Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.05.2018 року у справі №347/1646/16

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 347/1646/16

провадження № 61-26065св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2017 року у складі судді Крилюк М. І. та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Максюти І. О., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з травня 1961 року до серпня 2016 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3. За час перебування в шлюбі вони придбали будинок, що розташований у АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер, а 10 серпня 2016 року вона дізналася від лікаря Баланюка М. В. про те, що в день смерті від його імені складений заповіт.

Оскільки на час складення заповіту ОСОБА_3 перебував у лікарні, не мав жодних документів, які б посвідчували його особу, не розумів значення своїх дій, не говорив, оскільки дихав за рахунок кисневої маски, позивач вважає, що відповідач скористався безпорадним станом її чоловіка, та з порушенням вимог закону від імені її чоловіка було складено заповіт.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила визнати складений від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заповіт недійсним та скасувати його.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Косівського районного суду від 17 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Івано-Франківської області, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним та скасовано заповіт від 06 серпня 2016 року складений о 07 год. 30 хв. від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, що посвідчений заступником головного лікаря по лікувальній частині Косівської центральної районної лікарні Іликом В. М. 08 серпня 2016 року та зареєстрований в журналі реєстрації заповітів № 2/2016, зареєстрований у спадковому реєстрі в Івано-Франківському обласному державному нотаріальному архіві, який надійшов з Косівської центральної районної лікарні 10 серпня 2016 року вхідний № 419/02-06, за № 44730783 10 серпня 2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ~money0~ витрат з оплати судового збору та ~money1~ витрат за надання правової допомоги.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оспорюваний заповіт складений та посвідчений з порушенням норм чинного законодавства, а тому вимоги позивача про визнання заповіту недійсним є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 аргументована тим, що суди, задовольняючи позов, виходили з обставин, які не є підставою для визнання заповіту недійсним та без урахування доказів, що свідчать про вільне волевиявлення заповідача на складання заповіту.

Крім того, складення заповіту від імені однієї особи заповідача в письмовій рукописній чи друкованій формі на одну і ту саму особу при свідках не є підставою для визнання заповіту недійсним.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

ОСОБА_1 подала відзив, у якому просила залишити без задоволення касаційну скаргу та без змін оскаржувані судові рішення як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та витребувано з Косівського районного суду Івано-Франківської області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що позивач з 20 травня 1961 року до 06 серпня 2016 року (до дня смерті чоловіка) перебувала в шлюбі та проживала з ОСОБА_3 у АДРЕСА_1.

05 серпня 2016 року ОСОБА_3 потрапив у лікарню.

06 серпня 2016 року у відділенні анестезіології з ліжками інтенсивної терапії Косівської ЦРЛ о 7 год. 30 хв. складено заповіт, згідно якого ОСОБА_3 все своє майно, немайнові права та обов'язки, які належать йому на момент складення заповіту, а також майно та майнові права, які будуть належати йому у майбутньому, а також грошові заощадження, які знаходяться в банках та грошових установах, заповів ОСОБА_2.

У зв'язку з хворобою ОСОБА_3 та неможливістю писати, за його дорученням, у його присутності заповіт складений, прочитаний вголос та підписаний черговим лікарем Косівської ЦРЛ Баланюком М. В. та свідками ОСОБА_7 і ОСОБА_8

Вранці ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

08 серпня 2016 року заповіт посвідчено заступником головного лікаря Іликом В. М.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Загальні вимоги до форми заповіту визначені статтею 1247 ЦК України, згідно з якою заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до статтею 1247 ЦК України.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, що визначені у статтею 1247 ЦК України. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 1252 ЦК Українивизначено, що заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно з пунктом 1 Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюється до нотаріально посвідчених, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 4191 (далі - Порядок) посвідчувати заповіти і довіреності, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, відповідно до статей 245 і 1252 ЦК України та статті 40 Закону України "Про нотаріат" мають право такі посадові, службові особи: начальники госпіталів, санаторіїв, інших військово-лікувальних закладів, їх заступники з медичної частини, старші або чергові лікарі - довіреності військовослужбовців або інших осіб, що перебувають на лікуванні в таких закладах.

У разі якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Свідки при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому, у тексті заповіту заносяться відомості про особу свідків (частина 2 статті 1248, стаття 1253 ЦК України).

Пунктами 7,9,10 Порядку передбачено, що заповіти підписуються заповідачем у присутності посадової особи, у разі коли фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати заповіт, за її дорученням в її присутності та в присутності посадової, службової особи такий документ може підписати інша фізична особа. Про причини, з яких особа, від імені якої посвідчується заповіт, не підписала документ, позначається у посвідчувальному написі. Для посвідчення заповіту посадовими, службовими особами на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи за формами, затвердженими Міністерством юстиції України. Посвідчувальний напис вчиняється у день посвідчення заповіту. Посвідчені заповіти реєструються посадовими, службовими особами в реєстрі для реєстрації заповітів, що прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Як встановлено судами ОСОБА_3 у зв'язку з хворобою не міг писати, а тому заповіт від його імені 06 червня 2016 року складено черговим лікарем Косівської ЦРЛ Баланюком М. В. у письмовій формі на 5-ти аркушах у 2-х примірниках у присутності свідків.

Складений 06 червня 2016 року черговим лікарем Косівської ЦРЛ Баланюком М. В. заповіт був посвідчений лише 08 серпня 2016 року заступником головного лікаря Косівської ЦРЛ Іликом В. М., який не був присутнім при складанні заповіту, текст заповіту надрукований у трьох примірниках на одному аркуші.

При цьому, заступник головного лікаря Косівської ЦРЛ Ілик В. М., посвідчивши заповіт 08 серпня 2016 року, тобто через два дні після смерті ОСОБА_11, зазначив про те, що особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено, а також встановлено особи свідків, які підписали заповіт, перевірено їх дієздатність та справжність їх підписів.

Згідно з витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі Івано-Франківським обласним державним нотаріальним архівом до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис 10 серпня 2016 року.

Таким чином, наявні фактично два тексти заповіту, складеного від імені ОСОБА_3.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, установивши, що заповіт складений 06 серпня 2016 року від імені ОСОБА_1, без його вільного волевиявлення, посвідчено 08 серпня 2016 року (після смерті ОСОБА_3) службовою особою - заступником головного лікаря Косівської ЦРЛ Іликом В. М., який не був присутнім при складанні заповіту, а посвідчив заповіт, складений черговим лікарем Баланюком М. В., дійшов правильного висновку про його недійсність.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій вирішуючи спір, не врахували доказів, що свідчать про вільне волевиявлення заповідача на складання заповіту, колегія суддів відхиляє, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до статтей 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої та апеляційної інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, та і судом апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Інші доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2017 року та постанови апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2018 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук