Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.05.2018 року у справі №285/1429/17

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 285/1429/17

провадження № 61-17658св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: орган опіки та піклування Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області, орган опіки та піклування Розо-Люксембурської сільської ради Каховського району Херсонської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Житомирської області у складі колегії суддів:

Григорусь Н. Й., Галацевич О. М.,

Микитюк О. Ю., від 15 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

Позовна заява мотивована тим, що з 2010 року по 2016 рік сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, у період якого у них народилася дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після припинення фактичних шлюбних відносин відповідач забрав дитину проживати до себе та чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дочкою. Сторони не можуть досягти згоди щодо місця проживання дитини, а тому позивач, для найкращого забезпечення інтересів дитини, просила визначити її місце проживання разом із матір'ю

У вересні 2017 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов, в обґрунтування якого зазначав, що він займається вихованням та розвитком дочки, позивач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, участі у вихованні дитини не бере, не надає їй матеріальної допомоги. При цьому у нього для дитини є всі належні умови для проживання та розвитку. Наголошував на тому, що має постійний дохід, спиртними напоями не зловживає та вважає, що дитина повинна проживати разом з батьком.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю - ОСОБА_1. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що мати дитини має постійне місце проживання, місце роботи та джерело існування, вона створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дитини, а виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу

6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір'ю, не встановлено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 15 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 грудня

2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2

Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком - ОСОБА_2.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що після припинення фактичних шлюбних відносин сторін їх дитина залишилася проживати разом із батьком, який позитивно характеризується, забезпечений власним житлом, має стабільний дохід та необхідні умови для проживання та розвитку дитини. Дитина висловлює прихильність до батька та бажає проживати надалі разом із ним. ОСОБА_1 майже через рік звернулася із позовом про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із нею, при цьому за весь час вона не цікавилась життям дочки, не брала участі у її вихованні та не надавала їй матеріальну допомогу, що вказує на те, що позивач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, а тому суд вважав за можливе визначити місце проживання дитини із батьком.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував свого висновку про відхилення висновку органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини разом із нею, не врахував, що матеріали справи не містять виняткових обставин, які б могли бути підставою для розлучення дитини з матір'ю. Суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин принцип 6 Декларації прав дитини.

Відзив на касаційну скаргу

У червні 2018 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухваленого судом апеляційної інстанції рішення.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою цього ж суду від 28 серпня

2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 2010 року по 2016 рік сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу у с. Повчине Новоград-Волинського району Житомирської області, у період якого у них народилася дитина ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після припинення у 2016 році спільного проживання сторін малолітня дитина проживає разом із батьком ОСОБА_2 у с. Федорівка Каховського району Херсонської області.

06 жовтня 2017 року Каховським міськрайонним судом Херсонської області ухвалено судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 аліменти на їх дитину.

Будучи заслуханою у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції в присутності представників органів опіки та піклування, малолітня дитина ОСОБА_4, добровільно, без тиску, без присутності батьків, вільно, впевнено висловила своє бажання проживати разом з бабусею та батьком, з якими постійно проживає.

Дані, що характеризують сторін

ОСОБА_1 з 01 травня 2015 року час працює дояркою у СТОВ "Птахівник" та з липня 2015 року мешкає у с. Повчине Новоград-Волинського району Житомирської області, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно.

Так, відповідно до характеристик, наданих роботодавцем та виконавчим комітетом Повчинської сільської ради, ОСОБА_1 за період роботи зарекомендувала себе як працелюбний і відповідальний працівник, до роботи ставиться добросовісно. У спілкуванні з колегами завжди доброзичлива, ввічлива і чемна, у скрутних ситуаціях завжди націлена на знаходження компромісних рішень. Скарг від жителів села на неї не надходило.

Згідно з довідками Червонополянської сільської ради Горностаївського району Херсонської області від 21 квітня та 20 червня 2017 року

ОСОБА_1 з 20 лютого 2003 року по 15 квітня 2011 року проживала на території Червонополянської сільської ради у с. Старолук'янівка, де була одружена з ОСОБА_5, та від шлюбу має троє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, які знаходяться на утриманні їхнього батька ОСОБА_5, який займається їх вихованням. Зі слів батька, колишня дружина участі у вихованні дітей не бере, матеріальної допомоги не надає та не цікавиться життям дітей, приїжджає не часто.

З характеристики, наданої Червонополянською сільською радою Горностаївського району Херсонської області ОСОБА_1 за період проживання з 20 лютого 2003 року по 15 квітня 2011 року у с. Старолук'янівка практично не займалась вихованням дітей, періодично вживала алкоголь, у зв'язку з чим виникали конфлікти у сім'ї, була пасивною та не брала участі в громадському житті села.

Відповідно до довідки Червонополянської сільської ради Горностаївського району Херсонської області від 21 квітня 2017 року ОСОБА_1 не проживає на території сільської ради, ніякої участі у вихованні дітей не бере. В даний час знаходиться в розшуку по сплаті аліментів на дітей.

Відповідач ОСОБА_2 з 15 лютого 2017 року працює у ДП "Дослідне господарство "Каховське" на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва та з серпня 2016 року проживає у

с. Федорівка Каховського району Херсонської області. За місцем проживання та роботи характеризується позитивно. За час роботи проявив себе вмілим, добросовісним працівником, до виконання трудових обов'язків ставиться з відповідальністю, працелюбний, дисциплінований, всі завдання виконує якісно та вчасно, вимогливий до себе, рішучий в діях, користується повагою та авторитетом в колективі, приймає активну участь в житті господарства. У спілкуванні з односельчанами завжди доброзичливий, ввічливий, чемний, уважний, тактовний, у скрутних ситуаціях націлений на знаходження компромісних рішень. У зловживанні спиртними напоями та наркотичними засобами не був помічений. На обліку в Каховському ВП ГУНП в Херсонській області, обліку у лікаря-психіатра в Каховській центральній районній лікарні та обліку в Каховському наркодиспансерному відділенні не перебуває.

Відповідно до довідки про доходи від 21 вересня 2017 року заробітна плата ОСОБА_2 за період березень-серпень 2017 року склала 50 563,02 грн.

Даних про притягнення сторін до адміністративної чи кримінальної відповідальності матеріали справи не містять.

Позиції органів опіки та піклування

Рішенням виконавчого комітету Розо-Люксембурзької сільської ради Каховського району Херсонської області від 23 травня 2017 року ухвалено звернутись до служби у справах дітей Каховської районної державної адміністрації з проханням порушити у судовому порядку питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно її малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Висновком опікунської ради Розо-Люксембурзької сільської ради Каховського району Херсонської області від 23 травня 2017 року рекомендовано звернутися до суду щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За змістом актів обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї відповідача від 19 травня та ІНФОРМАЦІЯ_5 року дитина ОСОБА_4 проживає у гарних умовах, є своя кімната, чиста постіль, дитина одягнена та нагодована. Батько приділяє належну увагу своїй дитині, піклується про її розвиток і фізичний стан. Дочка із задоволенням відвідує школу, забезпечена усіма необхідними речами. Доглядати і виховувати дочку допомагає бабуся ОСОБА_9.

За результатами психологічного обстеження малолітньої дитини спеціалістами Каховської центральної районної лікарні, ОСОБА_4 відобразила на малюнку родини бабусю, себе та батька. Відсутність на малюнку матері говорить про малу значимість матері для дитини, конфлікт, негативне або амбівалентне ставлення до неї. Малюночна методика "Неіснуюча тварина" дає можливість встановити загальний психічний стан дитини. Тип малюнку свідчить про незадоволеність потреби дитини в спілкуванні, екстравертованість дитини, страх нападіння та схильність до захисної агресії. Основні тенденції в психо-емоційному стані дитини: тривожність, амбівалентність почуттів, брак спілкування та прояви негативізму.

Рішенням виконавчого комітету Розо-Люксембурзької сільської ради Каховського району Херсонської області від 12 вересня 2017 року вирішено надати ОСОБА_2 висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком. Опікунською радою встановлено, що ОСОБА_2 постійно піклується про фізичний стан та розвиток дитини, проживання якої з батьком повністю відповідає її інтересам. Батько приділяє значний час розвитку та дозвілля дитини. Стосунки між членами сім'ї дружні, приділяють належну увагу навчанню та вихованню дитини.

Дитина, сприймає як свою сім'ю батька та бабусю. Вихованням, доглядом та розвитком малолітньої ОСОБА_3 займаються ОСОБА_2 та бабуся ОСОБА_9

Висновком органу опіки та піклування Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області від 03 листопада 2017 року встановлено доцільність визначення місяця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір'ю. Висновок мотивований позитивною характеристикою ОСОБА_1 за місцем проживання та роботи.

Цим висновком встановлено, що ОСОБА_1 проживає у будинку АДРЕСА_1. Санітарний стан житлового приміщення задовільний. В будинку чисто та прибрано, є місце для сну та відпочинку дитини. Харчовий запас продуктів в достатній кількості.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За статті 160 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Стаття 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей зобов'язує суд надати можливість дитині висловити свою думку при вирішенні питань, які її стосуються, і приділяти цій думці належну увагу.

У вітчизняному законодавстві також закріплено відповідні положення щодо забезпечення права дитини на власну думку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року "Савіни проти України" (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Ухвалюючи рішення у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, головним критерієм при вирішенні таких справ у першу чергу є інтереси дитини, а вже тільки потім право батьків.

Будучи заслуханою у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції в присутності представників органів опіки та піклування, малолітня дитина

ОСОБА_4, добровільно, без тиску, без присутності батьків, вільно, впевнено висловила своє бажання проживати разом з бабусею та батьком, з якими постійно проживає і до сьогоднішнього дня.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що зібрані у справі докази з урахуванням думки дитини та висновку органу опіки та піклування від 12 вересня 2017 року, вказують на те, що проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_2 найкраще забезпечить інтереси дитини. При цьому судом враховано, що ОСОБА_1 майже через рік після припинення фактичних шлюбних відносин із відповідачем та після ухвалення судового рішення про стягнення з неї аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 звернулася із вимогою про визначення місця її проживання. За увесь цей час вона не цікавилась життям дочки, не брала участі у її вихованні та утриманні, що свідчить про самоусунення матері від виконання своїх батьківських обов'язків. Доказів на спростування цих даних позивач не надала, що є її процесуальним обов'язком у силу вимог статті 81 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано взяв до уваги результати проведеного психологічного обстеження дитини, відповідно до якого мати для дитини має малу значимість та своєю сім'єю вона вважає батька та бабусю, які постійно піклуються про фізичний стан та розвиток дитини, приділяють належну увагу навчанню та вихованню.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано бажання самої дитини, з ким вона бажає залишитися, а також присутність у сім'ї відповідача його матері (бабусі), яка здатна сприятливо вплинути на виховання дитини, і яка хоче і бере участь у вихованні та спілкуванні з онучкою.

Визначаючи місце проживання дитини з батьком, розуміючи, що спір стосується чутливої сфери правовідносин, в яких батьки не дійшли спільного рішення, суд апеляційної інстанції надав першочергове значення саме найкращими інтересами дитини, врахувавши, що дитина після переїзду на нове місце проживання у 2016 році, прижилася у новому середовищі, відвідує школу, у неї склалося певне коло спілкування.

Правильним також є висновок суду апеляційної інстанції, що визначення місця проживання дитини з батьком, не впливатиме на їх взаємовідносини з матір'ю, оскільки визначення місця проживання дітей з однім із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків.

Мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати.

Доводи касаційної скарги про те, що суд не обґрунтував відхилення висновку органу опіки та піклування від 03 листопада 2017 року, яким рекомендовано визначити місце проживання дитини разом із нею, є помилковими, оскільки суд надав оцінку цьому висновку та правильно з ним не погодився, з огляду на його поверхневість та відсутність в ньому належного мотивування. Цей висновок лише містять перелік документів, наданих позивачем для вирішення цього питання (а. с. 228,229 т. 1).

Відповідно до пункту 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення

Висновок, на який посилається ОСОБА_1, не відображає вказаної вище інформації, не містить відомостей щодо ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особистої прихильності дитини, з нього не вбачається, чи проводилася бесіда з батьками та дитиною.

Тобто суд апеляційної інстанції правильно відхилив висновок органу опіки та піклування від 03 листопада 2017 року.

При цьому у справі наявний інший висновок органу опіки та піклування

від 12 вересня 2017 року про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком, який є належним чином мотивованим, таким, що відповідає статті 19 СК України та вказаному вище Порядку, та обґрунтовано покладено судом апеляційної інстанції в основу рішення.

Крім того, помилковими є посилання позивача на принцип 6 Декларації прав дитини, яким передбачено, що малолітня дитина може бути розлучена з матір'ю лише за виняткових обставин, оскільки ця Декларація не є міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 жовтня

2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18)).

У касаційній скарзі позивач не зазначила такі аргументи, які б давали підстави вважати, що рішення апеляційного суду на час його ухвалення не відповідає інтересам дитини.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,

а постанову Апеляційного суду Житомирської області від 15 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович