Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.04.2019 року у справі №675/803/18

Постанова

Іменем України

19 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 675/803/18

провадження № 61-7309св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Агрос-Віста",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агрос-Віста", яка підписана представником Кривінчук Оленою Володимирівною, на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2018 року в складі судді: Демчука П. В., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2019 року в складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ТОВ СП "Агрос-Віста" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, розміром 2,1836 га, за кадастровим номером 6822186600:04:009:0300 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сахновецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Вказана земельна ділянка з 2000 року знаходилася в оренді ТОВ СГП "Агрос-Віста". Строк договору оренди закінчився ще у 2010 році і позивачем було прийнято рішення про його припинення. 27 червня 2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про припинення договору оренди після збирання врожаю. У липня 2017 року позивачка отримала відповідь від ТОВ "Агрос-Віста", згідно якої 28 квітня 2014 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки із відповідачем.

Позивач зазначала, що договір оренди земельної ділянки із ТОВ СП "Агрос-Віста" від 28 квітня 2014 року вона не укладала та не підписувала, дізналася про його наявність лише із листа директора ТОВ СП "Агрос-Віста" від 05 липня 2017 року. В зв'язку з цим ОСОБА_1 вважає, що договір оренди підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений без згоди власника земельної ділянки та поза його волею.

ОСОБА_1 просила:

визнати недійсним, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СП "Агрос-Віста" 28 квітня 2014 року, договір оренди земельної ділянки площею 2,1836 га, яка знаходиться на території Сахновецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, кадастровий номер 6822186600:04:009:0300, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СП "Агрос-Віста" 28 квітня 2014 року, договір оренди земельної ділянки площею 2,1836 га, яка знаходиться на території Сахновецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, кадастровий номер 6822186600:04:009:0300, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до висновку експерта № 1.1.-0126:18 від 11 жовтня 2018 року підпис в графі "Орендодавець" у договорі оренди землі від 28 квітня 2014 року, виконано не ОСОБА_1, а іншою особою. За таких обставин у позивача було відсутнє волевиявлення на укладення оспорюваного правочину і укладення цього правочину не відповідало її волі, а тому на підставі статей 203, 215 ЦК України позов підлягає задоволенню. Факт отримання від відповідача грошових коштів за користування належною позивачу на праві власності земельною ділянкою не вказує на відсутність порушення його прав. Отримання власником майна плати за фактичне використання цього майна іншою особою, а не в порядку оренди, не суперечить закону і не свідчить про відсутність порушення права власності позивача за встановлених обставин.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2019 року, з урахуванням ухвали Хмельницького апеляційного суду від 29 березня 2019 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ТОВ СП "Агрос-Віста" задоволено частково.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним, укладений 28 квітня 2014 року між ОСОБА_1 і ТОВ СП "Агрос-Віста", договір оренди земельної ділянки площею 2,1836 га, що знаходиться на території Сахновецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, кадастровий номер 6822186600:04:009:0300 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 03 грудня 2018 року суд розглянув справу за відсутності представника відповідача, що згідно з пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Апеляційний суд зазначив, що оскільки оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 28 квітня 2014 року ОСОБА_1, як орендодавець, не підписувала, що виключає її волевиявлення на його укладення, то наявні підстави для визнання договору недійсним на підставі частини 3 статті 203 і частини 1 статті 215 ЦК України. Отримання ОСОБА_1 орендної плати за користування землею не свідчить про дійсність, укладеного з порушенням вимог статті 203 ЦК України, правочину, адже не підтверджує волевиявлення орендодавця на час його укладення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не висловлена позиція щодо актів приймання-передачі земельної ділянки та визначення її меж в натурі, як на обставину, яка впливає на вирішення спору, апеляційним судом відхилено, оскільки акт приймання-передачі в оренду земельної ділянки є окремим документом і сам по собі не впливає на дійсність укладеного з порушенням вимог закону договору оренди.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не вирішив питання щодо скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку колегія суддів відхилила, оскільки такі вимоги не заявлялися позивачем.

Аргументи учасників справи

У квітні 2019 року ТОВ СП "Агрос-Віста" через представника Кривінчук О. В. подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. При цьому посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

оспорюваний договір укладений у трьох примірниках, один з яких після проведення державної реєстрації знаходився у позивача, тому позивач обізнаний з його істотними умовами з моменту його підписання та державної реєстрації. Позивач зверталася із заявою про припинення оспорюваного договору оренди, а не про визнання його недійсним. Суди не надали оцінки факту виконання умов договору та одержання позивачем орендної плати протягом усього часу дії договору, починаючи з 2014 року. Клопотання відповідача про обов'язкову присутність позивача для всебічного з'ясування всіх обставин справи після закінченню проведення судово-почеркознавчої експертизи судами відхилено;

висновок експертизи є неналежним та недопустимим доказом, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а саме: суд не постановляв ухвалу про проведення окремих процесуальний дій, зокрема, відбору вільних зразків підпису ОСОБА_1; в якості зразків підпису та почерку для порівняльного дослідження надано лише 5 документів замість 15, які не відповідають об'єкту, який досліджується, зокрема за часом виконання. Висновок експерта є одним із доказів і не має пріоритету перед іншими видами доказів та має оцінюватись судом у сукупності з іншими доказами. Хоча договір оренди укладено у трьох примірниках, натомість експертизою досліджувався лише примірник договору, що знаходився у позивача;

стосовно актів приймання-передачі земельної ділянки в оренду та акту визначення меж земельної ділянки в натурі відсутні заперечення з боку позивача щодо власного підпису і відповідна експертиза не проводилася;

позивачем не доведено належним чином те, що відповідач укладенням договору оренди земельної ділянки порушує його права;

одним із наслідків недійсності договору оренди земельної ділянки є скасування його державної реєстрації, іншим - повернення земельної ділянки в натурі.

Натомість у резолютивній частині оскаржених рішень зазначені питання не вирішені.

У травні 2019 року ОСОБА_1 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що оскільки оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 28 квітня 2014 року не підписані ОСОБА_1, що підтверджується висновком експерта № 1.1-0126:18 від 11 жовтня 2018 року, що виключає наявність у неї волевиявлення на його укладення, а тому суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову. Інші доводи касаційної скарги суперечать вимогам статті 12 ЦПК України, оскільки питання щодо збирання та подача доказів належить до компетенції сторін, а не суду.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні клопотання ТОВ СП "Агрос-Віста", яке підписане представником Кривінчук О. В., про зупинення виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2019 року відмовлено.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сахновецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області площею 2,1836 га кадастровий номер 6822186600:04:009:0300.

За договором оренди землі, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ СП "Агрос-Віста" від 28 квітня 2014 року та зареєстрованим 18 лютого 2015 року у Хмельницькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру", відповідач є користувачем цієї земельної ділянки.

Згідно частини 2 статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що "підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що "правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв'язку із фактичним використанням земельної ділянки. Крім того, мотивуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначила, що існує очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування пункту 6 статті 3 ЦК України та доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) у спорах про недійсність договору для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі. Між тим, статтею 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований. Отже, враховуючи конкретні встановлені судами обставини справи, що розглядається, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зроблено висновок, що "за частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсними договорів оренди, посилаюсь на те, що ці договори не підписував, умови їх не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, покликаючись до умов договорів, підписаних невстановленою особою замість позивача. Суди попередніх інстанцій повно та достеменно встановили обставини справи, за якими спірні договори позивач не підписував та, відповідно, з істотних умов цих договорів не погоджував.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам 2 , 3 статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)). Тому у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, позаяк суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 69-73,137-139), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 65-66)). Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки".

Суди встановили, що згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №
1.1-0126:18 від 11 жовтня 2018 року підпис, в укладеному між ОСОБА_1 і ТОВ СГП "Агрос-Віста" договорі оренди земельної ділянки від 28 квітня 2014 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

За таких обставин, договір оренди землі від 28 квітня 2014 року є неукладеним і не може визнаватися недійсним. Тому у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

ТОВ СП "Агрос-Віста" сплачено судовий збір: 1 057,20 грн за подання апеляційної скарги та 1 420 грн за подання касаційної скарги. Тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ
СП "Агрос-Віста" підлягають стягненню судові витрати, понесені на сплату судового збору.

Керуючись статтями 141, 400 та 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агрос-Віста", яка підписана представником Кривінчук Оленою Володимирівною, задовольнити.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Агрос-Віста" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 2,1836 га, яка знаходиться на території Сахновецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, кадастровий номер undefined, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агрос-Віста" 28 квітня 2014 року, відмовити.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2018 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2019 року втрачають законну силу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Агрос-Віста" 2 477,20 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук