Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.11.2018 року у справі №194/223/17

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 194/223/17-ц

провадження № 61-70св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області

від 16 серпня 2017 року у складі судді Солодовник І. С. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк ", (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 09 серпня 2011 року укладений договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 16 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до пункту 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

На порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором та станом на 14 листопада 2016 року має заборгованість 26 038,51 грн, з яких: тіло кредиту - 5 253,68 грн, проценти за користування кредитом - 7
561,45 грн, пеня - 11 507,26 грн, штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 1215,12 грн.

Посилаючись на вказані обставини, АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі

26 038,51 грн та судові витрати.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 серпня

2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 09 серпня 2011 року б/н станом на 14 листопада 2016 року у розмірі 26 038,51 грн, з яких: тіло кредиту -

5 253,68 грн, проценти за користування кредитом - 7 561,45 грн, пеня - 11 507,26
грн, штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 1216,12 грн.

Рішення мотивовано тим, що сторонами були здійснені всі необхідні дії, які вказують на вчинення двостороннього договору, складовими якого виступають анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, з якими відповідач ознайомлена, тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2017 року у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" пені у сумі 11 507,26 грн скасовано та у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що нарахування штрафу носить разовий характер, в той час як пеня нараховується за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, враховуючи встановлений кредитним договором подвійний характер відповідальності за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним, тому позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не застосовано положення статей 207, 215, 216, 218, 1055 ЦК України до кредитного договору, хоча про це наголошувалось представником відповідача неодноразово. Крім того, сторонами не дотримано письмової форми кредитної угоди, що має наслідком нікчемність зазначеної угоди в силу положень частини 2 статті 1055 ЦК України. Також зазначає, що відсутній її підпис під відповідною графою на сторінці 2 анкети-заяви, що підтверджує, що до неї як до клієнта не доведені Умови та правила надання банківських послуг у банку, тарифи банку саме станом на момент укладення договору, положення яких безпосередньо складають суттєві умови кредитного договору, а також підтверджує те, що ОСОБА_1 не надавала згоди на виконання саме зазначених умов.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1

Рух справи у суді касаційної інстанції

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Встановлено, що 09 серпня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг б/н та отримала кредит у розмірі 16 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Суди встановили, що відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв'язку із чим станом на 14 листопада 2016 року має заборгованість у розмірі 26 038,51 грн, з яких: тіло кредиту - 5 253,68 грн; проценти за користування кредитом - 7 561,45 грн, пеня - 11 507,26 грн, штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 1 215,12 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами були здійснені всі необхідні дії, які вказують на вчинення двостороннього договору, складовими якого виступають анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, з якими відповідач ознайомлена, тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, виходив з того, що нарахування штрафу носить разовий характер, у той час як пеня нараховується за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, враховуючи встановлений кредитним договором подвійний характер відповідальності за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів у повній мірі з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частин 1 , 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частиною 1 статті 633 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1 , 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до частиною 1 статті 1050 ЦК України.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийнятій 09 квітня 1985 року на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня

2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Отже, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення заборгованості у зазначеному розмірі є помилковим, оскільки наявні у матеріалах справи Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису

ОСОБА_1, так само як і на другій сторінці заяви-анкети, а отже, позивачем не доведено, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодилась на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, ознайомившись з ними.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач розуміла саме ці Умови та погодилася з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та правили надання банківських послуг ПриватБанку складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Заява-анкета позичальника від 09 серпня 2011 року також не містить ні визначеного розміру процентної ставки, ні - неустойки (пені, штрафів), отже, у цій справі відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.

Також укладений між сторонами кредитний договір від 09 серпня 2011 року увигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним), тому у відповідача до пред'явлення банком цього позову до суду не виникло зобов'язання з повернення отриманих коштів, оскільки початок перебігу позовної давності у такому випадку визначається відповідно до частини другої

статті 530 ЦК України.

Заявником не спростовано, що розмір заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5
253,68 грн не відповідає дійсності, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту відповідає обставинам, встановленим у справі.

Враховуючи, що апеляційним судом правильно відмовлено у стягненні пені, хоча і неправильно вказано, що пеня та штраф є подвійним стягненням, адже у анкеті-заяві непередбачено взагалі відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, проте це не призвело до неправильно вирішення справи в цій частині.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та штрафами (фіксована частина та процентна складова) та ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у позові.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, то з

АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 532,54 грн.

Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 серпня

2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",заборгованості за кредитним договором від 09 серпня 2011 року, а саме: 7 561,45 грн - проценти за користування кредитом, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1 215,12 грн - штраф (процентна складова),скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 09 серпня 2011 року, а саме: 7 561,45 грн - проценти за користування кредитом, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1 215,12 грн - штраф (процентна складова), відмовити.

В іншій частині рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області

від 16 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",на користьОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 532,54 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко