працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 , начальника секретної частини, відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скасуванням допуску до держаної таємниці; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника секретної частини Київського військового ліцею імені Івана Богуна; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 березня 2021 року до дня фактичного поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що звільнення позивача відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП України було правомірним, оскільки на позивача покладено обов`язки, які вимагають доступу до державної таємниці, а доступу до таємниці у позивача немає.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог частково.

Скасовано пункт 5 наказу начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна від 09 березня 2021 року № 245 про звільнення з 09 березня

2021 року працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 , начальника секретної частини, відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скасуванням допуску до державної таємниці.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника секретної частини Київського військового ліцею імені Івана Богуна.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановлені перевіркою порушення режиму секретності стосується насамперед діяльності відповідача, пов`язаної з державною таємницею, як юридичної особи, та не

є підставою для звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

08 серпня 2022 року Київський військовий ліцей імені Івана Богуна подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року та залишити в силі заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 листопада

2021 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що посада начальника секретної частини Київського військового ліцей імені Івана Богуна вимагає наявності доступу до державної таємниці, який оформлюється на підставі допуску до державної таємниці, що надається та скасовується органами Служби безпеки України. Розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від

16 лютого 2021 року № 37д скасовано допуск до державної таємниці ОСОБА_1 , а відтак вона не могла виконувати обов?язків начальника секретної частини Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Звільнивши позивачку із займаної посади, керівництво заявника діяло

в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України.

Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог шляхом оцінки правомірності підстав скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_1 .

Інші аргументи учасників справи

28 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив,

у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року - без змін.

07 листопада 2022 року Київський військовий ліцей імені Івана Богуна подав до Верховного Суду відповідь на відзив, де просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року та залишити в силі заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 листопада

2021 року.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи наведені

у відзиві на касаційну скаргу та у відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 з 15 січня 2007 року працювала в секретній частині Київського військового ліцею імені Івана Богуна.

Остання посада, яку позивач займала в зазначеному закладі - начальник секретної частини (переведена на цю посаду згідно наказу

від 16 вересня 2010 року № 179).

11 лютого 2021 року позивач отримала від відповідача попередження про припинення їй доступу до державної таємниці та направлення відповідних документів на скасування допуску до державної таємниці з можливим наступним звільненням та пропонуванням їй посад: прибиральника виробничих приміщень їдальні, виробника харчових напівфабрикатів

4 розряду їдальні.

Наказом від 09 березня 2021 року № 245 позивач звільнена з вказаної посади у зв`язку із скасуванням допуску до державної таємниці на підставі

пункту 2 статті 40 КЗпП України.

Підставою для його видання є розпорядження Центрального управління Служби безпеки України від 16 лютого 2021 року № 37д, повідомлення Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України від 16 лютого 2021 року № 26/2/3-95бдск/п.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд не погоджується

з рішенням суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Підставою звільнення ОСОБА_1 з посади начальника секретної частини Київського військового ліцею імені Івана Богуна стало скасування її допуску до державної таємниці.

Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України, врегульовані Законом України від 21 січня 1994 року № 3855-XII «Про державну таємницю» (далі - Закон № 3855-XII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 3855-XII допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону № 3855-XII спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.

Частиною другої статті 26 Закону № 3855-XII передбачено, що скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України в разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Пунктом 3 частини другої статті 23 Закону № 3855-XII визначено, що унаданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що громадянина, якому відмовлено у допуску до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

Наведені положення Закону № 3855-XII кореспондуються із пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, згідно з яким трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на працівника обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Оскільки посада начальника секретної частини Київського військового ліцею імені Івана Богуна передбачає наявність доступу до державної таємниці, то скасування такого доступу з огляду на вказані положення законодавства

є підставою для звільнення позивачки з такої посади.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 9901/755/1 (провадження № 11-183заі19).

З огляду на викладене Верховний Суд вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що звільнення позивачки з підстав, передбачених пунктом 2 статті 40 КЗпП України, є правомірним, оскільки посада позивачки вимагає доступу до державної таємниці, а доступу до таємниці у неї немає.

Апеляційний суд на це уваги не звернув та зробив неправильний висновок про наявність у діях відповідача порушення норм КЗпП України під час звільнення позивачки.

При цьому суд апеляційної інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, надавши оцінку правомірності підстав скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_1 , оскільки розпорядження Центрального управління Служби безпеки України від 16 лютого 2021 року № 37д, яким скасовано допуск ОСОБА_1 до державної таємниці, не є предметом розгляду цієї справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо

в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційний суд допустив помилку в застосуванні норм матеріального права, судове рішення апеляційного суду відповідно до статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року та залишення в силі заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 листопада

2021 року, а ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, понесені Київським військовим ліцеєм імені Івана Богуна судові витрати зі сплати судового зору за подання касаційної скарги в розмірі 3 632,00 грн слід компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 141 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського військового ліцею імені Івана Богуна задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року скасувати, заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року залишити в силі.

Компенсувати Київському військовому ліцею імені Івана Богуна 3 632,00 грн судових витрат, понесених у зв?язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов