Історія справи

Постанова

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа № 743/703/17

провадження № 61-26120 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України, держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Державної казначейської служби України, Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України, на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2017 року у складі судді Павленко О. В. та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Тагієва С. Р., Вінгаль В. М., Лакізи Г. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 , громадянин Таджикистану, звернувся до суду з позовом до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України (далі - Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства), держава Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади.

Позовна заява мотивована тим, що його, як громадянина Таджикістану, було затримано та поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства до 20 березня 2017 року на підставі постанови Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2016 року.

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2017 року, яка набрала законної сили, у продовженні строку його затримання було відмовлено.

Згідно повідомлення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 24 березня 2017 року директору пункту тимчасового перебування іноземців було повідомлено про необхідність його звільнення 24 березня 2017 року у зв`язку з винесенням вищевказаної постанови Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2017 року. Відповідно до листа Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства від 27 березня 2017 року його звільнено 24 березня 2017 року.

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 березня 2017 року визнано незаконним його затримання у період часу після 00 год. 00 хв. 21 березня 2017 року по 24 березня 2017 року, що набрала законної сили.

Таким чином, унаслідок неправомірних дій службових осіб Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців він зазнав душевних страждань через неможливість покинути пункт тимчасового перебування іноземців, де його незаконно утримували з 21 березня 2017 року по 24 березня 2017 року.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку у розмірі 2 580 грн в якості відшкодування моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, позивач виходив з розміру компенсації, призначеної рішенням Європейського Суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Егамбердієв проти Російської Федерації».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів у розмірі 2 580 грн з Єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства поширюються положення статей 1167, 1173 ЦК України, оскільки він є державною установою. Преюдиційним судовим рішенням встановлено незаконність затримання позивача з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, тобто встановлено протиправність дій Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства унаслідок незаконного затримання позивача, що є підставою для цивільно-правової відповідальності. Таким чином, унаслідок незаконного утримання позивача у період з 21 березня 2017 року по 24 березня 2017 року у Чернігівському пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства йому була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях. Відповідачами належними та допустимими доказами розмір моральної шкоди, заявлений та доведений позивачем, не спростовано, тому відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Егамбердієв проти Російської Федерації» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2 580 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2017 року апеляційні скарги Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства та Державної казначейської служби України задоволені частково, рішення суду першої інстанції змінено, зменшено розмір моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_1 , до 1 500 грн.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивача було незаконно затримано з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, що підтверджується преюдиційним судовим рішенням. Такими протиправними діями Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства позивачу була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях. Проте при визначенні розміру моральної шкоди передчасним було посилання суду першої інстанції на рішення Європейського Суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Егамбердієв проти Російської Федерації», унаслідок чого моральна шкода завдана позивачу підлягає визначенню з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості, а саме у розмірі 1 500 грн.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подала касаційні скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державна казначейська служба України просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили всіх обставин справи, допустилися порушень норм процесуального права. Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства є державною установою, унаслідок чого на нього не поширюється положення частини другої статті 1167 та статті 1173 ЦК України. Таким чином, оскільки встановлено відсутність вини Державної казначейської служби України у завданні позивачу моральної шкоди, тому підстави для відшкодування за рахунок держави завданої позивачу шкоди відсутні. Позивачем не доведено розмір моральної шкоди.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 забезпечувались належні умови перебування у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, тому позивачем не доведено факт порушення його прав та завдання йому моральної шкоди. Крім того, постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 липня 2016 року позов Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області задоволено, примусово видворено з України громадянина Таджикістану ОСОБА_1

ОСОБА_1 судові рішення не оскаржив.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2017 року та від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 743/703/17 з Ріпкинського районного суду Чернігівської області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 березня 2017 року встановлено незаконність затримання у спірний період позивача, громадянина Таджикістану, з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства. Отже, відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року такі обставини доказуванню не підлягають.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про те, що преюдиційним судовим рішенням встановлено протиправність дій Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства унаслідок незаконного затримання позивача, що є підставою для цивільно-правової відповідальності. Незаконним утриманням позивача у період з 21 березня 2017 року по 24 березня 2017 року у Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства йому була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції у частині розміру моральної шкоди, визначив його з урахування вимог розумності, виваженості і справедливості, а відповідачами ці обставини належними та допустимими доказами не спростовано, що є їх процесуальним обов`язком (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року).

Доводи касаційної скарги Державної казначейської служби України про те, що на Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства не поширюється положення частини другої статті 1167 та статті 1173 ЦК України безпідставні, оскільки він є державною установою, тому на нього поширюються вищевказані положення цивільного законодавства, унаслідок чого завдана позивачу моральна шкода відшкодовується за рахунок держави.

Посилання касаційних скарг на недоведеність позивачем розміру моральної шкоди спростовано апеляційним судом, яким визначено моральну шкоду з урахуванням доводів й доказів, наданих позивачем, а також вимог розумності, виваженості і справедливості.

Доводи касаційної скарги Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства про те, що ОСОБА_1 забезпечувались належні умови перебування у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, тому позивачем не доведено факт порушення його прав та завдання йому моральної шкоди, на увагу не заслуговують, так як преюдиціним судовим рішенням встановлено факт незаконності затримання ОСОБА_1

Посилання касаційної скарги Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на те, що постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 липня 2016 року позов Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області задоволено, примусово видворено з України громадянина Таджикістану ОСОБА_1 , на правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, не впливають, оскільки не спростовують факту незаконності затримання позивача.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної казначейської служби України, Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України залишити без задоволення.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2017 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2017 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2017 року

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Д. Д. Луспеник