Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.07.2019 року у справі №741/797/16

Постанова

Іменем України

24 червня 2019 року

м. Київ

справа № 741/797/16

провадження № 61-34320 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

особа, яка приєдналася до апеляційної скарги, - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області у складі судді Киреєва О. В. від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області у складі колегії суддів: Тагієва С. Р., Вінгаль В. М., Скрипки А. А. від 29 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У травні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити дії, посилаючись на те, що вони є власниками нежитлових будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , площею 3 526,9 кв.м. (корівник, комплекс зерносушильний (КЗС) 10-МК, загрузочна яма, естакада, ангар), та АДРЕСА_2 , площею 1 036 кв.м . (склад) у м. Носівка Чернігівської області.

Вони користуються зазначеними нежитловими будівлями у процесі виробництва сільськогосподарської продукції та її переробки. Влітку 2015 року ОСОБА_3 розмістив у орендованому приміщенні (критий тік) тюки соломи, загальною вагою близько 500 тонн. Солома розміщена з грубим порушенням Правил пожежної безпеки в агропромисловому комплексі України, зберігається на відстані 2 метрів від зерноскладів, 20 метрів від КЗС, 50 метрів від тракторного парку та житлового будинку.

Грубе порушення ОСОБА_3 . Правил пожежної безпеки в агропромисловому комплексі України створює для них перешкоди у користуванні нежитловими будівлями. Вони не можуть у повній мірі використовувати техніку та технічні засоби. Постійна загроза пожежі обмежує їх у користуванні та розпорядженні будівлями, розміщення тюків соломи унеможливлює під`їзд до них пожежної техніки. Вони не мають можливості перенести в інше місце свою діяльність, яка пов`язана з використанням належних їм будівель та припинити своє виробництво, так як воно є засобом до існування їх та їхніх сімей. Позивач ОСОБА_2 звертався до Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області із заявою примусити ОСОБА_3 прибрати тюки соломи, але з відповіді вбачається, що фізичній особі-підприємцю (далі - ФОП) « ОСОБА_3 » було надіслано лист щодо необхідності приведення місця зберігання грубих кормів у відповідність до вимог Правил пожежної безпеки в агропромисловому комплексі України.

З відповіді Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області вбачається, що 15 вересня 2015 року ФОП « ОСОБА_3 » з метою недопущення виникнення пожежі та іншої надзвичайної ситуації (події) на складі грубих кормів за адресою: АДРЕСА_2 , було письмово роз`яснено вимоги пожежної безпеки при складанні грубих кормів.

Ураховуючи наведене, позивачі просили суд ycyнyти перешкоди у здійсненні їхнього права користування своїм майном шляхом зобов`язання ОСОБА_3 перенести місце зберігання грубих кормів - тюків соломи зі складу, який розташований в АДРЕСА_2 , до іншого місця з дотриманням вимог Правил пожежної безпеки в агропромисловому комплексі України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 23 березня 2017 року відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Позивачами не надано доказів того, що зберіганням відповідачем тюків соломи чиняться перешкоди для користування будинком, корівником, будівлею КЗС, загрузочною ямою, естакадою та ангаром.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 29 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 відхилено, а рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 23 березня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини спору, дослідив докази у справі, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

При цьому, для доведення своїх позовних вимог позивачі відмовилися від призначення і проведення відповідної судової експертизи, а відтак не довели, що їхні права порушені.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 29 серпня 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_5 судові рішення у цій справі не оскаржував.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не з`ясували обставини, на які посилалися позивачі як на підставу своїх позовних вимог та не дослідили у судовому засіданні всі докази. Судами залишено поза увагою лист Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (далі - Управління ДСНС України у Чернігівській області) № 0706/5450 від 01 серпня 2016 року, з якого убачається ухилення ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності при спробі скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Позивачами доведено, що вони є власниками майна, щодо якого існує реальна небезпека зі сторони відповідача стосовно порушення їх прав власності на майно.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано матеріали справи № 741/797/16 з Октябрського районного судум. Полтави.

Статтею 388 ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 частини першої Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У червні 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 741/797/16 передано судді-доповідачу.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У січні 2018 року ОСОБА_3 подав заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 є власником нежитлових будівель (корівник, комплекс зерносушильний (КЗС) 10-МК, загрузочна яма, естакада, ангар), які розташовані у м. Носівка Чернігівської області за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 3 526,9 кв.м.

ОСОБА_1 є власником складу за адресою: АДРЕСА_2 площею 1 036 кв.м.

ОСОБА_4 є власником складу за адресою: АДРЕСА_6 .

ОСОБА_3 на підставі договору оренди складу від 10 червня 2012 року отримав в оренду на 10 років склад (критий тік), розташований в м. Носівка за адресою: АДРЕСА_2 (а фактично 12-Є), загальною площею 1 218,6 кв. м., та є його законним володільцем.

Згідно ортофотоплану, наданого відділом Держгеокадастру в Носівському районі Чернігівської області, даний критий тік розташований між складами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Інші приміщення розташовані поряд.

У 2012 році ОСОБА_3 розмістив у орендованому приміщенні (критий тік) тюки соломи, загальною вагою близько 500 тонн.

У червні 2015 року ОСОБА_2 , як директор фермерського господарства «Мельник», звернувся до голови Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області із заявою, у якій довів до відома, що ФОП « ОСОБА_3 » розмістив тюки соломи в кількості 500 тонн на відстані 2 метрів від зерноскладів, 20 метрів від КЗС, 50 метрів від тракторного парку його господарства, а також 50 метрів від його житлового будинку, що є пожежонебезпечним.

Носівською районною державною адміністрацією Чернігівської області було утворено тимчасову робочу групу з розгляду даного звернення за участю представників районного відділу Держземагенства, Носівського районного сектору Управління ДСНС у Чернігівській області та Носівського РВ УМВС України у Чернігівській області, за результатами перевірки якої ОСОБА_3 було направлено лист з рекомендацією привести місце зберігання грубих кормів у відповідність до Правил пожежної безпеки в агропромисловому комплексі України. Листом також було роз`яснено вимоги пожежної безпеки при складанні грубих кормів.

За даними Носівського РВ УМВС України у Чернігівській області при перевірці фактів, викладених у заяві ОСОБА_2 , ознак адміністративного чи кримінального правопорушення у діях ОСОБА_3 не встановлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й убачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно роз`яснень, наданих судам у пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Тлумачення статей 16, 391 ЦК України з урахуванням наведених роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає підстави дійти висновку про те, що з вимогами про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, може звернутися до суду особа, яка є власником або яка володіє спірним майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором. У протилежному випадку такі вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 60 ЦПК України встановлений обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що позивачами не надано доказів вчинення відповідачем перешкод у користуванні належними їм приміщеннями.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Установлено, що ОСОБА_2 є власником нежитлових будівель (корівник, комплекс зерносушильний (КЗС) 10-МК, загрузочна яма, естакада, ангар), які розташовані у м. Носівка Чернігівської області за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , а ОСОБА_1 є власником складу за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували законне право ОСОБА_2 на користування приміщенням у АДРЕСА_6 , яке належить його сину - ОСОБА_6 на праві приватної власності.

Судом встановлено, що приміщення, які були цілісним комплексом та належали колишньому КСП «Паризька комуна», були продані та використовуються власниками не за цільовим призначенням.

Також встановлено той факт, що ОСОБА_3 , здійснюючи свою підприємницьку діяльність, правомірно, на підставі договору оренди від 10 червня 2012 року, використовує приміщення складу (критого току), який розташований в АДРЕСА_2.

Доводи касаційної скарги про те, що зберігання соломи на складі може викликати пожежу та завдати матеріальної шкоди майну, яке належить позивачам, а також те, що відповідачем не надано жодних даних про її кількість, умови зберігання та ступінь забезпечення пожежної безпеки, ураховуючи наявність листа Управління ДСНС у Чернігівській області № 0706/5450 від 01 серпня 2016 року, колегія суддів не бере до уваги, оскільки ОСОБА_2 у судовому засіданні відмовився від проведення судової експертизи для з`ясування питань, які б дали реальну можливість зробити висновок про порушення відповідачем Правил пожежної безпеки в агропромисловому комплексі України, а також у порушенні ним прав позивачів у реалізації їхніх прав користування майном. При цьому вказаний лист Управління ДСНС у Чернігівській області не є документом, який підтверджує вину відповідача чи правомірність його дій та притягнення його до адміністративної відповідальності.

За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів, необхідності їх переоцінити у тому контексті, як їх розуміє позивач, тобто стосуються, переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова