Історія справи

Постанова

Іменем України

25 травня 2023 року

м. Київ

справа № 679/718/21

провадження № 61-160св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Нетішинський міський відділ державної виконавчої служби Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на додаткове рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області, в складі судді Стасюка Р. М., від 01 березня 2022 року, постанову Хмельницького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В., від 29 листопада 2022 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В., від 28 грудня

2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та повернення грошових коштів.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 11 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 16 листопада 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А. А., зареєстрований в реєстрі за № 11603 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 30 квітня 2008 року

№ НMN0GA0000000013 та розрахунку заборгованості за договором станом на 04 серпня 2017 року грошових коштів у сумі 115 896,66 дол. США, що за курсом 25,88 відповідно до службового розпорядження НБУ від 04 серпня 2017 року складає 2 999 405,56 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 стягнуті за виконавчим написом від 16 листопада

2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А. А., зареєстрованим в реєстрі за № 11603, кошти в сумі 8 447,22 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 01 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Огойка А. А. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПритБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500 грн.

Суд першої інстанції, дослідивши договір про надання ОСОБА_1 адвокатом Огойко А. А. правової допомоги від 19 лютого 2021 року, відповідно до якого розмір гонорару адвоката за годину роботи становить 1 250 грн, акт приймання-передачі послуг від 15 лютого 2022 року на загальну суму 8 500 грн і квитанції від 15 лютого 2022 року № 1 та

від 29 вересня 2021 року № 1 про сплату позивачем адвокату вказаної суми, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з АТ КБ «ПритБанк» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500 грн з урахуванням їх реальності та розумності.

Погоджуючись із вказаним додатковим рішенням, апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності стягнутих із банку витрат, оскільки правнича допомога в частині правового аналізу справи та складення позовної заяви в розмірі 5 625 грн, а також складність написання і підготовка інших процесуальних документів у справі в розмірі 1 625 грн є обґрунтованою та відповідає складності справи.

Додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 грудня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Огойка А. А. задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 6 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд, дослідивши договір від 13 вересня 2022 року про надання ОСОБА_1 адвокатом Огойко А. А. правової (правничої) допомоги під час апеляційного перегляду цієї справи, відповідно до якого розмір гонорару адвоката за годину роботи становить 1 250 грн, акт приймання-передачі послуг від 29 листопада 2022 року на загальну суму 6 000 грн та квитанції до прибуткових касових ордерів від 17 жовтня 2022 року та від 29 листопада 2022 року про сплату позивачем адвокату вказаної суми, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з АТ КБ «ПритБанк» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесену в суді апеляційної інстанції, в розмірі 6 000 грн.

При цьому апеляційний суд вважав, що вартість наданої адвокатом

Огойком А. А. позивачу ОСОБА_1 правничої допомоги в розмірі

6 000 грн з огляду на кількість та обсяг складених процесуальних документів, а також час, витрачений на представництво інтересів заявника в суді апеляційної інстанції, є обґрунтованим, відповідає критеріям розумності та справедливості і зміні не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та додаткову постанову апеляційного суду, ухваливши нове рішення про відмову у стягненні витрат позивача на правничу допомогу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

02 січня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на додаткове рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 01 березня 2022 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду

від 28 грудня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У березні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених Верховним Судом у справах № 922/2604/20, № 755/9215/15-ц, № 905/1795/18, № 922/2685/19, № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, № 922/3812/19, № 826/1216/16, № 379/1418/18, № 638/7748/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що стягнутий судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу в сумі 8 500 грн не відповідає обсягу роботи виконаної адвокатом та витраченому часу.

Апеляційний суд не врахував, що представник ОСОБА_1 - адвокат Огойко А. А. представляв інтереси позивача як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, а тому не було потреби у збиранні нових документів або консультуванні з питань, які не були обговорені до цього. Крім того матеріали справи не містять детального опису робіт, виконаних адвокатом.

Відзив на касаційну скаргу не поданий

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Згідно з статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У справі, яка переглядається, як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Огойко А. А. до закінчення судових дебатів подавав заяви про розподіл судових витрат.

Докази, які підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, подані із дотриманням строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Так, на підтвердження витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, в суді першої інстанції, надано:

- договір про надання правової (правничої) допомоги від 19 лютого

2021 року, відповідно до якого адвокат зобов`язується надати клієнту допомогу в Нетішинському міському суді Хмельницької області з питань зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 16 листопада 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А. А., визнання цього напису таким, що не підлягає виконанню та повернення стягненого за вказаним написом, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) в розмірі 1 250 грн за годину наданої правової (правничої) допомоги у справі;

- акт приймання передачі від 15 лютого 2022 року (Додаток 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 19 лютого 2021 року, в якому зазначено, що загальна сума наданих адвокатом Огойком А. А. Дубравській Н. М. послуг становить 8 500 грн та наведено детальний опис наданих послуг та витраченого адвокатом часу;

- квитанції до прибуткового касового ордера від 29 вересня 2021 року та від 15 лютого 2022 року про сплату ОСОБА_1 адвокату

Огойку А. А. 3 000 грн та 5 500 грн.

На підтвердження витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, в суді апеляційної інстанції, надано:

- договір про надання правової (правничої) допомоги від 13 вересня 2022 року, відповідно до якого адвокат зобов`язується надати клієнту допомогу в Хмельницькому апеляційному суді під час апеляційного перегляду справи № 679/718/21, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) в розмірі 1 250 грн за годину наданої правової (правничої) допомоги у справі;

- акт приймання передачі від 29 листопада 2022 року (Додаток 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 13 вересня 2022 року, в якому зазначено, що загальна сума наданих 6 000 грн та наведено детальний опис наданих послуг та витраченого адвокатом часу;

- квитанції до прибуткового касового ордера від 17 жовтня 2022 року та від 29 листопада 2022 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Огойку А. А. 3 000 грн та 3 000 грн.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Дослідивши надані позивачем докази, суди попередніх інстанцій, стягуючи з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 8 500 грн та 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовано виходили з їх доведеності та правильно вважали вказані суми такими, що відповідають критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторони.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності детального опису робіт, виконаних адвокатом Огойком А. А., є необґрунтованими, оскільки такий опис наведено у відповідних актах від 15 лютого 2022 року та

від 29 листопада 2022 року.

Крім того Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на недопустимість надмірного формалізму при оцінці судами детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом (пункт 168 постанови від 16 листопада

2022 року у справі № 922/1964/21).

Верховний Суд також враховує значення для сторін розглядуваної справи, у якій вирішувався спір про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису про стягнення боргу в сумі 115 896,66 доларів США.

Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням обставин встановлених у розглядуваній справі, не суперечать висновкам, що викладені у справах № 922/2604/20, № 755/9215/15-ц, № 905/1795/18, № 922/2685/19, № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, № 922/3812/19, № 826/1216/16, № 379/1418/18, № 638/7748/18, на які заявник посилається як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Доводи касаційної скарги, які спрямовані на переоцінку доказів, підлягають відхиленню, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Зважаючи на викладене, переглянувши оскаржені судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування, оскільки суди попередніх інстанцій, з огляду на надані учасниками справи докази, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції, постанови апеляційного суду та додаткової постанови апеляційного суду - без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області

від 01 березня 2022 року, постанову Хмельницького апеляційного суду

від 29 листопада 2022 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников