Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.03.2019 року у справі №619/717/17

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 619/717/17

провадження № 61-4248св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Дергачівського районного суду Харківської області, у складі судді Острільця Є. Р., від 14 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кругової С.

С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П., від 29 січня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки у добросовісного набувача.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави, як законного власника, не з її волі, а строки позовної давності не є порушеними, оскільки відлік строку для звернення прокурора із позовом про витребування на користь держави земельних ділянок з незаконного володіння почався з 2014 року, тобто з моменту набрання чинності судовими рішеннями Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року та 11 серпня 2014 року відносно ОСОБА_3.

Із урахуванням зазначеного, прокурор просив позов задовольнити, визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6322082001:00:000:0433), загальною площею 0,1500 га серія ЯЖ № 461507 від 22 грудня 2008 року, виданий на ім'я ОСОБА_1, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010869300576.

Скасувати право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку (кадастровий номер 6322082001:00:000:0433), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровану за ОСОБА_2 Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області спірну земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 14 вересня 2018 року у задоволенні позову керівнику Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській областівідмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щопорушення земельного законодавства Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області при передачі у власність спірних земельних ділянок відбулось у 2008 році, однак ці порушення законодавства не були прихованими і такими, які не могли бути виявленні державою в особі своїх уповноважених органів, до компетенції яких належить здійснення розпорядження земельними ділянками, а також контролю у сфері земельних відносин. Суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин слід застосувати строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Харківської області залишено без задоволення, а рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 вересня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що прокурор з 2008 року мав можливість пред'явити позов до відповідача, проте правом на звернення до суду з позовом прокуратура у встановлені строки не скористалась. Отже, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у позові у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 січня 2019 рокускасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не встановлено, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави саме в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, враховуючи, що це право пов'язане з моментом, коли повноважному органу, право якого порушене, стало відомо про таке порушення, висновки судів ґрунтуються на припущеннях.

Судами не наведено жодної обставини, яка б свідчила, що саме з дати видачі та реєстрації держаного акту від 22 грудня 2008 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області могло довідатися або мало можливість довідатися про порушення прав держави та про особу, яка їх порушила. За таких обставин, судом належним чином не з'ясовано, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду із позовом в інтересах держави, а доводи про те, що таке право виникло у 2008 року з часу видачі державного акту так і залишилися не спростовані судами. Прокурор вважає, що строк позовної давності для звернення прокурора із цим позовом почався з моменту набрання чинності судовими рішеннями Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року та від 11 серпня 2014 року відносно ОСОБА_3, винесеними у кримінальній справі за фактом підробки рішень сесій Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, на підставі якого виготовлено оспорений державний акт на право власності на земельну ділянку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року справу за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки у добросовісного набувача призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

За рішенням 26 сесії 5 скликання Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі та складення документів, що посвідчують право власності, на земельну ділянку загальною площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1.

На підставі рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 року ОСОБА_1 передано у власність спірну земельну ділянку та у подальшому виготовлено на її ім'я державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 461507 від 22 грудня 2008 року, який зареєстровано в управлінні Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області за № 010869300576 (а. с. 8).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 79626924 від 06 лютого 2017 року на час розгляду справи власником земельної ділянки (кадастровий номер undefined) на підставі договору купівлі-продажу від 09 лютого 2016 року є ОСОБА_2 (а. с. 18).

Постановами Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року та від 11 серпня 2014 року у справі № 2015/1-90/11 встановлено, що вказане вище рішення 26 сесії V скликання Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 року про безоплатну передачу ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки є завідомо неправдивим та підробленим головою сільради ОСОБА_3, який його самостійно виготовив, підписав та скріпив печаткою, без розгляду зазначеного питання на сесії сільської ради.

Вказані дії голови сільради, у тому числі щодо видачі рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_1, кваліфіковані за частиною 2 статті 366 КК України як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки. Від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 звільнено на підставі Закону України "Про амністію в 2011 році" (а. с. 9-14).

Відповідно до листа відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області № 04-34-7033-16 від 30 вересня 2016 спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення знаходиться за межами с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області (а. с. 15).

У квітні 2017 року представник відповідача ОСОБА_2 звернувся із заявою та наполягав на застосуванні позовної давності (а. с. 30-32).

Позиція Верховного Суду

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності (частина 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Виключно на пленарних засіданнях сільської ради відповідно до закону приймаються рішення щодо відчуження комунального майна та вирішуються питання регулювання земельних відносин (частина 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених Частиною 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Крім того, за змістом статей 17, 122 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів належать районним державним адміністраціям.

Відсутність рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) про відчуження майна означає, що воно вибуло поза його волею.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 ЦПК України.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що набуття у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки26 сесія 5 скликання Русько-Лозівської сільської ради не приймала рішення від 12 вересня 2008 року про відведення та передачу спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1, окрім того земельна ділянка, площею 0,15 га (державний акт серії ЯЖ № 461507 від 22 грудня 2008 року), належить до земель державної власності сільськогосподарського призначення і знаходиться поза межами населеного пункту, а тому повноваження щодо розпорядження нею належать Дергачівській районній державній адміністрації, яка не приймала розпорядження щодо її відведення та передання у власність відповідачу.

При цьому суди дійшли обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском прокурором строку звернення до суду із цим позовом, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина 4 статті 56 ЦПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252, 253, 254, 255 ЦК України.

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Зазначений правовий висновок узгоджується із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, (провадження № 14-183цс18), а також у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 619/738/17, (провадження № 61-22690св18), від 03 липня 2019 року у справі № 619/737/17-ц, (провадження № 61-36609св18), від 03 липня 2019 року у справі № 619/720/17 (провадження № 61-27502св18).

Суди дійшли обґрунтованого висновку, що право на позов виникло не з часу ухвалення Золочівським районним судом Харківської області судових рішень від 04 квітня 2014 року та від 11 серпня 2014 року у кримінальній справі, а з моменту, коли орган державної влади та прокурор мали можливість знати про порушення прав та інтересів держави.

Судами зроблено правильний висновок про те, що на момент виникнення порушень прав держави було врегульовано та функціонував механізм виявлення таких порушень через уповноважені державою органи, які після офіційної реєстрації державного акту про право власності на землю мали можливість виявити порушення визначеного законом порядку виділення земельної ділянки, ініціювати відповідні процедури перевірки і звернення до суду, у тому числі за допомогою прокуратури, в межах передбаченого статтею 257 ЦК України строку позовної давності.

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області у 2012 році звертався до суду з подібними позовами, з вимогами про визнання недійсними державних актів, виданих на підставі рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 року (справа № 2010/5676/12,2010/6430/12), та витребування земельних ділянок, у зазначених справах судами були ухвалені рішення, що свідчать про обізнаність як органів прокуратури, так і структурних підрозділів Держземагентства України про порушення у 2008 році вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками. Про обізнаність органів прокуратури Харківської області із фактами порушення інтересів держави свідчить також проведення з 2011 року слідчими Дергачівської районної прокуратури Харківської області досудового розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_3

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди загалом правильно застосували до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють ці спірні правовідносини, об'єктивно встановивши обставини справи, дійшли цілком обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову прокурора з підстав пропуску строку позовної давності при зверненні до суду.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович