Правова позиція : Щодо можливості відсторонення працівника від роботи

Відсторонення працівника від роботи допускається в період проведення службового розслідування, а не після його закінчення.

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.09.2024 року у справі №753/13793/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 753/13793/22

провадження № 61-8175св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Науково-технічний комплекс «Імпульс»,

третя особа - Державний концерн «Укроборонпром»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (далі - ДП «НТК «Імпульс»), третя особа - Державний концерн «Укроборонпром» (далі - ДК «Укроборонпром»), про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку.

В обґрунтування позову посилався на те, що наказом№ 69-ОС від 08 серпня 2022 року його було призначено на посаду заступника генерального директора з безпеки ДП «НТК «Імпульс».

31 жовтня 2022 року позивача було ознайомлено з наказом ДП «НТК «Імпульс» № 79-ОС від 31 жовтня 2022 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », згідно якого у зв`язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності заступник генерального директора з безпеки ДП «НТК «Імпульс» ОСОБА_1 відсторонений від виконання посадових повноважень з 01 листопада 2022 року до моменту прийняття рішення ДК «Укроборонпром» щодо звільнення ОСОБА_1 з посади, із збереженням заробітної плати . Підстава: висновок від 26 жовтня 2022 року за результатами проведення службової перевірки достовірності змісту доповідної записки від 05 жовтня 2022 року заступника генерального директора з безпеки ДП «НТК «Імпульс» ОСОБА_1

Із вказаним наказом позивач категорично не погоджується тавважає його незаконним, оскільки у ньому не зазначено законних підстав відсторонення від роботи.

При ознайомленні з наказом № 79-ОС від 31 жовтня 2022 року його не було ознайомлено з висновком за результатами проведення службової перевірки.

Про проведення службової перевірки і притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача не повідомляли, письмових пояснень не відбирали.

Крім цього, питання відсторонення від посади регламентовано статтею 46 КЗпП України, проте вказана норма закону не містить такої підстави для відсторонення від посади, як висновок за результатами проведення службової перевірки та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Також позивач вказував, що наказом ДП «НТК «Імпульс» № 95-ОС від 19 грудня 2022 року йому було припинено виплату заробітної плати з 20 грудня 2022 року.

Указаний наказ є похідним та нерозривно пов`язаним з оспорюваним наказом ДП «НТК «Імпульс» № 79-ОС від 31 жовтня 2022 року, тому він також є незаконним та підлягає скасуванню.

Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ДП «НТК «Імпульс» від 31 жовтня 2022 року № 79-ОС «Про відсторонення від роботи»;

- визнати незаконним та скасувати наказ ДП «НТК «Імпульс» від 19 грудня 2022 року № 95-ОС «Про внесення змін до наказу № 79-ОС від 31 жовтня 2022 року» про призупинення виплати заробітної плати;

- стягнути з ДП «НТК Імпульс» на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з 20 грудня 2022 року по день ухвалення судового рішення у справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним наказ ДП «НТК Імпульс» від 31 жовтня 2022 року № 79-ОС «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Визнано незаконним наказ ДП «НТК Імпульс» від 19 грудня 2022 року № 95-ОС «Про внесення змін до наказу № 79-ОС від 31 жовтня 2022 року».

Стягнуто з ДП «НТК Імпульс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 грудня 2022 року по 12 січня 2023 року у розмірі 22 918,50 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстави відсторонення позивача від роботи, які зазначені в наказі № 79-ОС від 31 жовтня 2022 року, прямо не підпадають під ті підстави, які визначені статтею 46 КЗпП України, для відсторонення працівників від роботи.

При цьому суд вважав необхідним застосування до спірних правовідносин приписів Порядку проведення службового розслідування, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №950 від 13червня 2000 року.

Разом із цим, суд вказав, що, аналізуючи зміст вказаного Порядку, відсторонення від роботи допускається саме на період проведення службового розслідування, у той час, як вбачається з матеріалів цивільної справи, 06 жовтня 2022 року за наказом генерального директора ДП «НТК «Імпульс», стосовно позивача проводилась службова перевірка, яка була завершена 26 жовтня 2022 року складанням відповідного висновку.

Таким чином на час видання оскаржуваного наказу № 79-ОС від 31 жовтня 2022 року про відсторонення позивача від роботи службова перевірка щодо ОСОБА_1 була вже завершена, тому передбачених законом підстав для його відсторонення від роботи не було.

Ураховуючи наведене, місцевий суд вважав, що позовні вимоги в частині визнання наказу № 79-ОС від 31 жовтня 2022 року, на підставі якого відбулось відсторонення позивача від роботи, та похідного від нього наказу № 95-ОС від 19 грудня 2022 року незаконними, є такими що підлягають задоволенню.

Разом із цим, суд вказав, що на час розгляду цієї справи оскаржувані накази вже визнані підприємством такими, що втратили чинність, тому позовні вимоги в частині скасування оскаржуваних наказів є такими, що не підлягають задоволенню.

Ураховуючи наявність підстав для визнання вказаних наказів незаконними, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 грудня 2022 року (з дня припинення виплати заробітної плати на підставі наказу № 95-ОС від 19 грудня 2022 року) по 12 січня 2023 року (по день звільнення позивача з роботи) у розмірі 22 918,50 гривен.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ДП «НТК «Імпульс» подало апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу ДП «НТК «Імпульс» задоволено, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 липня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та вирішення питання судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині судове рішення залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «НТК «Імпульс» судовий збір, сплачений за розгляд справи в апеляційної інстанцій, у розмірі 1 488,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наказом № 3 від 16 січня 2023 року «Про скасування наказів ДП «НТК Імпульс» було визнано такими, що втратили чинність та скасовано накази підприємства № 79-ОС від 31 жовтня 2023 року про відсторонення від виконання повноважень ОСОБА_1 та № 95-ОС від 19 грудня 2022 року про внесення змін до попереднього наказу, у зв`язку з їх фактичним виконанням та прийняттям наказу від 12 січня 2023 року «Про звільнення з роботи». Таким чином, оскаржувані позивачем накази визнані такими, що втратили чинність та скасовані, тому предмет оскарження фактично відсутній. Суд першої інстанції зазначені обставини не перевірив, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи касаційної скарги

01 червня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду в частині задоволених позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена апеляційним судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

29 липня 2024 року ДП «НТК «Імпульс» звернулося до Верховного Суду з відзивом, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

31 липня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 08 серпня 2022 року ОСОБА_1 на підставі наказу за № 69-ОС було прийнято на роботу на посаду заступника генерального директора ДП «НТК «Імпульс» з безпеки з 09 серпня 2022 року з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Наказом № 47 від 06 жовтня 2022 року «Про проведення службової перевірки» в ДП «НТК «Імпульс» з метою перевірки достовірності змісту доповідної записки заступника генерального директора з безпеки ОСОБА_1 від 05 жовтня 2022 року було створено комісію з числа співробітників підприємства, якій доручено ознайомитись з текстом вказаної доповідної записки та надати письмові пояснення щодо достовірності інформації, що викладена в записці. За результатами службової перевірки скласти відповідний висновок. Термін виконання - 28 жовтня 2022 року.

За результатами проведення службової перевірки комісією 26 жовтня 2022 року було складено письмовий висновок. Комісія дійшла висновку про наявність передбачених законодавством України підстав для притягнення заступника генерального директора з безпеки ДП «НТК Імпульс» ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в порядку передбаченому ст.ст. 147-149 КЗпП України, а саме: звільнення заступника генерального директора з безпеки ДП «НТК Імпульс» ОСОБА_1 із займаної ним посади на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо допущених ним порушень у строк до 27 жовтня 2022 року.

Зі змісту акту про відмову працівника від ознайомлення з висновком за результатами проведення службової перевірки від 26 жовтня 2022 року встановлено, що заступник генерального директора з безпеки ДП «НТК «Імпульс» ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення та отримання копії і надання пояснень по суті висновку від 26 жовтня 2022 року за результатами проведення службової перевірки.

Наказом № 79-ОС від 31 жовтня 2022 року у зв`язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності заступника генерального директора з безпеки ДП «НТК «Імпульс» ОСОБА_1 відсторонено від виконання посадових повноважень з 01 листопада 2022 року до моменту прийняття рішення ДК «Укроборонпром» щодо звільнення ОСОБА_1 з посади, із збереженням заробітної плати. Підстава: висновок за результатами службової перевірки від 26 жовтня 2022 року.

Наказом № 95-ОС від 19 грудня 2022 року «Про внесення змін до наказу № 79-ОС від 31 жовтня 2022» року було припинено виплату заробітної плати заступнику генерального директора з безпеки ОСОБА_1 з 20 грудня 2022 року.

Згідно з актом про неможливість вручення працівнику копії наказу про припинення нарахування та виплати заробітної плати від 19 грудня 2022 року, актом засвідчено факт неможливості вручення копії та ознайомлення заступника генерального директора з безпеки ДП «НТК «Імпульс» ОСОБА_1 з наказом ДП «НТК «Імпульс» № 95-ОС від 19 грудня 2022 року, оскільки ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповідав, а за місцем проживання двері ніхто не відкрив.

Наказом № 1-ОС від 12 січня 2023 року ОСОБА_1 , заступника генерального директора з безпеки, було звільнено за одноразове грубе порушення трудових обов`язків заступником керівника підприємства, пункт 1 статті 41 КЗпП України. Підстава: висновок за результатами службової перевірки від 26 жовтня 2022 року. Бухгалтерському відділу наказано виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 за дев`ять календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки.

Наказом № 3 від 16 січня 2023 року «Про скасування наказів» було скасовано накази № 79-ОС від 31 жовтня 2022 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та № 95-ОС від 19 грудня 2022 року «Про внесення змін до наказу № 79-ОС» у зв`язку з їх фактичним виконанням та прийняттям наказу від 12 січня 2023 року № 1-ОС «Про звільнення з роботи».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України, де зазначено, що відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2020 року у справі N 761/12073/18 (провадження N 61-13444св19).

За змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом.

Таким нормативно-правовим актом є, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950, якою затверджено «Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (тут і далі - Постанова № 950, у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного розпорядження).

Оскільки ОСОБА_1 , займаючи посаду заступника генерального директора з безпеки ДП «НТК «Імпульс», з огляду на положення статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» відносився до суб`єктів, на яких поширюється дія вказаного Закону, суд першої інстанції обґрунтовано вважав необхідним застосування до спірних правовідносин приписів вказаного вище Порядку проведення службового розслідування, який затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 13 червня 2000 року (далі - Порядок).

У пункті 1 Порядку передбачено, що відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:

у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян;

у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов`язки (далі - керівник органу).

За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться, крім випадків, коли анонімне повідомлення стосується порушення вимог Закону та наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Відповідно до пункту 2 Порядку рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування).

Згідно з пунктом 3 Порядку рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до пункту 4 Порядку службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення.

Рішення про відсторонення приймається керівником органу.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 08 серпня 2022 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду заступника генерального директора ДП «НТК «Імпульс» з безпеки з 09 серпня 2022 року з посадовим окладом згідно штатного розпису на підставі наказу за № 69-ОС.

Наказом № 47 від 06 жовтня 2022 року «Про проведення службової перевірки» на підприємстві було призначено комісію з числа співробітників підприємства які проводили службову перевірку з метою перевірки достовірності змісту доповідної записки заступника генерального директора з безпеки ОСОБА_1 від 05 жовтня 2022 року. Наказано за результатами службової перевірки скласти відповідний висновок. Термін виконання - до 28 жовтня 2022 року.

За результатами проведення службової перевірки 26 жовтня 2022 року було складено Висновок, з якого вбачається, що комісія дійшла висновку про наявність передбачених законодавством України підстав для притягнення заступника генерального директора з безпеки ДП «НТК Імпульс» ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в порядку передбаченому статтями 147-149 КЗпП України, а саме звільнення заступника генерального директора з безпеки ДП «НТК Імпульс» ОСОБА_1 із займаної ним посади на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Таким чином, проведення службової перевірки відносно ОСОБА_1 було розпочато 06 жовтня 2022 року та завершилось 26 жовтня 2022 року складанням письмового Висновку.

Разом із цим, з матеріалів справи вбачається, що відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень заступника генерального директора з безпеки ДП «НТК «Імпульс» відбулось на підставі наказу генерального директора ДП «НТК «Імпульс» № 79-ОС від 31 жовтня 2022 року.

Отже, на час видання оскаржуваного наказу № 79-ОС від 31 жовтня 2022 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 службове розслідування було завершено, у зв`язку із чим правових підстав для відсторонення позивача на підставі пункту 4 Порядку не було.

Не доведено відповідачем і наявності інших правових підстав для такого відсторонення.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання наказу № 79-ОС від 31 жовтня 2022 року, на підставі якого відбулось відсторонення позивача від роботи, та похідного від нього наказу № 95-ОС від 19 грудня 2022 року незаконними.

Ураховуючи наявність підстав для визнання незаконним наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20 грудня 2022 року (день припинення виплати заробітної плати) по 12 січня 2023 року (день фактичного звільнення з роботи) у розмірі 22 918,50 грн.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув та скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення, відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Позивачем заявлено, крім іншого, дві вимоги немайнового характеру про визнання незаконними та скасування наказів.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 2 481 грн.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на момент подачі позову) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 6 вказаного Закону визначено, що у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, розмір судового збору, який підлягав сплаті при подачі касаційної скарги становив 3 969,60 грн (2 481 грн х 0,4 х 2 х 200%).

Згідно квитанції № 7823-8577-6482-9897 від 13 червня 2024 року ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 969,60 грн.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції касаційну скаргу задовольнив, постанову апеляційного суду скасував, а рішення суду першої інстанції залишив в силі, на користь ОСОБА_1 за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги, в розмірі 3 969,60 грн.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року скасувати.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року залишити в силі.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» на користь ОСОБА_1 3 969 (три тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 60 копійок судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов