Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.05.2023 року у справі №310/1702/20
Ухвала КЦС ВП від 16.09.2021 року у справі №310/1702/20

Постанова

Іменем України

25 травня 2023 року

м. Київ

справа № 310/1702/20

провадження № 61-14668св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Міністерство юстиції України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , державний реєстратор Виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Пелих Віталій Віталійович, Бердянська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 березня 2021 року у складі судді Дубровської Н. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В.,Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , державний реєстратор Виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Пелих В. В. (далі - державний реєстратор), Бердянська міська рада, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення реєстрації.

Позов обґрунтований тим, що 09 квітня 2008 року між Бердянською міською радою в особі міського голови та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, зареєстрований 25 червня 2008 року (далі - договір оренди), згідно з умовами якого йому було передано в оренду земельну ділянку для обслуговування павільйону з ремонту годинників площею 0,0025 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка).

Вказаний договір поновлювався за рішенням сесій Бердянської міської ради на нові строки та відповідно між сторонами укладались додаткові угоди.

За рішенням 56 сесії VII скликання від 20 грудня 2018 року №2 9 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок строком до 01 грудня 2019 року». 26 грудня 2018 року між сторонами договору було укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди.

31 серпня 2017 року розпорядженням міського голови Бердянської міської ради земельній ділянці присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 .

Рішенням 48 сесії (1 частина) VI скликання від 18 липня 2014 року № 39 «Про надання згоди на передачу в суборенду земельних ділянок» надано згоду на передання йому в суборенду земельної ділянки. Строк суборенди до 01 вересня 2018 року.

27 листопада 2018 року державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29 листопада 2018 року, індексний номер 44317630, та зареєстрував за ним право власності на торговельний павільйон літ. А, загальною площею 22,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 (далі - павільйон).

19 лютого 2019 року від нього та ОСОБА_3 через канцелярію було подано заяви на ім`я міського голови про надання згоди на передання в користування на умовах суборенди земельної ділянки.

27 травня 2019 року Бердянська міська рада зі спливом 60-денного строку на подання такої скарги звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора.

22 липня 2019 року за результатами розгляду скарги Бердянської міської ради від 27 травня 2019 № 01-1328/48-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 червня 2019 № 19530-33-19, (далі - скарга) комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія) надала позитивний висновок.

29 липня 2019 року Міністерством юстиції України винесло наказ № 2279/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» (далі - наказ № 2279/5), який виконаний у повному обсязі, та відповідні зміни внесені до реєстру.

Висновок Комісії від 22 липня 2019 року за результатами розгляду скарги Бердянської міської ради та наказ 2279/5 є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки їх видання відбулось з порушеннями визначеної законодавством процедури, об`єктивності й добросовісності, без врахування спливу строку подання скарги.

З урахуванням уточнення позову просив: визнати незаконним та скасувати наказ № 2279/5; відновити становище, яке існувало до порушення шляхом зобов`язання Міністерства юстиції України поновити реєстраційну дію, яку скасовано наказом №2279/5, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), від 29 листопада 2018 року, індексний номер 44317630, прийняте державним реєстратором; стягнути з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на його користь судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 березня 2021 року, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року, у позові відмовлено.

Суди виходили з того, що позивач не заперечив та не спростував факт отримання листа від 18 червня 2019 № 4/19530-33-19/19.21, що вказує на його обізнаність як про наявність скарги Бердянської міської ради, так і про проведення розгляду цієї скарги (т. 1, а. с 34).

Бердянська міська рада звернулась зі скаргою на рішення державного реєстратора в межах строку оскарження, про що було зазначено в самій скарзі та підтверджено інформаційною довідкою від 22 травня 2019 року № 167571380.

Розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України може вважатись запрошенням суб`єктів оскарження до розгляду скарги по суті.

Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Матеріали справи не містять доказів на спростування висновку Комісії за результатами розгляду скарги Бердянської міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 березня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 826/9046/16, провадження № К/9901/12189/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 815/1684/17, провадження № К/9901/42429/18, К/9901/42432/18; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування пункту 4 Порядку розгляду скарг та рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128).

Бердянська міська рада звернулась зі скаргою на рішення державного реєстратора з пропуском 60-денного строку оскарження.

На час звернення заявника з апеляційною скаргою на сайті Міністерства юстиції України немає вкладки з назвою «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстарції», тому ОСОБА_1 був невчасно повідомлений про розгляд скарги і не зміг надати пояснень.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що Бердянська міська рада звернулась зі скаргою на рішення державного реєстратора в межах строку оскарження.

Порушення Міністерством юстиції України строків розгляду скарги, яка вирішена по суті правильно, не є підставою для відмови у задоволенні скарги.

Відзив на касаційну скаргу Бердянської міської ради мотивований тим, що викладені у касаційній скарзі доводи не відповідають фактичним обставинам та спростовуються матеріалами справи.

Висновки Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, сформульовані не у подібних правовідносинах.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 19 лютого 2019 року на адресу Виконавчого комітету Бердянської міської ради надійшли заяви: від ОСОБА_4 № Л-424 про надання згоди на передання в користування на умовах суборенди земельної ділянки та від ОСОБА_1 № П-425 про надання згоди на укладення з ОСОБА_5 договору суборенди земельної ділянки.

11 квітня 2019 року за результатом розгляду цих заяв постійна комісія Бердянської міської ради з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин та екології (далі - постійна комісія) вирішила відкласти на доопрацювання звернення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та матеріали до них і доручити юридичному управлінню Виконавчого комітету Бердянської міської ради вивчити питання та надати інформацію на наступне засідання комісії (т. 1, а. с. 82 - 85).

Під час виконання доручення постійної комісії юридичне управління Виконавчого комітету Бердянської міської ради опрацювало інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 167571380 від 22 травня 2019 року) і встановило, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію права (з відкриттям розділу) від 29 листопада 2018 року № 44317630, згідно з яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на павільйон. Підставою виникнення права власності зазначено розпорядження міського голови від 31 серпня 2017 року № 289-р і технічний паспорт від 31 жовтня 2018 року № ЗП/2018/562, виданий Приватним підприємством «Міжрегіональний центр технічної інвентаризації» (т. 2, а. с. 152 - 153).

Про ці обставини юридичне управління Виконавчого комітету Бердянської міської ради службовою запискою від 24 травня 2019 року № 332 повідомило постійну комісію (т. 1, а. с. 88).

27 травня 2019 року Бердянська міська рада звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора від 29 листопада 2018 року № 44317630 (т. 1, а. с. 30).

Листом від 18 червня 2019 року №4/19530-33-19/19.21 Комісія направила ОСОБА_1 копію скарги Бердянської міської ради.

У цьому листі зазначено, що повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги Комісія опублікує в рубриці підрозділі «Засідання Комісії» розділу «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» рубрики «Послуги» на сайті Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua/pages/commission_civil_register) за посиланням з офіційного сайту Мін`юсту (https://minjust.gov.ua/).

На офіційному сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення про засідання Комісії на 18 липня 2019 року, потім призначено повторно на 22 липня 2019 року (т. 1, а. с. 97, 99 зворот).

22 липня 2019 року Комісія, розглянувши скаргу Бердянської міської ради, перевіривши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, додані до скарги документи, встановивши обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, вирішила, що скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 листопада 2018 року № 44317630, прийняте державним реєстратором підлягає скасуванню (т. 1, а. с. 38-42).

Наказом № 2279/5 скаргу Бердянської міської ради задоволено у повному обсязі, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 листопада 2018 року № 44317630, прийняте державним реєстратором, про що ОСОБА_1 було повідомлено листом Міністерства юстиції України від 31 липня 2019 року № 3919/19.2.1/46-19 (т. 2, а. с. 155).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , державний реєстратор Виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Пелих В. В., Бердянська міська рада, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення реєстрації закрито. Роз`яснено право звернутись з цим позовом в порядку цивільного судочинства.

У справі, що переглядається, позивач обґрунтував позовні вимоги порушенням процедури оскарження рішення державного реєстратора, зокрема порушення строків оскарження та розгляду скарги, незалученням ОСОБА_1 до розгляду скарги.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як, зокрема: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради (стаття 46 Закону).

Згідно з частиною першою статті 47 Закону постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Відповідно до пункту 3.1 Положення про постійну комісію з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин та екології, затвердженого рішенням Бердянської міської ради від 21 січня 2016 року № 46 (далі - Положення № 46), встановлено, що до завдань комісії відноситься, зокрема, попередній розгляд, вивчення та підготовка проектів рішень сесії міської ради з питань земельних відносин.

Згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 , звернувшись до Бердянської міської ради із заявою про надання згоди на передання в користування на умовах суборенди земельної ділянки, не додав документів, що б підтвердили його майнові права на павільйон, який розташований на земельній ділянці.

Постійна комісія в межах своєї компетенції у порядку роботи, що визначена Законом та Положенням № 46, доручила юридичному управлінню Виконавчого комітету Бердянської міської ради перевірку інформації за зверненням, зокрема позивача, за результатами якої 24 травня 2019 року встановила наявність незаконно зареєстрованого державним реєстратором права власності позивача на павільйон.

Враховуючи вказане, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що Бердянська міська рада, звернувшись 27 травня 2019 року до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії державного реєстратора, дотрималась 60-денного строку на оскарження.

Доводи касаційної скарги щодо процедури прийняття Наказу № 2279/5 не оцінюються Верховним Судом, з огляду на те, що в порядку цивільного судочинства суди не оцінюють дефекти процедури ухвалення рішень Міністерством юстиції Украйни, які не впливають на розгляд скарги на дії державного виконавця по суті, а саме таких дій, що стосуються правомірності виникнення та оформлення майнових прав позивача.

У справі, що переглядається, Комісія, оцінивши доводи скарги, дійшла висновку, що державний реєстратор під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 листопада 2018 року № 44317630 не дотримався статей 10, 18, 23, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 12 Порядку №1127, не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів/отриманих документів вимогам законодавства, не перевірив документи на наявність підстав для реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, оскільки доданий до заяви договір суборенди земельної ділянки , укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не передбачав переходу права власності на павільйон, а подані для проведення державної реєстрації прав документи не давали підстав для встановлення набуття право власності ОСОБА_1 на павільйон.

Державний реєстратор, приймаючи рішення, належним чином не перевірив документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяв, оскільки до них не надано інформацію про проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, чим порушив пункт 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Позивач не довів, що вказані дії державного реєстратора були правомірними, а Комісія, розглянувши скаргу по суті, не мала підстав для її задоволення.

Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» (пункт 4 Порядку № 1128).

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відповідно до абзаців першого, другого частини п`ятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державних реєстраторів про виявлені ними факти використання їх ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами розглядаються у строк не більше одного місяця з дня їх надходження. У разі якщо в місячний строк розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами провести неможливо, Міністерство юстиції України, його територіальні органи встановлюють необхідний строк для її розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний строк для вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів.

Верховний Суд зазначає, що питання дотримання строку розгляду скарги стосується публічно-правових відносин між суб`єктом, який уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта (інших суб`єктів), зокрема Міністерством юстиції України, та особою, яка звернулась зі скаргою на дії державного виконавця, а саме Бердянською міською радою.

У матеріалах справи немає доказів того, що продовження строку розгляду скарги порушило права та інтереси ОСОБА_1 .

З огляду на вказане Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що збільшення строку розгляду скарги понад 45 днів - з 06 червня 2019 року (дата реєстрації скарги в Міністерстві юстиції України) до 29 липня 2019 року не вплинуло на правильність висновку Комісії та Наказу № 2279/5 по суті.

Щодо належного повідомлення позивача про розгляд скарги, то у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що весь час відстежував за посиланням, зазначеним в листі від 18 червня 2019 року, оригінал якого знаходиться у ОСОБА_1 , дату, час та місце розгляду скарги, тобто підтверджує, що отримав лист Міністерства юстиції України про розгляд скарги.

Суди встановили, що на сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення про засідання Комісії з розгляду скарги на 18 та 22 (призначено повторно) липня 2019 року (т. 1, а. с. 97, 99 зворот).

Згідно з матеріалами справи оголошення містило необхідну інформацію, яка дозволяє ідентифікувати особу, яка викликається, відомості про скаржника, тип об`єкта нерухомого майна, адресу, суб`єкта оскарження та перелік заінтересованих сторін.

Доводи касаційної скарги, що відсутність на сайті Міністерства юстиції України вкладки, яка має назву «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації», позбавила позивача можливості бути вчасно повідомленим про дату та час розгляду скарги є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

У касаційній скарзі заявник посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених у доводах касаційної скарги, на підставі яких відкрито касаційне провадження.

Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 826/9046/16, провадження № К/9901/12189/18 (всупереч пунктам 9, 10, 11 Порядку № 1128 Комісія не повідомила позивача про час та місце розгляду скарги, і матеріали справи не місять доказів направлення позивачу повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги, а також надання позивачу копії скарги і доданих до неї документів), від 25 лютого 2021 року у справі № 815/1684/17, провадження № К/9901/42429/18, К/9901/42432/18 (оголошення про розгляд скарги не містило будь-якої інформації стосовно того, що скарга стосується рішень позивача, який повинен з`явитися на засідання Комісії, а тому не може вважатися належним сповіщенням позивача), сформульовані за інших фактичних обставин, тому не є застосовними у справі, що переглядається.

Загальний висновок, викладений Верховним Судом у вказаних постановах, що повідомлення суб`єкта оскарження шляхом розміщення оголошення про дату та час розгляду Комісією скарги на офіційному сайті Міністерства юстиції України є належним способом, оскільки передбачено пунктом 10 Порядку № 1128, не суперечить висновкам судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається.

Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновків Верховного Суду), з огляду на те, що заявник не обґрунтував, у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій щодо застосування пункту 4 Порядку № 1128.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 березня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко