Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.08.2018 року у справі №711/293/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 711/293/18

провадження № 61-41944 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна казначейська служба України,

третя особа - прокуратура Черкаської області,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2018 року Шиповича В. В. і на постанову апеляційного суду Черкаської області від 20 червня 2018 року в складі колегії суддів Нерушак Л. Г., Гончар Н. І., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

15 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа прокуратура Черкаської області та з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача 520 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідуваня, прокуратури та суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він був звинувачений у вчиненні передбаченого статтею 190 КК України злочину та незаконно засуджений до позбавлення волі.

Так, у період з 17 квітня 2010 року по 27 травня 2014 року та з 19 червня 2015 року по 27 березня 2017 року ОСОБА_1 перебував під слідством та судом, а в період з 27 травня 2014 року по 19 червня 2015 року фактично відбував покарання у виді позбавлення волі в установах Державної пенітенціарної служби України відповідно до вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2014 року.

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 27 березня 2017 року, позивача виправдано в зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, та визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні.

ОСОБА_1 перебував під слідством і судом 83 місяці 10 днів, а тому вважав, що інсують достатні підстави для стягнення з ДКСУ на його користь відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2018 року позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , 367 087,8 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що характер та обсяг страждань ОСОБА_1, яких він зазнав, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках свідчать про наявність правових підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди в розмірі, передбаченому законом, однак тримання позивача під вартою та позбавлення його волі завдало ОСОБА_1 . додаткових моральних страждань, а тому наявні правові підстави для окремого стягнення з ДКСУ суми в рахунок відшкодування відповідної моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 20 червня 2018 року апеляційну скаргу ДКСУ залишено без задоволення, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

03 серпня 2018 року ДКСУ подала до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення та клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі, клопотання ДКСУ задоволено та зупинено виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2018 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 20 червня 2018 року, до завершення розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ДКСУ зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають дійсним обставинам справи, прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права.

Указує, що суди не взяли до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту завдання позивачеві моральної шкоди органами досудового слідства та прокуратури, а також наявності вини цих органів, і дійшли безпідставного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Окрім того, відповідач зазначає, що відсутні правові підстави для стягнення 56 837,8 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди окремо за незаконне застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою та покарання у виді позбавлення волі.

ДКСУ просила оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшли відзиви прокуратури Черкаської області та ОСОБА_1 на вказану касаційну скаргу, в якій особи зазначали, що оскаржувані судові рішення прийняті на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи, а тому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що постановою прокурора Придніпровського району м. Черкас від 17 лютого 2009 року порушено кримінальну справу за частиною третьою статті 190 КК України.

17 квітня 2010 року ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого за частиною третьою статті 190 КК України та застосовано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкас від 29 грудня 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. Запобіжний захід змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 15 березня 2011 року вказаний вирок скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж суду першої інстанції. Запобіжний захід ОСОБА_1 змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкас від 27 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 листопада 2014 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. Запобіжний захід змінено із підписки про невиїзд на тримання під вартою. Зараховано в строк відбутого покарання час тримання під вартою з 29 грудня 2010 року по 15 березня 2011 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2015 року вказаний вирок скасовано, справу направлено для продовження розслідування. Звільнено ОСОБА_1 з-під варти.

Постановою прокурора Черкаської місцевої прокуратури за погодженням із керівником указаної прокуратури від 16 вересня 2016 року змінено ОСОБА_1 обвинувачення з частини третьої на частину четверту статті 190 КК України.

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 27 березня2017 року, позивача виправдано в зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, та визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні.

ОСОБА_1 перебував під слідством і судом 83 місяці 10 днів, у тому числі 15 місяці 8 днів утримання під вартою та відбування покарання у виді позбавлення волі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягаює частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону частково.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування громадянинові моральної шкоди у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян і завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Згідно зі статтею 4 цього закону відшкодування моральної шкоди здійснюється в разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвели до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина перед слідством та судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць перебування перед слідством та судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Правльним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням застосованого до позивача запобіжоного заходу у вигляді тримання під вартою, а також позбавлення волі, беручи до уваги ступінь моральних і фізичних страждань ОСОБА_1 , заподіяних внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду, наявні правові підстави для стягнення вішкодування моральної шкоди в розмірі 367 987.8 грн.

У касаційній скарзі ДКСУ зазначає, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди органами досудового слідства та прокуратури, а також наявності вини цих органів, у зв`язку з чим підстави для її відшкодування відсутні, однак такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки відшкодування громадянинові моральної шкоди у випадку, зокрема, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного засудження та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина здійснюється в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Інші доводи касаційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 412 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстнацій у частині стягнення з ДКСУ на користь ОСОБА_1 56 837,8 грн у рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним триманням під вартою та покарання у виді позбавлення волі, - скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 20 червня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2018 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 20 червня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат