Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 753/694/17

провадження № 61-17648св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В.О., СтупакО.В., Усика Г.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі - ОСОБА_5,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року, ухвалене у складі судді Комарцевої Л. В., та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Панченка М. М., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулась із позовом до ОСОБА_5 про стягнення майнової та відшкодування моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 3 грудня 2016 року ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Міtsubіshі Pаjero» номернийзнак НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, здійснив наїзд на автомобіль «Аudi Q7» номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 і перебував на автомобільній стоянці по вулиці Ревуцького, 16-а у місті Києві, чим завдав позивачу майнову шкоду, яку добровільно відшкодувати відмовляється.

За таких обставин, з урахуванням остаточних змін позовних вимог від 4 квітня 2017 року, позивач просила стягнути з відповідача майнову шкоду у сумі 31 127,16 грн та відшкодувати моральну шкоду у сумі 21 744,78 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 4 квітня 2017 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта»).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 29 963,67 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди та 2 000 грн у відшкодування моральної.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у сумі 1 600 грн за позовними вимогами про відшкодування майнової шкоди та 640 грн за позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди.

Суд мотивував своє рішення тим, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено належний позивачу автомобіль марки «AudiQ7» номерний знак НОМЕР_2, відбулась з вини ОСОБА_5, внаслідок чого позивачу завдано майнової шкоди у розмірі 29 963,69 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Частково задовольняючи позов про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась з вини відповідача, автомобілю позивача завдано значних пошкоджень, тому позивач певний період часу зазнавала незручностей у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, що перебував у її власності.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд зазначив, що рішення судом першої інстанції ухвалене на підставі повно з'ясованих обставин з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

У вересні 2017 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що його цивільно-правова відповідальність на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта». Суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про стягнення завданої шкоди з особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, оскільки її сума не перевищує ліміту страхового відшкодування і за законом має бути виплачена страховиком.

Вказує, що оцінка вартості майнової шкоди, завданої позивачу, не проведена належним способом, що є порушенням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» і Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Зазначив, що висновок суду про завдання позивачу моральної шкоди не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки факт завдання шкоди не підтверджено належними та допустимими доказами.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту шостого розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту четвертого пункту першого розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року ОСОБА_4 подала заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що її доводи є безпідставними та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, просила суд відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Судами встановлено, що 3 грудня 2016 року ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Міtsubіshі Pаjero» номерний знакНОМЕР_1, який належить йому на праві власності, рухаючись заднім ходом на території автомобільної стоянки по вулиці Ревуцького, 16-а у місті Києві, здійснив наїзд на припаркований автомобіль «АudiQ7» номерний знакНОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, в результаті чого автомобілю позивача завдано механічні пошкодження.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2017 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою відновлення пошкодженого автомобіля позивач ОСОБА_4 звернулась до сервісного центру Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауді-Центр Київ» (далі - ТОВ «Ауді-Центр Київ»), де її автомобіль перебував на гарантійному обслуговуванні.

З акта здачі-прийняття робіт від 13 березня 2017 року, квитанції від 7 березня 2017 року, рахунків від 7 березня 2017 року та від 10 березня 2017 року, суд першої інстанції встановив, що майнової шкода, завдана власнику автомобіля «Аudi Q7», номерний знак НОМЕР_2, складає 29 963,67 грн.

Судами також встановлено, що ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдано моральної шкоди, яку вона зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна.

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25 лютого 2016 року відповідальність ОСОБА_5 на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» (ліміт страхової відповідальності за шкоду, завдану майну, - 100 000 грн).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Такий правовий висновок сформулювала ВеликаПалата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТОВ «НАСК «Оранта», не врахували, що коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Сума франшизи компенсується страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про стягнення з відповідача майнової шкоди без урахування положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У порушення норм процесуального права, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставини, що мають значення для вирішення спору. Залучивши до участі у справі в якості третьої особи страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, суди не з'ясували наявність (відсутність) факту звернення з вимогою про виплату страхового відшкодування, факт наявності (відсутності) передбачених статтею 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обставин, які виключають обов'язок страховика з виплати страхового відшкодування, не врахували та не надали оцінки доводам третьої особи та доводам відповідача про те, що відшкодування заподіяної шкоди повинно здійснюватись страховиком.

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

За таких обставин ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції належить врахувати викладене, встановити обставини щодо звернення позивача до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, надати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так як касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В.О. Кузнєцов

О.В. Ступак

Г.І. Усик