Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.03.2018 року у справі №366/1454/17

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 366/1454/17

провадження № 61-330св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Волохова Л. А., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з квітня 2013 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за письмовою заявою відповідача він був записаний батьком дитини, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку разом виховували і утримували, мали спільний побут і бюджет.

14 жовтня 2014 року сторони за спільні кошти придбали житловий будинок АДРЕСА_1 , а 26 вересня 2015 року зареєстрували шлюб, який рішенням суду від 02 березня 2017 року був розірваний.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила встановити факт її спільного проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю з квітня 2013 року до 26 вересня 2015 року та визнати за нею право власності на 1/2 частини набутого за час їхнього спільного проживання нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 01 серпня 2017 року у складі судді Слободян Н. П. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела факт спільного проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не надала доказів придбання спірного будинку саме за спільні кошти сторін.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квітня 2013 року по 26 вересня 2015 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, які підтверджують факт проживання сторін у період з квітня 2013 року до 26 вересня 2015 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Спірний будинок придбаний у період спільного проживання сторін, тому відповідно до статей 74, 69, 70 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності та підлягає поділу між ними в рівних частках.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У грудні 2017 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділу майна.

Вказував на те, що до 2015 року, тобто до реєстрації шлюбу, він з позивачем не проживав однією сім`єю, а позивач не довела належними та допустимими доказами факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з квітня 2013 року по 26 вересня 2015 року.

Спірний будинок придбаний ним за особисті кошти, а саме 6 000,00 дол. США отримав від продажу автомобіля, іншу частину грошових коштів отримав від батьків.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року залишено без руху для надання документа про сплату судового збору.

У лютому 2018 року ОСОБА_2 у встановлений судом строк зазначені недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03 квітня 2013 року ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є позивач та відповідач.

Відповідач письмово визнав батьківство щодо ОСОБА_3

14 жовтня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбав будинок по АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за відповідачем.

26 вересня 2015 року між сторонами зареєстрований шлюб, який розірваний рішенням Іванківського районного суду Київської області від 02 березня 2017 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що з квітня 2013 року до 26 вересня 2015 року вона проживала з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому майно, придбане у цей період, є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 .

Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з квітня 2013 року до 26 вересня 2015 року підтверджується належними та допустимими доказами, а також показаннями допитаних свідків. Також суд правильно врахував, що у сторін є спільна дитина, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З огляду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що позивач не довела факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з квітня 2013 року до 26 вересня 2015 року.

Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про визнання за позивачем права власності на 1/2 частини спірного будинку.

Так, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною, визначеною законом підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Відповідно до частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Частиною другою статті 74 СК України передбачено, що на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, до майна, що було набуте під час проживання осіб однією сім`єю, застосовуються положення сімейного законодавства України, які регулюють правові відносини з приводу права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що спірне майно було придбане сторонами під час проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, при цьому відповідачем не надано належних і допустимих доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя, з урахуванням вказаних норм матеріального права та обставин справи, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, дійшов правильного висновку, що спірний будинок відповідно до статті 60 СК України належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а згідно з частиною першою статті 70 СК України частки сторін у цьому майні є рівними.

Доводи відповідача про те, що спірний будинок придбаний за його особисті кошти, зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк