Історія справи

Постанова

Іменем України

22 травня 2023 року

м. Київ

справа № 608/943/18

провадження № 61-19243св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі - (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за первісним позовом - Ягільницька сільська рада Чортківського району Тернопільської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану адвокатом Захарчуком Юрієм Володимировичем, на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 19 березня 2021 року у складі судді Коломієць Н. З. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Хоми М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом

У травні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Ягільницька сільська рада Чортківського району Тернопільської області (далі - Ягільницька сільська рада), про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позов обґрунтований тим, що кожен з них є власником 1/3 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок).

Житловий будинок був виділений в натурі зі спільної часткової власності з ОСОБА_4 .

Житловому будинку присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 , будинку відповідача - АДРЕСА_2 .

Будинки сторін розташовані на спільній земельній ділянці площею 0,1543 га (далі - земельна ділянка).

Вони бажають скористатись своїм правом на безкоштовну приватизацію присадибної земельної ділянки, яка перебуває у їхньому користуванні, але між сторонами виник спір про порядок користування присадибною земельною ділянкою для отримання її у власність.

Оскільки вони є власниками 63/100 частини всього житлового будинку, то мають право на отримання у користування земельної ділянки у розмірі 0,0972 га, а ОСОБА_4 як власник 37/100 частини будинковолодіння - 0,0571 га.

Просили встановити порядок користування земельною ділянкою, загальною площею 0,1543 га, що розташована на АДРЕСА_1 під житловими будинками 22 «А» та АДРЕСА_1 , виділивши їм у користування 0,0972 га земельної ділянки.

Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом

У червні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення ідеальної частки земельної ділянки в натурі.

Позов обґрунтований тим, що частина земельної ділянки, що переходить до набувача частини будівлі або споруди, формується в окрему земельну ділянку у порядку, визначеному статтями 55, 56 Закону України «Про землеустрій» зі встановленням меж нової земельної ділянки та присвоєнням кадастрового номера.

Просив провести поділ спірної земельної ділянки та виділити йому 37/100 ідеальної частки спірної земельної ділянки площею 0,0571 га, шляхом формування в окрему земельну ділянку зі встановленням меж нової ділянки з присвоєнням кадастрового номера та визнати право власності на виділене майно.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 19 березня 2021 року, яке залишене без змін постановоюТернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року, первісний позов задоволено. Встановлено порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту № 2 висновку експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ) за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 30 жовтня 2018 року № 894/18-22 (далі - експертиза). У зустрічному позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольнивши первісний позов, суди виходили з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, встановивши порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном згідно з варіантом № 2 висновку експертизи, оскільки відповідно до цього варіанту земельні ділянки сторін відповідають їх часткам у праві власності на будинковолодіння, права співвласників щодо користування власністю не порушуються.

Відмовивши у зустрічному позові, суди виходили з того, що земельна ділянка, не приватизована, не перебуває у власності сторін, тому її поділ неможливий.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року ОСОБА_4 через адвоката Захарчука Ю. В. направив поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 19 березня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року, просив їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про долучення доказів, що має значення для правильного вирішення справи, а саме рішення Ягільницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 27 жовтня 1998 року № 35 (далі - рішення № 35).

Суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 1311/832/12, провадження № 61-6409св18, від 12 листопада 2018 року у справі № 753/6139/14-ц, провадження № 61-27342св18, від 12 червня 2019 року у справі № 409/1959/15-ц, провадження № 61-14257св18, від 12 серпня 2020 року у справі № 626/4/17, провадження № 61-29004св18.

Земельна ділянка не є спільною сумісною власністю подружжя, тому не може бути поділена, зі встановленням порядку користування між сторонами.

Суд першої інстанції оскаржуваним рішенням змінив цільове призначення земельної ділянки.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про право власності від 27 червня 1996 року житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в рівних частинах. Право власності кожного зі сторін на 1/4 частину зареєстроване в Чортківському міжміському бюро технічної інвентаризації 18 грудня 2014 року № 27 (т. 1, а. с. 14).

Рішенням Чортківського районного суду від 09 лютого 2016 року у справі № 608/698/15-ц між сторонами проведено виділ часток житлового будинку 22 «А» , яким ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виділено у власність 63/100 частин, а ОСОБА_4 - 37/100 частин (т. 1, а. с. 23-26). Це рішення набрало законної сили.

Рішенням Виконавчого комітету Ягільницької сільської ради від 25 травня 2016 року № 17 «Про переведення житлового будинку по АДРЕСА_1 » 63/100 частин із будинковолодіння 22 «А» було виділено в окремий об`єкт з присвоєнням нової поштової адреси - АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 28-29).

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виданий технічний паспорт на садибний житловий будинок АДРЕСА_1 , де зазначено, що вони є власниками 1/3 частини кожен (т. 1, а. с. 30).

Згідно з довідкою Ягільницької сільської ради від 29 грудня 2014 року № 955 у користуванні сторін до 2004 року перебувала земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1543 га, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1 . Ця земельна ділянка обліковується у земельно - кадастровій книзі за сторонами у справі.

У Ягільницькій сільській раді немає рішення щодо передання земельної ділянки у власність (т. 1, а. с. 29).

У рішенні Чортківського районного суду від 09 лютого 2016 року у справі № 608/698/15-ц та акті приймання-передання межових знаків на зберігання вказано, що земельна ділянка розміром 0,1543 га передана Туктамишевим для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (т. 1, а. с. 139).

Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Чортківського районного суду від 06 серпня 2018 року за клопотанням учасників процесу призначено судову земельно-технічну експертизу щодо визначення варіантів поділу земельної ділянки площею 0,1543 га (т. 1, а. с. 70).

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 30 жовтня 2018 року № 894/18-22 відображено можливі варіанти порядку користування земельною ділянкою відповідно до варіантів розподілу часток 37/100 та 63/100 житлового будинку. При обох варіантах земельна ділянка знаходиться у спільному користуванні. На всіх додатках порядку користування земельною ділянкою показано лінійні проміри з прив`язкою до меж земельної ділянки та житлового будинку (т. 1, а. с. 80-87).

Ухвалою Чортківського районного суду від 17 квітня 2019 року за клопотанням ОСОБА_4 та його адвоката Захарчука Ю.В. була призначена додаткова судова земельно-технічна експертиза з урахуванням пропозицій варіантів розподілу користування земельною ділянкою ОСОБА_4 та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 145).

23 серпня 2019 року надійшло повідомлення № 1077/19-22 про неможливість надання висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи з огляду на те, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на АДРЕСА_1 не завершена. Реєстрація земельної ділянки не проведена, а тому експерт під час розробки варіантів користування земельною ділянкою не міг розглядати та брати до уваги технічну документацію. За дотримання вимог ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», протипожежних та санітарних норм будівництво господарської будівлі розміром 4,0*4,0 м (вказаної в одному із варіантів ОСОБА_4 ) на земельній ділянці розміром 6,0*12,0 м, неможливо реалізувати запропоноване ОСОБА_4

04 серпня 2020 року ОСОБА_4 через адвоката Захарчука Ю. В. повторно заявив клопотання про проведення додаткової земельно-технічної експертизи згідно зі схемою «Розмежування плану земельної ділянки з нанесенням проектної господарської будівлі (літня кухня КН 1:2000)».

16 листопада 2020 року надійшов висновок експерта (додатковий) КНДІСЕ Бікуса Ю. від 09 листопада 2020 року № 8802/20-41, згідно з яким провести розподіл земельної ділянки неможливо, оскільки відповідно до статей 364 370 ЦК України поділ можливий тільки того майна, яке перебуває у власності (частковій чи сумісній) фізичних та юридичних осіб, а земельна ділянка перебуває у користуванні, а не у власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту, відображеному на схемі «Розмежування - плану земельної ділянки з нанесенням проектної господарської будівлі (літня кухня КН М 1:2000)», неможливо, оскільки він розроблений з урахуванням неіснуючої на час проведення експертизи будівлі (літньої кухні), а згідно з нормами законодавства поділ забудованої земельної ділянки та встановлення порядку користування забудованою земельною ділянкою повинні проводитися з урахуванням існуючої забудови, без урахування існуючих самочинно збудованих будівель і споруд.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).

За змістом статті 120 ЗК України (в редакції на момент набуття сторонами права власності на відокремлену частину будинку) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Тобто за загальним правилом, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, яка розташована на земельній ділянці без набуття її у власність, стають землекористувачами земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому землекористувачу.

За відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки під час переходу права власності на об`єкт нерухомості, необхідно враховувати те, що норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість».

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, провадження № 14-47цс20.

Доводи касаційної скарги, що оскільки земельна ділянка не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою власністю заявника, тому не може бути поділена, є безпідставними, оскільки суди встановили, що земельна ділянка не перебуває у власності сторін, а передана їм з огляду на наявність нерухомого майна, тобто знаходиться у спільному частковому користуванні.

Правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 1311/832/12, провадження № 61-6409св18, від 12 листопада 2018 року у справі № 753/6139/14-ц, провадження № 61-27342св18, від 12 червня 2019 року у справі № 409/1959/15-ц, провадження № 61-14257св18, від 12 серпня 2020 року у справі № 626/4/17, провадження № 61-29004св18, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не є релевантними у справі, що переглядається.

Доводи заявника про зміну судом першої інстанції цільового призначення спірної земельної ділянки спростовується матеріалами справи, зокрема архівним витягом рішення 22 скликання сьомої сесії Ягільницької сільської ради народних депутатів від 28 грудня 1996 року, згідно з яким за ОСОБА_4 , який приватизував житловий будинок, закріплено земельну ділянку 0,13 га (т. 1, а. с. 129).

Стосовно доводів ОСОБА_4 , що суд першої інстанції не взяв до уваги рішення № 35, яким йому передано у приватну власність та користування земельну ділянку загальною площею 0,14 га, зокрема для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,02 га та для ведення особистого підсобного господарства 0,14 га, зобов`язано виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом 20 червня 2018 року (т. 1, а. с. 45-46), клопотання про долучення рішення № 35 до матеріалів справи подав 19 лютого 2021 року (т. 2, а. с. 87).

Згідно з протоколом судового засідання від 19 березня 2021 року суд першої інстанції в судовому засіданні розглядав клопотання ОСОБА_4 про долучення до матеріалів рішення № 35, та вирішив його повернути.

Відповідно до частини другої, четвертої, восьмої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Верховний Суд зауважує, що ОСОБА_4 звернувася до суду з клопотанням про долучення доказу (рішення № 35) під час розгляду справи по суті через 2 роки і 8 місяців після подання зустрічної позовної заяви.

Аналогічні доводи ОСОБА_4 заявляв і в суді апеляційної інстанції, який встановив причину вчасного неподання рішення № 35, а саме - ОСОБА_4 про це рішення знав, але не згадав про нього, оскільки отримавши житловий будинок в с. Ягільниці, розташований на земельній ділянці, в першу чергу змушений був займатись його облаштуванням, а питання приватизації землі відклав через складний майновий стан.

Водночас суд апеляційної інстанції не взяв до уваги рішення № 35, долучене ОСОБА_4 до апеляційної скарги, з огляду на недотримання заявником статей 83, 126, частини сьомої статті 356 ЦПК України.

Оскільки у касаційні скарзі заявник не навів мотивів незаконності відхилення його клопотання про долучення доказів у справі, враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині залишення його без розгляду.

З огляду на вказане, встановивши на підставі належних та допустимих доказів фактичні обставини справи, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення первісного і відмову у зустрічному позові.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваний судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_4 , подану адвокатом Захарчуком Юрієм Володимировичем, залишити без задоволення.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 19 березня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко