Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №0430/2301/2012

Постанова

Іменем України

23 січня2019 року

м. Київ

справа № 0430/2301/2012

провадження № 61-19516св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,

ПогрібногоС. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 15 000,00 євро зі сплатою 12,5 % за користування кредитними коштами та з кінцевим строком їх повернення - 07 вересня 2023 року.

На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 09 серпня 2008 року укладені договори поруки: між банком і ОСОБА_5 та між банком і ОСОБА_6

Також 09 вересня 2008 року та 06 січня 2009 року між банком та ОСОБА_4 укладені додаткові угоди до кредитного договору.

Позичальник порушив взяті на себе договірні зобов'язання та неналежним чином виконував умови договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого станом на 28 серпня 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 20 909,41 євро, з яких: 14 749,29 євро - заборгованість за кредитом, 6 159,21 євро - заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом; 0,91 євро - пеня за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором.

Враховуючи наведене, позивач просив солідарно стягнути з відповідачів зазначену заборгованість за кредитним договором.

Заочним рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2012 року позов ПАТ «ПУМБ» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у сумі 220 242,99 грн, що еквівалентно 20 909,41 євро. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2015 року перший абзац резолютивної частини заочного рішення від 19 грудня 2012 року викладено так: стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у сумі 220 242,99 грн, що еквівалентно 20 909,41 євро, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 155 357,22 грн, що еквівалентно 14 749,29 євро, заборгованості за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом - 64 876,19 грн, що еквівалентно 6 159,21 євро, пені за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором - 9,58 грн, що еквівалентно 0,91 євро.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 не виконав зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів як з боржника та поручителів.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ПАТ «ПУМБ» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором від 09 вересня 2008 року станом на 28 серпня 2912 року в сумі 12 994,23 євро, з яких: 11 989,29 євро - заборгованість за кредитом, 1 004,94 євро - заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором від 09 вересня 2008 року станом на 28 серпня 2012 року в сумі 7 915,18 євро, з яких: 2 760,00 євро - заборгованість за тілом кредиту, 5 154,27 євро - заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом, 26,11 євро - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 14 749,29 євро, заборгованість за відсотками - 6 159,21 євро та пеня, а тому з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як поручителів та боржника ОСОБА_4 необхідно стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором, за винятком тих платежів щодо яких порука припинена відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, тобто заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11 989,29 євро та заборгованість зі сплати відсотків у розмірі 1 004,94 євро. В іншій частині платежів порука ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за виконання зобов'язань за кредитним договором від 09 вересня 2008 року припинена та заборгованість у цій частині підлягає стягненню лише з основного боржника ОСОБА_4

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року у рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2017 року виправлено описку та абзац п'ятий резолютивної частини рішення викладений у такій редакції: Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором від 09 вересня 2008 року станом на 28 серпня 2012 року в сумі 7 915,18 євро, з яких: 2 760,00 євро - заборгованість за тілом кредиту, 5 154,27 євро - заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом, 0,91 євро - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, що у гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України складає 26,11 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У березні 2017 року ОСОБА_6 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що договором поруки від 09 вересня 2008 року, укладеним між ним та банком, передбачено, що він укладається на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 10 вересня 2008 року, при цьому що банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09 вересня 2008 року, щодо якого він не є поручителем. Апеляційний суд неправильно стягнув із поручителів заборгованість за кредитним договором солідарно, оскільки умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою. Крім того, відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припинилася, оскільки без його згоди відбулася зміна зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності. Також апеляційний суд, стягуючи борг у іноземній валюті, у мотивувальній частині рішення не навів розрахунок з переведенням його в українську валюту за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Заперечень на касаційну скаргу від інших учасників процесу на адресу суду не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року відкрито провадження у зазначеній цивільній справі.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 09 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 201УПС/30/08И, за умовами якого останньому наданий кредит в розмірі 15 000,00 євро на купівлю квартири.

Терміни та розміри платежів повернення кредиту вказані у графіку, наведеному у додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною. Зазначеним графіком визначені періоди сплати щомісячних платежів повернення кредиту, з кінцевим терміном повернення - 07 вересня 2023 року.

За користування кредитом позичальник сплачує банку 12,5 % річних, при порушенні визначених договором строків повернення кредиту позичальник сплачує 17,5 % річних (пункт 1.1 договору).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 09 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з кожним окремо, укладені договори поруки. За умовами вказаних договорів відповідачі поручились перед кредитором за виконання боржником свого обов'язку за кредитним договором від 09 вересня 2008 року.

Також умовами договорів поруки визначено межі відповідальності поручителів, а саме: повернення суми кредиту - 15 000,00 євро в строк відповідно до графіка повернення кредиту, згідно з додатком № 1 до договору від 09 вересня 2008 року № 201УПС/30/08И, дата повернення кредиту в повному розмірі - 07 вересня 2023 року; сплата відсотків по терміновій заборгованості - 12,5 % річних; сплата відсотків за безпідставне користування коштами (за простроченою заборгованістю) - 17,5 % річних; сплата неустойки та повернення збитків - відповідно до умов основного зобов'язання.

09 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладена додаткова угода № 1 до вказаного кредитного договору, відповідно до умов якої банк згідно з вимогами Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та загальної вартості кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, повідомив позичальника про те, що відбулося здорожчання розміру кредиту та змінено розмір реальної процентної ставки за кредитом. Розрахунок реальної процентної ставки наведений у додатку № 2 до кредитного договору від 09 вересня 2008 року № 201УПС/30/08И.

06 січня 2009 року між банком та ОСОБА_4 укладена додаткова угода № 2 до вказаного кредитного договору. Зазначеною угодою доповнено пункт 1.1 кредитного договору та викладено у новій редакції, відповідно до якої у період з 06 січня по 30 червня 2009 року платежі за кредитною заборгованістю позичальником не сплачуються, а починаючи з 01 липня 2009 року сплачуються рівними частинами.

Також змінений абзац четвертий пункту 2.1 кредитного договору, згідно з яким повернення кредиту здійснюється відповідно до графіка, наведеного у додатку № 3, з визначенням кінцевого терміну повернення кредиту - 07 вересня 2023 року. Згідно із графіком розмір щомісячних платежів збільшився з 83,34 євро до 86,25 євро, проте сукупна вартість кредиту залишилась незмінною - 15 000 євро, оскільки зазначеною угодою було визначено період, за який позичальник не сплачував банку платежі на погашення заборгованості, що призвело до їх подальшого збільшення.

Отже, даними додатковими угодами не було збільшено обсяг відповідальності за кредитним договором, оскільки угодами не було змінено ані розмір наданого кредиту, ані процентної ставки за користування ним та строків його повернення.

Пунктом 5 кредитного договору передбачена відповідальність позичальника в разі порушення ним термінів повернення кредитних коштів, встановлених договором.

У порушення умов кредитного договору від 09 вересня 2008 року, відповідач свої зобов'язання виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 28 серпня 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 20 909,41 євро, з яких: 14 749,29 євро - заборгованість за кредитом, 6 159,21 євро - заборгованість зі сплати відсотків (за користування терміновою та простроченою заборгованістю за кредитом) та 0,91 євро - пеня.

24 липня 2012 року на адреси боржника та поручителів банк направив вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту та відсотків за його користування.

З позовом до суду банк звернувся у вересня 2012 року.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Украни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Тобто вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов'язанням.

У червні 2009 року боржник сплатив останній платіж на погашення кредиту та в липні 2009 року останній платіж зі сплати відсотків, після чого почала утворюватися заборгованість, але з вимогою про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителів банк звернувся лише у вересні 2012 року, що свідчить про пропуск ним шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителів щодо чергових платежів, а саме з серпня 2009 року по лютий 2012 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань, за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 14 749,29 євро - за тілом кредиту, 6 159, 21 євро - за відсотками за користування кредитом та 0,91 євро - пеня, а тому з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як поручителів і боржника ОСОБА_4 слід стягнути заборгованість за кредитним договором, за винятком тих платежів щодо яких порука припинена, тобто заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11 989,29 євро та заборгованість за відсотками в розмірі 1 004,94 євро. В іншій частині платежів порука ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за виконання зобов'язань за кредитним договором від 09 вересня 2008 року припинена та заборгованість в цій частині підлягає стягненню лише з основного боржника, тобто з ОСОБА_4

Разом з тим відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Статтею 554 ЦК України встановлено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом пунктів 2.5 договорів поруки поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники. При цьому умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.

Дійшовши правильного висновку про те, що відповідно до вимог статті 554 ЦК України поручителі несуть відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, суд безпідставно стягнув кредитну заборгованість з поручителів солідарно.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів підлягає зміні та відповідно заборгованість за кредитним договором у встановленому судом розмірі 12 994,23 євро, з яких: 11 989,29 євро - заборгованість за кредитом, 1 004,94 євро - заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом, підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та окремо, також у солідарному порядку, з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «ПУМБ».

Тобто доводи касаційної скарги про неправильне стягнення із поручителів заборгованості за кредитним договором солідарно заслуговують на увагу.

Разом з тим доводи касаційної скарги про те, що договором поруки від 09 вересня 2008 року, укладеним між ним та банком, передбачено, що він укладається на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 10 вересня 2008 року, при цьому банк звернувся до суду із цим позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09 вересня 2008 року, щодо якого він не є поручителем, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини є лише опискою у договорі поруки з огляду на те, що договір поруки від 09 вересня 2008 року не міг бути укладений раніше кредитного договору, на забезпечення виконання зобов'язань за яким надана зазначена порука.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припинилася, оскільки без його згоди відбулася зміна зобов'язання внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, також не заслуговують на увагу, оскільки до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. Разом із тим відповідно до графіків повернення кредиту, що містяться в матеріалах справи, у підсумку загальна сума кредиту після укладання додаткових угод не відрізняється від зазначеної суми в основному кредитному договорі, для забезпечення умов якого були укладені договори поруки. Також не було змінено кінцевий термін повернення кредиту та розмір процентної ставки за користування ним, що підтверджується розрахунком заборгованості, в якому зазначено розмір відсотків, за яким він був здійснений банком. Пунктом 5 договору передбачена відповідальність позичальника за порушення зобов'язань за договором, цей пункт змінено не було. Тобто до зазначених правовідносин не підлягає застосуванню норма частини першої статті 559 ЦК України, оскільки при укладенні додаткових угод розмір зобов'язань за кредитним договором фактично не збільшився.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд, стягуючи борг у іноземній валюті, у мотивувальній частині рішення не навів розрахунок з переведенням його в українську валюту за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення лише з формальних підстав, оскільки іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. В цьому випадку кредит наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення апеляційного суду в частині солідарного стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором підлягає зміні. В іншій частині рішення апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2017 року в частині солідарного стягнення зОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором від 09 вересня 2008 року станом на 28 серпня 2012 року в сумі 12 994,23 євро, з яких: 11 989,29 євро - заборгованість за кредитом, 1 004,94 євро - заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором від 09 вересня 2008 року станом на 28 серпня 2012 року в сумі 12 994,23 євро, з яких: 11 989,29 євро - заборгованість за кредитом, 1 004,94 євро - заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором від 09 вересня 2008 року станом на 28 серпня 2012 року в сумі 12 994,23 євро, з яких: 11 989,29 євро - заборгованість за кредитом, 1 004,94 євро - заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом.

В іншій частині рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В.О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак