Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №487/1982/17

Постанова

Іменем України

20 травня 2019 року

м. Київ

справа № 487/1982/17

провадження № 61-39179св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Миколаївська обласна клінічна лікарня Миколаївської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 23 травня 2018 року в складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонова О. В., Ямкова О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської області про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що з 11 серпня 2016 року вона працює сестрою медичною стаціонару відділення загальної хірургії Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради.

Наказом виконуючого обов'язки головного лікаря ОСОБА_2 від 30 березня 2017 року № 272 к/тм до неї застосовано такий захід дисциплінарного стягнення як догана за інтерв'ю сторонній особі та розголошення відомостей про пацієнта, із зазначенням його прізвища, факту проведення операції, огляду, назви відділення, в яке було переведено хворого.

Проте зазначає, що в інтерв'ю вона не озвучувала історію хвороби пацієнта, а лише посилалась на довідку від 14 березня 2017 року та вказала на недоліки в організації прийому хворих, відсутність належного обладнання та необхідність ремонту в лікарні.

Крім того, в наказі не конкретизована дата порушення трудової дисципліни, а довідка від 14 березня 2017 року не є закритим документом для широкого загалу осіб. У зв'язку з чим позивач вважала наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності незаконним.

Враховуючи наведене, позивач просила скасувати наказ виконуючого обов'язки головного лікаря ОСОБА_2 від 30 березня 2017 року № 272 к/тм про застосування до неї дисциплінарного стягнення та оголошення догани.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2018 року позовні вимоги задоволені. Скасовано наказ виконуючого обов'язки головного лікаря ОСОБА_2. Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради від 30 березня 2017 року № 272к/тм про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав доказів на підтвердження вчинення відповідачем дисциплінарного поступку.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не заперечувала ні сам факт надання інтерв'ю сторонній особі у зв'язку з подіями, які відбулися 23 лютого 2017 року, та пов'язані з ОСОБА_4, ні поширення під час цього інтерв'ю інформації, яка міститься в довідці від 14 березня 2017 року, а обставини викладені у скаргах ОСОБА_4 і в наказі роботодавця про притягнення до дисциплінарної відповідальності повністю підтверджуються відеозаписом названого інтерв'ю, тобто у роботодавця були всі підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. При застосуванні дисциплінарного стягнення роботодавцем дотримано вимоги статті 148 КЗпП України (строк застосування дисциплінарного стягнення), оскільки запис інтерв'ю виходячи з його змісту відбувся не раніше 14 березня 2017 року - час складання довідки за наслідками перевірки скарги ОСОБА_5, а роботодавець дізнався про це інтерв'ю у зв'язку зі скаргою ОСОБА_4, яка надійшла 17 березня 2017 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 23 травня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційний суд не прийняв до уваги поданий нею відзив на апеляційну скаргу, а надав оцінку в оскаржуваному рішенні лише доводам відповідача. Крім того, апеляційний суд перекрутив її доводи, помилково зазначив, що вона не заперечує факт поширення нею конфіденційної інформації щодо пацієнта та довідки від 14 березня 2017 року, оскільки саме вказані обставини нею й заперечувалися. Апеляційним судом не враховані положення норм матеріального права, таких як Закон України "Про інформацію" та Закон України "Про захист персональних даних", під час інтерв'ю вона не озвучувала персональні дані, за якими можна було б ідентифікувати пацієнта, не озвучувала історію його хвороби, не ображала та не називала його наркоманом, не розголошувала та не розповсюджувала довідку від 14 березня 2017 року, тобто не порушувала лікарську таємницю. Також при винесенні оскаржуваного рішення, апеляційним судом не враховано, що оспорюваний наказ є незаконним, оскільки вона не вчиняла жодних дисциплінарних проступків, у наказі немає підпису та дати, коли вона ознайомилася з його змістом, не визначено кому конкретно оголошено догану, оскільки не зазначено повністю ім'я та по батькові, що не дає можливості чітко ідентифікувати особу, в наказі не зазначено (не конкретизовано) дату порушення трудової дисципліни, в порушення вимог статті 149 КЗпП України наказ не доведений належним чином, в ньому відсутні посилання на зміст поданої нею пояснювальної записки, в якій вона заперечувала порушення своїх посадових обов'язків.

У жовтні 2018 року Миколаївська обласна клінічна лікаря Миколаївської обласної ради подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу відхилити та залишити без змін рішення апеляційного суду, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на неї.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України (у редакції на час його ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що ОСОБА_1 із 11 серпня 2016 року працює сестрою медичною стаціонару відділення загальної хірургії Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради.

У день прийняття на роботу ОСОБА_1 підписала зобов'язання про нерозголошення у будь-який спосіб персональних даних інших осіб, що стануть їй відомими у зв'язку з виконанням нею посадових обов'язків.

Основними обов'язками працівників Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради є, зокрема, дотримання принципів професійності, сумлінності, доброзичливості та професійної етики і деонтології, дотримання професійних обов'язків, збереження лікарської таємниці.

13 лютого 2017 року до Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради госпіталізовано ОСОБА_4, а 23 лютого 2017 року його переведено до хірургічного відділення і в цей же день йому проведено оперативне втручання.

ОСОБА_1, будучи 23 лютого 2017 року черговою вводила ОСОБА_4 ін'єкцію сибазону.

На підставі наказу Управління охорони здоров'я Миколаївської облдержадміністрації від 10 березня 2017 року проведено перевірку фактів, викладених у зверненні ОСОБА_5 щодо правомірності дій медичних працівників хірургічного відділення Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради при наданні медичної допомоги ОСОБА_4

14 березня 2017 року за наслідками вказаної перевірки складено довідку із зазначенням прізвища ОСОБА_4, часу і місця його перебування в медичному закладі, діагнозу та застосованих щодо нього медичних заходів.

16 та 22 березня 2017 року ОСОБА_4 звернувся зі скаргами про притягнення, в тому числі ОСОБА_1 до відповідальності за інтерв'ю журналісту, яке було поширене в мережі Інтернет, в якому без його дозволу поширено інформацію про його прізвище, місце лікування та нанесено образу, а саме зазначено, що він є системним наркоманом.

22 березня 2017 року ці скарги розглянуто на засіданні комісії з розгляду звернень громадян Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради із запрошенням на неї ОСОБА_1, якій запропоновано надати письмові пояснення з приводу порушення нею лікарської таємниці.

У наданих 22 березня 2017 року письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що 23 лютого 2017 року вона не розголошувала щодо ОСОБА_4 медичну таємницю, а виконувала покладені на неї посадові обов'язки, не вважала себе винною в зазначеному порушенні.

30 березня 2017 року наказом виконуючого обов'язки головного лікаря ОСОБА_2. № 272 к/тм до ОСОБА_1 за порушення лікарської таємниці, вимог професійної етики, деонтології, пункту 2.15 посадової інструкції застосовано такий захід дисциплінарного стягнення як догана за надання інтерв'ю сторонній особі і розголошення відомостей про пацієнта із зазначенням його прізвища, проведення операції, знеболення сибазоном, вживання твердження, що пацієнт є наркоманом, вживає наркотичні засоби і в нього були ломки.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про захист персональних даних" використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб'єкта персональних даних чи відповідно до закону. Використання персональних даних володільцем здійснюється у разі створення ним умов для захисту цих даних. Володільцю забороняється розголошувати відомості стосовно суб'єктів персональних даних, доступ до персональних даних яких надається іншим суб'єктам відносин, пов'язаних з такими даними. Використання персональних даних працівниками суб'єктів відносин, пов'язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов'язків. Ці працівники зобов'язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків, крім випадків, передбачених законом. Таке зобов'язання чинне після припинення ними діяльності, пов'язаної з персональними даними, крім випадків, установлених законом.

Медичні працівники зобов'язані дотримувати вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю, як це передбачено, зокрема Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров'я".

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Частиною 1 статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Відповідно до статті 149 цього ж Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 грудня 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Разом з тим, саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Крім того, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни.

При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 із тих підстав, що остання порушила лікарську таємницю, вимоги професійної етики, деонтології та посадової інструкції, надавши сторонній особі інтерв'ю із зазначенням відомостей про пацієнта клініки, які вона отримала під час виконання посадових обов'язків.

Доводи касаційної скарги про те, що вона не розповсюджувала лікарську таємницю щодо пацієнта, не заслуговують на увагу, оскільки пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні, а позивач, надаючи інтерв'ю сторонній особі про відомості зазначені в довідці від 14 березня 2017 року про перевірку фактів, викладених у зверненні ОСОБА_5, порушила права пацієнта ОСОБА_4, про що він особисто зазначив у поданих ним скаргах.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не містять посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а зводяться до незгоди з висновками суду та переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 23 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик