Історія справи

Постанова

Іменем України

22 липня 2019 року

м. Київ

справа № 465/7858/14-ц

провадження № 61-32672 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія»,

представник відповідача - Дацків Віктор Йосифович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 травня 2017 року у складі судді Масендича В. В. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2017 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з окремими позовами до приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» (далі - ПрАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» КП ДАК «Укрвидавполіграфія», інститут) про стягнення недоотриманих коштів при звільненні та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона працювала на посаді наукового співробітника відділу розроблення і виготовлення поліграфічного устаткування у ПрАТ«Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка». Відповідно до пункту 5 наказу по Інституту від 27 травня 2013 року № 24-к «Щодо звільнення працівників інституту за скороченням штатів» у зв`язку із важким фінансово-економічним становищем інституту, для оптимізації витрат інституту її звільнено з роботи з 28 травня 2013 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням посад.

Вважала, що нарахування відповідачем їй заробітної плати здійснювалось з порушенням вимог законодавства України та вимог Колективного договору, у зв`язку з чим, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача недоотриману заробітну плату за період з 10 квітня 2008 року по 28 травня 2013 року у розмірі 19 810 грн 65 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 29 травня 2013 року по 22 вересня 2015 року у розмірі 69 682 грн 86 коп.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що він працював на посаді завідувача відділу поліграфічних матеріалів в ПрАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка». Відповідно до наказу відповідача від 24 квітня 2013 року № 21-к його звільнено з роботи з 25 квітня 2013 року на підставі частини першої статті 38 КЗпП України за власним бажанням.

Вважав, що відповідачем нарахування йому заробітної плати здійснювалось з порушенням законодавства України та вимог Колективного договору, у зв`язку з чим, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача недоотриману заробітну плату за період з 10 квітня 2008 року по 28 травня 2013 року у сумі 46 257 грн 32 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 26 квітня 2013 року по 22 вересня 2015 року у розмірі 126 750 грн.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 05 травня 2015 року позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17 березня 2016 року, позови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» на користь ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату у зв`язку з порушенням вимог колективного договору з 10 квітня 2008 року по 28 травня 2013 року, у розмірі 19 810 грн 65 коп. Стягнуто з ПрАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 29 травня 2013 року по 22 вересня 2015 року, у сумі 69 682 грн 86 коп. Стягнуто з ПрАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» на користь ОСОБА_2 недоотриману заробітну плату у зв`язку з порушенням вимог колективного договору з 10 квітня 2008 року по 25 квітня 2013 року, у розмірі 46 257 грн 32 коп. Стягнуто з ПрАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» КП ДАК «Укрвидавполіграфія» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 26 квітня 2013 року по 22 вересня 2015 року, у розмірі 126 750 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року касаційну скаргу ПрАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» КП ДАК «Укрвидавполіграфія» задоволено частково. Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 березня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У січні 2017 року ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги, провів перерахунок недоотриманої заробітної плати з урахуванням фактичної зайнятості на підставі табелів робочого часу за 2008-2013 роки та зазначав, що сума недоотриманої заробітної плати у зв`язку з порушенням вимог колективного договору з 10 квітня 2008 року по 25 квітня 2013 року складає 38 524 грн 23 коп. Також, у зв`язку з тим, що йому не виплачені усі кошти у день звільнення, просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 квітня 2013 року по 28 квітня 2017 року включно у розмірі 212 708 грн 16 коп.

У січні 2017 року ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги, провела перерахунок недоотриманої заробітної плати з урахуванням фактичної зайнятості, на підставі табелів робочого часу за 2008-2013 роки та зазначала, що недоотримана заробітна плата у зв`язку з порушенням вимог колективного договору з 10 квітня 2008 року по 28 травня 2013 року складає 15 984 грн 40 коп. Крім того, у зв`язку з тим, що їй не виплачені усі кошти у день звільнення, просила стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 травня 2013 року по 28 квітня 2017 року у розмірі 119 619 грн 55 коп.

Останнім рішенням Франківського районного суду м. Львова від 11 травня 2017 року позови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» КП ДАК «Укрвидавполіграфія» на користь ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату у зв`язку з порушенням вимог колективного договору з 10 квітня 2008 року по 28 травня 2013 року у розмірі 15 984 грн 40 коп. Стягнуто з ПрАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» КП ДАК «Укрвидавполіграфія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 29 травня 2013 року по 28 квітня 2017 року у розмірі 119 619 грн 55 коп. Стягнуто з ПрАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» КП ДАК «Укрвидавполіграфія» на користь ОСОБА_2 недоотриману заробітну плату у зв`язку з порушенням вимог колективного договору з 10 квітня 2008 року по 25 квітня 2013 року у розмірі 38 524 грн 23 коп. Стягнуто з ПрАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» КП ДАК «Укрвидавполіграфія» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 26 квітня 2013 року по 28 квітня 2017 року у розмірі 212 708 грн 16 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду у частині виплати заробітної плати у сумі платежу за один місяць ОСОБА_2 , що складає 2 954 грн 23 коп. Допущено негайне виконання рішення суду у частині виплати заробітної плати у розмірі платежу за один місяць ОСОБА_1 , що складає 1 511 грн 90 коп.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 травня 2017 року мотивовано тим, що відповідачем встановлено розмір посадових окладів (ставок) позивачам, як науковим працівникам інституту, з порушенням передбачених Колективним договором вимог, а саме пункту 2.1 розділу 11 «Гарантії оплати праці» Положення про оплату праці, яке є додатком до цього договору та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». Оскільки посадовий оклад позивачам, як працівникам, нараховувався з порушенням вищевказаних положень законодавства, тому розмір надбавки за стаж наукової роботи (передбачений пункт 2.2 додатку № 3 Положення про оплату праці працівників ПрАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року «Про затвердження Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи»), який розраховується у процентному відношенні до посадового окладу, нараховувався відповідачем також з порушенням законодавства. Таким чином, з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню недоотримана за спірний період заробітна плата, розмір якої розраховано відповідно до фактично відпрацьованих годин, по табелях обліку використання робочого часу, та надбавка за стаж наукової роботи. Відповідач довідку про нараховану та виплачену позивачам заробітну плату не надав, тобто висновків суду не спростував. Крім того, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, оскільки виплата усіх сум, які належали позивачам на момент звільнення відповідачем не проведена. Розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні проведено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Підстави для зменшення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні відсутні, оскільки заборгованість відповідача перед позивачами є значною та перевищує їх середньомісячний заробіток.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2017 року апеляційна скарга ПрАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» КП ДАК «Укрвидавполіграфія» відхилена, рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 травня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачам, як науковим працівникам інституту, встановлено розмір посадових окладів відповідачему меншому розмірі ніж передбачено положеннями закону, унаслідок чого розмір надбавки за стаж наукової роботи, який розраховується у процентному відношенні до посадового окладу, нараховувався позивачам також з порушенням вимог законодавства. Ураховуючи викладене, вірно стягнуто з відповідача на користь позивачів недоотриману за спірний період заробітну плату, розмір якої розраховано відповідно до фактично відпрацьованих годин, по табелях обліку використання робочого часу, та надбавка за стаж наукової роботи. Отже, оскільки позивачам усіх належних їм сум при звільненні виплачено не було, тому з відповідача правильно стягнуто середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, розмір якого визначено згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Відсутні правові підстави для зменшення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, так як заборгованість відповідача перед позивачами є значною та перевищує їх середньомісячний заробіток.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПрАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» КП ДАК «Укрвидавполіграфія» просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачі не звертались до відповідача з заявою щодо надання відомостей про нараховану їм заробітну плату. У відповідача були відсутні правові підстави для нарахування ОСОБА_2 надбавки за науковий ступень, оскільки його було переведено на посаду завідувача відділу поліграфічних матеріалів. Визначені позивачами суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні значно перевищують суму заборгованості по заробітній платі, тому слід застосувати принцип співмірності і зменшити розмір середнього заробітку.

Доводи осіб, які подали заперечення

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали два заперечення на касаційну скаргу, які є ідентичними за змістом, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Позивачам нараховувалась заробітна плата з порушенням положень законодавства, унаслідок чого при звільнені їм не було виплачено усіх належних сум, тому правильно стягнуто з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 465/7858/14-ц з Франківського районного суду м. Львова.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю Україниу взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши фактичні обставини у справі, виконавши вимоги частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, дійшли правильного висновку про те, що відповідачем встановлено розмір посадових окладів (ставок) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як науковим працівникам інституту, з порушенням передбачених Колективним договором вимог, а саме пункту 2.1 розділу 11 «Гарантії оплати праці» Положення про оплату праці, яке є додатком до цього договору та вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що посадовий оклад позивачам нараховувався з порушенням вищевказаних положень законодавства, унаслідок чого розмір надбавки за стаж наукової роботи (передбачений пункт 2.2 додатку № 3 Положення про оплату праці працівників ПрАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року «Про затвердження Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи»), який розраховується у процентному відношенні до посадового окладу, нараховувався відповідачем також з порушенням законодавства.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про те, що з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню недоотримана за спірний період заробітна плата, розмір якої розраховано відповідно до фактично відпрацьованих годин, по табелях обліку використання робочого часу, та надбавка за стаж наукової роботи.

Відповідач довідку про нараховану та виплачену позивачам заробітну плату не надав, тобто вищевказані встановлені судами обставинами належними та допустимими доказами не спростував, що є його процесуальним обов`язком (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року).

Ураховуючи викладене, судами правильно стягнуто з ПрАТ «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» КП ДАК «Укрвидавполіграфія» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за спірний період, який розраховано відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачі не звертались до відповідача з заявою щодо надання відомостей про нараховану їм заробітну плату, безпідставні, оскільки саме на відповідача покладається обов`язок спростувати надані позивачами розрахунки по заробітній платі і середньому заробітку.

Посилання касаційної скарги на те, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування ОСОБА_2 надбавки за науковий ступень, оскільки його було переведено на посаду завідувача відділу поліграфічних матеріалів на увагу не заслуговують, так як доплата за науковий ступень не залежить від займаної посади працівника.

Доводи касаційної скарги про те, що визначені позивачами суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні значно перевищують суму заборгованості по заробітній платі, тому слід застосувати принцип співмірності і зменшити розмір середнього заробітку, безпідставні, оскільки заборгованість відповідача перед позивачами є значною та перевищує їх середньомісячний заробіток, унаслідок чого підстави для зменшення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 травня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова