Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2020 року у справі №756/9725/19

Постанова

Іменем України

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 756/9725/19

провадження № 61-10690св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - державний реєстратор Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук Оксана Василівна,

треті особи: Державне підприємство "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", Акціонерне товариство "Альфа-Банк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Гостєвої Кароліни Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року у складі судді Луценка О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою") Мосійчук О.

В., за участю третіх осіб: ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію.

Позовну заяву мотивував тим, що 27 грудня 2007 року він та Акціонерний комерційний інноваційний банк "Укрсоцбанк" (далі - АКІБ "Укрсоцбанк"), уклали договір про надання відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого максимальний ліміт заборгованості встановлено у розмірі 40 000,00 дол. США.

На забезпечення належного виконання умов кредитного договору, 27 грудня 2007 року ОСОБА_1 та АКІБ "Укрсоцбанк" уклали договір іпотеки квартири АДРЕСА_1.

Позивачу стало відомо, що 26 червня 2019 року державний реєстратор ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук О. В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким спірна квартира зареєстрована за АТ "Укрсоцбанк".

Посилаючись на те, що реєстраційні дії державного реєстратора вчинені з порушенням закону, оскільки вона не пересвідчилась у дотриманні вимог чинного законодавства та наявності для цього правових підстав, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ "Укрсоцбанк"; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідний запис про реєстрацію права власності на спірне майно.

Ухвалою від 18 лютого 2020 року Оболонський районний суд м. Києва замінив АТ "Укрсоцбанк" на його правонаступника Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк").

Короткий змістрішення суду першої інстанції

Рішенням від 18 лютого 2020 року Оболонський районний суд м. Києва у позові відмовив.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позивач пред'явив позов до неналежного відповідача, оскільки АТ "Альфа-Банк" є особою, за якою зареєстровано право власності на предмет іпотеки, рішення про державну реєстрацію якого є предметом спору, вимоги позову направлені на позбавлення права власності АТ "Альфа-Банк" на спірну квартиру. Проте, позивач клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 09 червня 2020 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, адвокат Гостєва К. М. в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою від 07 серпня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження адвокат Гостєва К. М. в інтересах ОСОБА_1 зазначає необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, зокрема що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Касаційну скаргу заявник мотивував тим, що позивач вважає, що його право порушено саме державним реєстратором, а банк є третьою особою та має право заявити свої вимоги на предмет спору, а тому позивач обрав ефективний спосіб захисту порушеного права; визначення співвідповідачем АТ "Альфа Банк" не є необхідним.

У вересні 2020 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 27 грудня 2007 року ОСОБА_1 та АКІБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", уклали договір про надання відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого максимальний ліміт заборгованості встановлено у розмірі 40 000,00 дол. США.

На забезпечення належного виконання умов кредитного договору, 27 грудня 2007 року ОСОБА_1 та АКІБ "Укрсоцбанк" уклали договір іпотеки квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 4.1 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У пункті 4.5 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 2 частини 2 статті 389 ЦПК України (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні), а саме: необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, зокрема що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки.

Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини 3 статті 175 ЦПК України).

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Суд установили, що позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Відповідно до висновку, висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".

Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 664/1893/17, від 12 серпня 2020 року у справі № 761/42332/17 та інші).

З урахуванням викладеного, визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.

У справі, що переглядається, суди установили, що звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення державного реєстратора ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук О. В. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ "Укрсоцбанк", оскільки вважав, що своїми діями державний реєстратор порушив його права та інтереси.

При цьому, третіми особами у справі позивач визначив ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", АТ "Альфа-Банк".

У пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Таким чином, відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

У справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли між позивачем ОСОБА_1 і третьою особою у справі - АТ "Альфа Банк", які у різний період часу вважали себе власниками спірної квартири.

Відповідно до висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Доводи касаційної скарги про необхідність відступлення від висновку про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, належним чином не обґрунтовані, та зводяться по суті до незгоди із застосування апеляційним судом зазначеного правового висновку.

Таким чином підстав для відступлення від указаного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах колегія суддів не знаходить, зазначена позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та є сталою.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що позивач вважає, що його право порушено саме державним реєстратором, а банк є третьою особою та має право заявити свої вимоги на предмет спору, а тому позивач обрав ефективний спосіб захисту порушеного права; визначення співвідповідачем АТ "Альфа Банк" не є необхідним.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Наведене передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Гостєвої Кароліни Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська