Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 375/116/17

провадження № 61-16074св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 31 березня 2017 року, ухвалене у складі судді Нечепоренка Л. М., та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 червня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Приходька К. П., Голуба С. А., Гуль В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що, перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_3 , 15 березня 2013 року видав довіреність відповідачу та ОСОБА_4 на тимчасове управління та розпорядження автомобілем «SUZUKI VITARA», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Згодом ОСОБА_3 звернулася до нього з позовом про поділ майна подружжя і ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 9 грудня 2014 року визнано мирову угоду, укладену сторонами.

Відповідно до мирової угоди право власності на автомобіль визнано за ОСОБА_3

Для виконання зобов`язання щодо передачі автомобіля дружині він неодноразово звертався до відповідача з питання повернення транспортного засобу, але відповідач 29 травня 2015 року зняв з обліку автомобіль та перереєстрував на нового власника згідно з довідкою-рахунком, який, в свою чергу, 8 липня 2015 року відчужив даний автомобіль іншій особі, тобто відповідач не повідомив позивача відповідно вимог до статті 1006 ЦК Українипро хід виконання довіреності та не повернув отримані за відчуження автомобіля кошти.

Оскільки він не передав ОСОБА_3 автомобіль, остання звернулася до нього з позовом про стягнення вартості транспортного засобу і рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 1 серпня 2016 року з нього стягнено на її користь 277 965 грн та судовий збір у розмірі 2 779,65 грн, всього 280 744,65 грн, які він сплатив добровільно, про що свідчить розписка ОСОБА_3

На підставі викладеного, посилаючись на статті 16, 22 ЦК України, просив стягнути з відповідача 280 744,65 грн на відшкодування заподіяних йому збитків.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 31 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошової суми, яку позивач сплатив на виконання рішення Рокитнанського районного суду Київської області від 1 серпня 2016 року ОСОБА_3 , як заподіяних йому відповідачем збитків, є необґрунтованими.

Довіреністю від 15 березня 2013 року, виданою до постановлення ухвали Рокитнянського районного суду Київської області від 9 грудня 2014 року про визнання мирової угоди, ОСОБА_1 надав право ОСОБА_2 знімати транспортний засіб з обліку, отримувати транзитні номери, підписувати договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження та користування транспортним засобом, одержувати належні йому за результатами цих угод грошові суми. Довіреність дійсна до 15 березня 2023 року.

Діючи в межах наданих довіреністю повноважень, ОСОБА_2. 29 травня 2015 року здійснив перереєстрацію автомобіля на ОСОБА_5 , у зв`язку з його продажем за 60 000 грн.

Скасована довіреність ОСОБА_1 лише 20 серпня 2015 року.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що сплачена позивачем на виконання рішення суду грошова сума не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, які завдані позивачу відповідачем.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін посиланням на його законність та обґрунтованість.

Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заявник посилається на те, що внаслідок протиправної, як він вважає, відмови відповідача повернути автомобіль, за рішенням суду сплатив на користь ОСОБА_3 його вартість. Так як правомірності неповернення автомобіля до моменту його продажу відповідачем не доведено, наявний причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача та ухваленням рішення суду про стягнення вартості автомобіля, що свідчить про наявність підстав для стягнення з відповідача заподіяних збитків.

Також заявник зазначає, що судами безпідставно не застосовано положення статті 1006 ЦК України в частині обов`язку повіреного негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення. Відповідач не передав йому грошові кошти у розмірі 60 000 грн, отримані від продажу автомобіля, що підтвердив відповідач у судовому засіданні, тому у судів були підстави стягнути вказану суму на його користь.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відзив на касаційну скаргу

У серпні 2017 року ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, посилаючись на те, що вони ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 9 грудня 2014 року, яка набрала законної сили 26 березня 2015 року, затверджено мирову угоду, укладену ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

За умовами мирової угоди за ОСОБА_3 визнано право власності на легковий автомобіль «SUZUKI», модель «GRAND VITARA», 2007 року випуску, номер шасі VIN НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований на той час за ОСОБА_1 , який сторони оцінили у 130 000 грн.

Довіреністю від 15 березня 2013 року, виданою до постановлення ухвали Рокитнянського районного суду Київської області від 9 грудня 2014 року про визнання мирової угоди, ОСОБА_1 надав право ОСОБА_2 знімати вказаний транспортний засіб з обліку, отримувати транзитні номери, підписувати договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження та користування транспортним засобом, одержувати належні йому за результатами цих угод грошові суми. Довіреність дійсна до 15 березня 2023 року.

Діючи в межах наданих довіреністю повноважень ОСОБА_2. 29 травня 2015 року продав автомобіль ОСОБА_5 за 60 000 грн.

Скасована довіреність ОСОБА_1 лише 20 серпня 2015 року.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 1 серпня 2016 року стягнено зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 277 965 грн у зв`язку з невиконанням умов мирової угоди щодо передання ОСОБА_3 автомобіля та 2 779,65 грн судових витрат.

Відповідно до розписки ОСОБА_3 від 29 вересня 2019 року вказана сума сплачена їй ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду; мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до положень статті 11 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час вирішення справи, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, судом не встановлено.

Посилання заявника на безпідставне неврахування судами протиправного невиконання відповідачем вимоги про повернення транспортного засобу, що призвело до заподіяння збитків позивачу, є необґрунтованим. Чинним законодавством передбачено право позивача як особи, яка видала довіреність, на її скасування у будь-який час, що унеможливило б продаж транспортного засобу, а також право витребувати транспортний засіб з чужого незаконного володіння, проте позивач таким правом не скористався.

Посилання заявника на наявність підстав для стягнення з відповідача на його користь грошових коштів, отриманих від продажу автомобіля, не впливає на вирішення вказаного спору, оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення грошових коштів з інших підстав; вимога про стягнення отриманих від продажу автомобіля коштів може бути предметом окремого судового розгляду.

Щодо судових витрат

Оскільки суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 31 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

В. А. Стрільчук