Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.08.2019 року у справі №617/684/19

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 617/684/19

провадження № 61-14576св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація,

за касаційною скаргою адвоката Ганчука Павла Ярославовича як представника ОСОБА_1 на ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 02 травня 2019 року у складі судді Глоби М. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 липня 2019 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт захворювання при виконанні ним обов'язку військової служби у липні 2015 року поблизу м. Артемівськ (м. Бахмут) Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

На обґрунтування заяви зазначав, що 23 травня 2015 року на підставі Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14 січня 2015 року № 15/2015 він був призваний до Збройних сил України. У період з 18 травня 2015 року до 16 грудня 2015 року безпосередньо брав участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей.

У липні 2015 року поблизу м. Артемівськ (Бахмут) Донецької області під час розвантажування снарядів упав в окоп і отримав забій ділянки лівого кульшового суглобу, тобто отримав захворювання у результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією проти України.

У зв'язку з отриманим захворюванням його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку у зв'язку з захворюванням, що пов'язані із захистом Батьківщини та проходженням військової служби, встановлено ІІ групу інвалідності. Після цього він отримав посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_1 та посвідчення для ветеранів війни-учасників бойових дій серії НОМЕР_2.

Встановлення цього факту йому необхідно для набуття статусу жертви міжнародного збройного конфлікту.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив заяву задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вовчанський районний суд Харківської області ухвалою від 02 травня 2019 року відмовив у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що чинним законодавством України визначено порядок встановлення факту захворювання під час виконання бойового завдання, що виключає можливість його встановлення в порядку цивільного судочинства за правилами окремого провадження.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Харківський апеляційний суд постановою від 10 липня 2019 року ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 02 травня 2019 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для відкриття

провадження у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 29 липня 2019 року, адвокат Ганчук П. Я. як представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 02 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 липня 2019 року з підстав порушення норм процесуального права, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягають скасуванню. Оскільки встановлення такого факту в інший позасудовий спосіб законодавство не передбачає, він позбавлений можливості його встановити інакше, ніж шляхом звернення до суду із цією заявою, і не може скористатися своїм правом отримати допомогу гуманітарних та інших міжнародних організацій.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її матеріали з Вовчанського районного суду Харківської області.

14 серпня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

23 травня 2015 року на підставі Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14 січня 2015 року ОСОБА_1 був призваний до Збройних сил України, за мобілізацією звання - рядовий, посада - старший радіотелефоніст взводу управління другої протитанкової артилерійської батареї протитанкового дивізіону бригадної артилерійської групи.

У період з 18 травня до 16 грудня 2015 року ОСОБА_1 був залучений та брав безпосередню участь у бойових діях на території Донецької і Луганської областей.

22 липня 2015 року ОСОБА_1 під час розвантажування снарядів упав і отримав забій ділянки лівого кульшового суглобу.

Перебуваючи в частині ОСОБА_1 лікувався амбулаторно, потім з діагнозом - лівобічний коксартроз III-IV ст., ПФС-2 ст., асептичний некроз головки лівої стегнової кістки, стійкий больовий синдром з порушенням статико-динамічної функції лівої нижньої кінцівки лікувався стаціонарно в медичних установах.

У період з 20 жовтня до 15 грудня 2015 року перебував на стаціонарному лікування в травматологічному відділенні ВМКЦ ПнР.

Військово-лікарняною комісією Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військослужбовців, встановлено, що захворювання ОСОБА_1 пов'язано із захистом Батьківщини.

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, згідно з витягом з наказу командира військової частини польова пошта В2731 від 16 грудня 2015 року.

Висновком МСЕК ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, він отримав посвідчення інваліда війни та посвідчення учасника бойових дій.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги адвоката Ганчука П. Я. як представника ОСОБА_1 на ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 02 травня 2019 року у складі судді Глоби М. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для відмови у задоволенні касаційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами 1 та 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Водночас перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частинах 1 та 2 статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, важливо розуміти, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови).

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.

Отже, у судовому порядку встановлюються лише такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, і в судовому порядку встановлення юридичних фактів можливе лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження з метою встановлення факту отримання захворювання на території Донецької області при виконанні ним обов'язку військової служби у липні 2015 року поблизу м. Артемівськ (м. Бахмут) Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, що має юридичне значення, у порядку, передбаченому статтею 315 ЦПК України.

Однак зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви вбачається, що у визначеному законом (позасудовому) порядку вже встановлено факт його перебування в момент отримання захворювання у зоні проведення бойових дій на сході України; встановлено, що нещасний випадок з ним трапився у зв'язку із захистом Батьківщини; військово-лікарська комісія встановила, що захворювання пов'язане із проходженням військової служби; встановлено діагноз: лівобічний коксартроз III-IV ст., ПФС-2 ст., асептичний некроз головки лівої стегнової кістки, стійкий больовий синдром з порушенням статико-динамічної функції лівої нижньої кінцівки; військово-лікарняна комісія Північного регіону з встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військослужбовців встановила, що захворювання ОСОБА_1 пов'язано із захистом Батьківщини, заявник набув статусу особи з інвалідністю ІІ групи.

Факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановлено рядом нормативно-правових актів, зокрема Законом України від 18 січня 2018 року "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях", тому цей факт встановлення в судовому порядку не потребує.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) та від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц (провадження № 14-354цс19).

Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у цій справі, з яким погодився апеляційний суд, є обгрунтованим.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо тлумачення норм процесуального та матеріального закону, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів, зокрема апеляційного суду під час апеляційного перегляду справи, які їх обґрунтовано спростували.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ганчука Павла Ярославовича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 02 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є.

В. Коротенко