Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.08.2019 року у справі №649/137/17

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 649/137/17

провадження № 61-25802св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 20 квітня 2017 року в складі судді Соловйова В. В. та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 19 липня 2017 року в складі колегії суддів: Вейтас І. В., Колісниченка А. Г., Радченка С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07 квітня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1 400,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання не виконував належним чином, внаслідок чого станом на 31 жовтня 2016 року в нього виникла заборгованість у загальному розмірі 32 322,03 грн, яку ПАТ КБ "ПриватБанк" просив суд стягнути на його користь.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 20 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 19 липня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що банк звернувся з позовом до суду в цій справі поза межами встановленої законом позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року, справа № 6-116цс13, від 03 грудня 2015 року, справа № 6-249цс15, і дійшли помилкових висновків про відмову в позові про стягнення кредитної заборгованості за нарахуваннями, здійсненими у межах позовної давності.

Крім того, у касаційній скарзі заявник вказує, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що відповідно до Умов та правил надання банківських послуг картковий рахунок на ім'я відповідача відкритий на невизначений термін та може бути закритий на підставі заяви останнього. Сторони домовилися, що договір діє протягом 12 місяців із моменту його підписання, а якщо жодна зі сторін не заявляє про його припинення він автоматично лонгується на такий же термін.

Тобто, укладений між сторонами договір був автоматично пролонгований, оскільки жодна зі сторін не заявляла про свій намір його розірвати та договір діє до теперішнього часу.

З огляду на викладене, заявник вважає, що позовна давність в межах спірних правовідносин не спливла, оскільки кредитний договір є чинним.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 08 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк".

На виконання вимог підпункту 4 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 17 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що 07 квітня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір. Відповідно до заяви позичальника банк надав відповідачу кредит у розмірі 1 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Укладення договору відбувалось в спосіб підписання заяви позичальника, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає договір про надання банківських послуг.

06 січня 2011 року кредитний ліміт було збільшено до 1 200,00 грн, а 23 серпня 2011 року - до 1 400,00 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти ОСОБА_1 від 12 квітня 2017 року.

Позичальник зобов'язання за укладеним кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього станом на 31 жовтня 2016 року виникла заборгованість у сумі 32 322,03 грн, яка включає: заборгованість за кредитом - 1
348,58 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 24 908,12
грн; заборгованість за пенею та комісією - 4 050,00 грн; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн; штраф (процентна складова) - 1 515,34 грн.

Згідно виписки ПАТ КБ "ПриватБанк" з основної картки відповідача останній черговий платіж ОСОБА_1 було здійснено 27 листопада 2012 року, інших платежів після зазначеної дати внесено не було.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною 1 та 2 статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У частиною 1 та 2 статті 633 ЦК Українипередбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www. privatbank. ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ПАТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору".

Водночас матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, що саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядку мають здійснюватись нарахування платежів.

З огляду на викладене, заявник безпідставно вважає, що надані Тарифи банку та Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, оскільки не підтверджено, що відповідач був ознайомлений з ними, підпис відповідача у вказаних документах відсутній.

У заяві-анкеті позичальника від 07 квітня 2010 року відсоткова ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Оскільки у заповненій і підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутні умови про сплату відсотків, пені і штрафу, на нього не може бути покладений обов'язок по сплаті цієї частини визначеної позивачем кредитної заборгованості.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.

Колегія суддів зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 07 квітня 2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), у зв'язку з чим немає підстав для висновку про закінчення і пропуск позивачем позовної давності щодо вимог про повернення суми позики (тіла кредиту).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а строк виконання такого зобов'язання, який не встановлено, починається з моменту пред'явлення відповідної вимоги, колегія суддів вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в розмірі 1 348,58 грн.

Таким чином, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 1 348,58 грн.

Наведені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), в якій відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частинами 1 , 4 статті 412 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки судами попередніх інстанцій відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з інших мотивів (застосування наслідків спливу позовної давності), оскаржені рішення судів належить скасувати повністю з ухваленням нового рішення про стягнення суми заборгованості з тіла кредиту в розмірі 1
348,58 грн та про відмову у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом - 24 908,12 грн, заборгованості за пенею та комісією - 4
050,00 грн, штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн, штрафу (процентна складова) - 1 515,34 грн за безпідставністю.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частинами 1 і 10 зазначеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладання судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Позивачем при зверненні до суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій сплачено 5 280,00 грн (1600,00 грн + 1760,00 грн + 1 920,00 грн) судового збору.

При цьому відповідач судового збору не сплачував.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк", розмір судового збору, що підлягає стягненню на його користь вираховується пропорційно задоволеним вимогам та складає 220,30 грн (5 280,00 грн х 1 348,58 грн / 32
322,03 грн).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 19 липня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 07 квітня 2010 року за тілом кредиту в розмірі 1 348 (одна тисяча триста сорок вісім) гривень 58 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 220 (двісті двадцять) гривень 30 копійок у відшкодування судових витрат.

В позові Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, пені, комісії та штрафів за порушення виконання зобов'язання у загальному розмірі 30
973 (тридцять тисяч дев'ятсот сімдесят три) гривні 45 копійок відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

М. М. Русинчук