Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.02.2019 року у справі №754/2366/18

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 754/2366/18

провадження № 61-2188св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року у складі судді:

Лісовської О. В., та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошина В. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 рокуОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення, зобов'язання вчинити дії та виселення.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 у 1988 році на правах члена сім'ї ОСОБА_2, як одноособової власниці квартири АДРЕСА_1, був поселений та зареєстрований в указаній квартирі, а тому факт його реєстрації є підставою для подальшого користування квартирою та проживання у ній. Між тим, відповідачі (батьки позивача) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згадану квартиру здали в найм ОСОБА_5, яка проживає там зі своєю сім'єю, що не дає можливості позивачу здійснювати своє право користування цим житлом.

ОСОБА_1 просив:

зобов'язати відповідачів усунути йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 до цієї квартири та надання йому дубліката ключів від вхідних дверей квартири;

зобов'язати відповідачів розірвати договір найму спірної квартири з наймачем ОСОБА_5 та виселити її разом з членами її сім'ї з указаної квартири.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1, а також зобов'язано відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати позивачу ключі від вхідних дверей цієї квартири. У задоволенні позовних вимог про розірвання договору найму квартири та виселення зі спірної квартири ОСОБА_5 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач зареєстрований у спірній квартирі з волі її власника, під час реєстрації був малолітнім, відповідачі створили перешкоди у користуванні позивачу квартирою, чим порушили його права на користування цим житлом. При частковому задоволенні позовних вимог, суд керувався положеннями статті 156 ЖК України та виходив з того, що указана норма передбачає збереження права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, за умови збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто за незмінності власника майна. При відмові у задоволенні частини позовних вимог, суд виходив із того, що позивач не довів факту укладення договору найму житла між відповідачами та ОСОБА_5, на який посилається позивач, і позивач не є стороною договору найму квартири, а тому не вправі вимагати припинення цих договірних відносин.

Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважав його законним та обґрунтованим.

Аналіз змісту постанови Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року свідчить, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про виселення можливих наймачів (зобов'язання відповідачів розірвати договір найму квартири з наймачем ОСОБА_5 та її виселення разом з членами сім'ї) до апеляційного суду не оскаржувалося, тому в апеляційному порядку не переглядалося.

Аргументи учасників справи

У січні 2019 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачі не отримували судових повісток на судове засідання, призначене на 27 вересня 2018 року.

Вказується, що позивач останні 4 роки у спірній квартирі не проживає, має у власності житловий будинок у с. Гореничі Київської області, що підтверджується відомостями з Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач порушує права відповідачів на користування та розпорядження своєю власністю, оскільки квартирою не користується протягом тривалого часу, не бере участі в її утриманні, маючи інше житло. У якому фактично мешкає, добровільно не змінює реєстрацію місця свого проживання. На даний час позивач є повнолітнім, має окрему сім'ю та має у власності окремий житловий будинок, у якому проживає із сім'єю. Посилання судів на практику ЄСПЛ було б можливим у разі реальної загрози втрати житла позивачем, однак судами не враховано, що позивач не є членом сім'ї відповідача в розумінні чинного законодавства, створив свою сім'ю, придбав житло, а відповідачі є власниками квартири, тому позивач є таким, що втратив право користування цим житлом.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються тільки в частині задоволених позовних вимог, а в частині зобов'язання відповідачів розірвати договір найму квартири з наймачем ОСОБА_5 та її виселення разом з членами сім'ї не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін. Відзив мотивований тим, що відповідачі на їх 5 представників мали змогу дізнатися про місце та час розгляду справи, у результатах якої вони безпосередньо заінтересовані. Судами не встановлено факту відносин оренди між відповідачами та третіми особами і, як наслідок, створення таким чином позивачу перешкод у доступі до квартири. На даний час позивач вже немає сім'ї, а будинок у Київській області перебуває у стані будівництва і не має комунікацій. Позивач хоч і є дорослою людиною, однак не припиняє бути дитиною по відношенню до відповідачів і їх кровне споріднення не припиняється. Всі доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що є підставою для залишення оскаржених рішень без змін.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1, загальною площею 49,3 кв. м, належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 У вказаній квартирі з 02 червня 1988 року зареєстрований позивач ОСОБА_1, який на час реєстрації був малолітнім.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції вважав, що позивач зареєстрований у спірній квартирі як член сім'ї власника (син) і відповідачами йому створюються перешкоди у користуванні житлом.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком з таких підстав.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

У частині 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна. Позивач проживав у спірній квартирі і набув право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

Відповідно до частини 2 статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Висновки судів про те, що непроживання позивача пов'язано з перешкодами, які йому чинять відповідачі, не можна вважати обґрунтованими, оскільки під час розгляду справи позивач не заперечував той факт, що він, не маючи належних житлових умов проживання у спірній квартирі, разом зі своєю дружиною та дітьми, у 2016 року добровільно виселився зі спірної квартири батьків і поселився в найманій квартирі. Тому висновки судів про те, що втрата позивачем права користування спірним житлом з підстав, передбачених статтею 405 ЦК України, не є предметом розгляду цього спору є необґрунтованими.

За таких обставин, оскільки у ОСОБА_1 припинилося право користування спірною квартирою, то підстави для його вселення у квартиру АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_2, відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення в оскарженій частині постановлено без додержання норм матеріального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, рішення в частині задоволення позовних вимог про вселення та зобов'язання надати ключі від вхідних дверей квартирискасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідачами ОСОБА_3 було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 057,20 грн та ОСОБА_2 за подання касаційної скарги у розмірі 1 409,60
грн, а тому з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачів підлягають стягненню понесені ними судові витрати на сплату судового збору.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_4, задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення та зобов'язання надати ключі від вхідних дверей квартири скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення та зобов'язання надати ключі від вхідних дверей квартири відмовити.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про вселення та зобов'язання надати ключі від вхідних дверей квартири втрачають законну силу і подальшому виконанню не підлягають.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 057,20 грн судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 409,60 грн судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат