Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.10.2020 року у справі №760/13632/19

Постанова

Іменем України

14 червня 2021 року

м. Київ

справа № 760/13632/19

провадження № 61-13660ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2,

відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація,

розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року у складі судді Іванової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У травні 2019 року ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та визначення способів участі у вихованні онука.

Позовна заява мотивована тим, що малолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є її онуком. Батько малолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3 є рідним сином позивачки. З жовтня 2017 року він не спілкується з позивачкою та одночасно обмежує її спілкування з онуком, чинить перешкоди в побаченнях з онуком та перешкоджає участі у його вихованні. Вважала, що спілкування бабусі з онуком сприятиме всесторонньому розвитку дитини, не обмежить батьківські права та не створить незручностей для сторін, а позбавлення ОСОБА_2 можливості контактувати із бабусею є порушенням, у тому числі і його прав та інтересів, зокрема права на сім'ю та сімейне виховання.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у спілкуванні, побаченнях та особистому вихованні її онука та визначити способи її участі в особистому вихованні дитини, а саме: особисті зустрічі кожного вівторка та четверга з 10:00 год до 13:00 год, до досягнення дитиною десятирічного віку; відвідування малолітнім ОСОБА_2 місця проживання ОСОБА_1 з 12:00 год кожної суботи до 12:00 год кожної неділі до досягнення дитиною десятирічного віку: спільний відпочинок та оздоровлення малолітнього ОСОБА_2 разом з позивачкою у період з 01 червня до 30 серпня кожного року до досягнення дитиною десятирічного віку; визначити порядок виконання рішення суду, зокрема зобов'язати ОСОБА_3 передавати та забезпечувати побачення ОСОБА_1 з її онуком.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні, побаченнях та особистому вихованні онука - ОСОБА_2. Визначено ОСОБА_1 такий спосіб участі у вихованні онука, до досягнення ним семирічного віку: перших десять зустрічей кожного четверга та суботи з 10:00 год до 16:00 год; надалі - перша та третя суботи місяця з 10:00 год до 18:00 год; спільний відпочинок та оздоровлення ОСОБА_2 з ОСОБА_1 протягом двох тижнів, в узгоджений з батьками дитини період, починаючи з 01 червня до 30 серпня. Зобов'язано ОСОБА_3 передавати та забезпечувати побачення ОСОБА_1 з її онуком.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме: надання суду заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та доплати судового збору.

На виконання вимог ухвали від 10 лютого 2020 року ОСОБА_4 направила до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій зазначила, що доплатила судовий збір у належному розмірі. Щодо виконання вимог ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_4 зазначила, що вона виконала вимоги статті 354 ЦПК України і подала апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дати отримання повного тексту судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 березня 2020 року ОСОБА_4 продовжено строк на усунення недоліків, зазначених в ухвалі від 10 лютого 2020 року, запропоновано протягом п'яти днів з дня вручення ухвали надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року.

Ухвала мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вживав всіх можливих та передбачених процесуальним законом дій для повідомлення скаржника про необхідність усунення недоліків апеляційної скарги, проте станом на 10 серпня 2020 року особою, яка подала апеляційну скаргу, недоліки, зазначені в ухвалі Київського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року, усунуто частково, що свідчить про незацікавленість ОСОБА_4 у розгляді її апеляційної скарги та призводить до безпідставного затягування строків розгляду справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У серпні 2020 рокуОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції від 11 грудня 2019 року їй, як стороні у справі, не направлялося. Особисто присутньою в судовому засіданні на момент проголошення його вступної та резолютивної частини вона не була. Повний текст цього рішення, з яким вона не погоджується, вона отримала від свого чоловіка - ОСОБА_3 лише 03 січня 2020 року, на підтвердження чого в матеріалах справи є заява про видачу йому копії рішення суду з відмітками канцелярії. Вважає, що перебіг строку на апеляційне оскарження почався з 03 січня 2020 року, тому не потребував його поновлення, оскільки апеляційну скаргу подано нею до суду апеляційної інстанції 27 січня 2020 року в межах тридцятиденного строку, передбаченого статтею 354 ЦПК України, що не було враховано апеляційним судом при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Підставою відкриття касаційного провадження у вказаній справі є підстава, передбачена частиною 2 статті 389 ЦПК України, - порушення норм процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, в тому числі ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Встановлено, що повне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року виготовлене 21 грудня 2019 року. ОСОБА_4 отримала вказане рішення 03 січня 2020 року.

Не погоджуючись із ним, 27 січня 2020 року вона звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційної скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк у 10 днів з дня вручення ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та доплати суми судового збору в належному розмірі.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 11 грудня 2019 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення. Повний текст цього рішення складений 21 грудня 2019 року, а отже, перебіг строку на його апеляційне оскарження розпочався 22 грудня 2019 року та закінчився 20 січня 2020 року. У день складення повне судове рішення не було вручено ОСОБА_4, тому, дізнавшись 03 січня 2020 року про існування його повного тексту та подавши скаргу 27 січня 2020 року, вона мала право на поновлення строку на апеляційне оскарження за умови подання заяви про поновлення строку, передбаченої частиною 2 статті 354 ЦПК України.

У березні 2020 року на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року ОСОБА_4 подала до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій повідомила про доплату судового збору в належному розмірі. Щодо заяви на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження зазначила, що нею виконані вимоги статті 354 ЦПК України, з огляду на те, що апеляційна скарга подана в межах тридцяти днів з дати отримання тексту судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 березня 2020 року строк на усунення недоліків, зокрема для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, продовжено на п'ять днів, з дня вручення ухвали.

Матеріали справи містять дані про направлення судом 12 лютого 2020 року цієї ухвали ОСОБА_4 за адресою, вказаною нею в апеляційній скарзі, та про її повернення 14 березня 2020 року за зворотною адресою у зв'язку із закінченням строку зберігання.

У зв'язку з цим заявниця неодноразово повідомлялася в телефонному режимі про необхідність усунення недоліків її апеляційної скарги, про що секретарем судового засідання складено відповідні телефонограми. Крім того, вказана ухвала 02 квітня 2020 року оприлюднена в Єдиному реєстрі судових рішень, що надавало їй можливість бути обізнаною щодо стану відомого їй судового провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частиною 1 статті 354 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 357 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилами частини 4 статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому частини 4 статті 357 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися настаттями 400, 401, 416, 419 ЦПК України процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії", № 11681/85).

При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов'язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.

ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка і Шереметьєв проти України", № 17160/06 та № 35548/06).

У справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року ЄСПЛ роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

Посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 11 грудня 2019 року вона не отримувала, з повним текстом цього рішення ознайомилася лише 03 січня 2020 року, відповідно до частини 2 статті 354 ЦПК України могли бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, проте лише за її заявою (клопотанням).

Встановлено, що із заявою про поновлення процесуального строку до апеляційного суду не зверталася, в апеляційній скарзі також не порушувала питання про поновлення їй строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, незважаючи на детальне роз'яснення такого обов'язку та надану можливість, проігнорувала вимогу ухвал апеляційного суду щодо необхідності подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Приписи пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21) при тлумаченні аналогічногої норми - пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та неподанням ОСОБА_4 у визначений строк заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Касаційна скарга не містить викладу причин неподання ОСОБА_4 заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, а її доводи зводяться до тверджень про несвоєчасне витовлення копії рішення суду першої інстанції та власного тлумачення норм процесуального права.

Прецедентна практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2007 року у справі "Станков проти Болгарії", № 68490/01).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

О. В. Ступак

С. Ф. Хопта