Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.09.2019 року у справі №289/851/18

Постанова

Іменем України

18 червня 2021 року

м. Київ

справа № 289/851/18-ц

провадження № 61-16636св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1,

відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2,

треті особи за первісним та зустрічним позовами: кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Житомирської області, Житомирський міський центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Житомирського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року

у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2, треті особи: кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Житомирської області, Житомирський міський центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги та ОСОБА_3, про відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що у Радомишльському районному суді Житомирської області перебували на розгляді цивільні справи за позовом ОСОБА_3 до Радомишльської міської ради Житомирської області, ОСОБА_4, треті особи: відділ Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області, Житомирська регіональна філія "Центр ДЗК", ОСОБА_1 та ОСОБА_5, про скасування рішення та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третя особа - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

ОСОБА_1 зазначав, що інтереси відповідачів ОСОБА_4

та ОСОБА_6 представляв адвокат ОСОБА_2

Вважав, що адвокат ОСОБА_2 не може брати участь у зазначених справах як представник відповідачів, оскільки 27 січня 1999 року між ним та ОСОБА_2 було укладено безстроковий договір про надання юридичних послуг, тому адвокат ОСОБА_2 неправомірно консультував та представляв інтереси ОСОБА_4 і ОСОБА_6, чим порушив порядок змагальності, законності судового рішення, норми

ЦК України, ЦПК України, Правила адвокатської етики, й заподіяв йому моральну шкоду.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути із адвоката ОСОБА_2 на його користь 10 000,00 грн в рахунок компенсації моральної шкоди.

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Житомирської області, Житомирський міський центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги та ОСОБА_3, про визнання правочину недійсним.

Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що 27 січня 1999 року під час укладення між ним та ОСОБА_1 договору про надання юридичних послуг не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, оскільки ОСОБА_1 не надав, не вказав та не заповнив бланк договору про надання юридичних послуг, який повинен був бути укладеним з ним, як із замовником - приватним нотаріусом, що прямо зазначено в договорі, у зв'язку із чим,

на його думку, зазначений договір є недійсним (нікчемним).

ОСОБА_2 зазначав, що також було порушено вимоги частини другої статті 17 Правил адвокатської етики у редакції від 01 жовтня 1999 року, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України, протокол від 01-02 жовтня 1999 року.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив визнати недійсним (нікчемним) договір про надання юридичних послуг від 27 січня 1999 року, укладений між адвокатом ОСОБА_2 та приватним нотаріусом ОСОБА_3 з моменту його вчинення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області

від 14 червня 2019 року у складі судді Лівочки Л. І. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним договір про надання юридичних послуг від 27 січня

1999 року, укладений між адвокатом ОСОБА_2 та приватним нотаріусом ОСОБА_3

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір було укладено між адвокатом ОСОБА_2 та приватним нотаріусом ОСОБА_3, який після припинення приватної нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_3 у відповідності до вимог статті 607 ЦК України є припиненим.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що після припинення приватної нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_2

не був позбавлений права представляти в суді інтереси особи у справі, стороною якої був ОСОБА_1, як фізична особа або його рідні. Факт представлення адвокатом ОСОБА_2 інтересів відповідача ОСОБА_4 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3

до Радомишльської міської ради Житомирської області, ОСОБА_4, відділу Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області та Житомирської філії "Центр ДЗК", треті особи: ОСОБА_1

та ОСОБА_5, про скасування рішення не свідчить про заподіяння моральної шкоди позивачу.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів про те, що спірний договір між адвокатом ОСОБА_2

та ним, як приватним нотаріусом ОСОБА_3, був укладений, та відповідно до цього договору надавалась йому адвокатом ОСОБА_2 правова допомога.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 червня

2019 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2

до ОСОБА_1, треті особи: кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Житомирської області, Житомирський міський центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги та ОСОБА_3, про визнання правочину недійсним скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні зустрічного позову

ОСОБА_2.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову ОСОБА_1, оскільки після припинення приватної нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_2 не був позбавлений права представляти в суді інтереси особи у справі, стороною якої був ОСОБА_1, як фізична особа або його рідні, у зв'язку із тим, що спірний договір було укладено між адвокатом ОСОБА_2 та приватним нотаріусом ОСОБА_3, який після припинення приватної нотаріальної діяльності приватного нотаріуса

ОСОБА_3 у відповідності до вимог статті 607 ЦК України припинився.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та ухвалюючи у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що та обставина, що у спірному договорі не зазначена адреса приватного нотаріуса ОСОБА_3,

не є підставою у розумінні статті 48 ЦК УРСР для визнання правочину недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині скасування рішення суду першої інстанції щодо задоволення зустрічного позову про визнання правочину недійсним та ухвалення у цій частині нового судового рішення про відмови у задоволенні зустрічного позову та у цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є

(стаття 400 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

ОСОБА_2 зазначає, що судом апеляційної інстанції не було застосовано норми матеріального права, які діяли на час пред'явлення ОСОБА_1 недооформленого спірного договору, а саме: частину 1 статті 215 ЦК України, згідно якої підставою недійсності правочину

є недодержання у момент вчинення правочину сторонами вимог,

що встановлені частинами 1 , 4 статті 203 ЦК України.

Вважає, що спірний договір не було укладено, оскільки між сторонами

не було досягнуто згоди щодо усіх умов договору.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року було відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 289/851/18-ц

із Брусилівського районного суду Житомирської області. Зупинено виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 27 серпня

2019 року у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 057,20 грн до закінчення касаційного провадження у справі.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1

на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 січня 1999 року між адвокатом ОСОБА_2 та приватним нотаріусом ОСОБА_3 було укладено договір про надання юридичних послуг. Предметом договору було повне юридичне обслуговування і захист інтересів ОСОБА_1. У договорі зазначені обов'язки сторін та строк дії договору, зокрема: безстроково до окремого договору. Договір підписано сторонами та скріплено печатками адвоката та приватного нотаріуса

(а. с. 14, т. 1).

Пунктом 10 зазначеного договору передбачено, що він складений

у двох примірниках.

Згідно листа Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Міністерства юстиції України від 26 травня 2017 року № 534/2.2/2.1-32/2017 приватна нотаріальна діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_3 по Радомишльському нотаріальному округу Житомирської області припинена відповідно до пункту 1 частини 1 статті 30 Закону України "Про нотаріат" (подання приватним нотаріусом письмової заяви про припинення нотаріальної діяльності) та наказу Головного управління юстиції у Житомирській області від 06 травня

2011 року № 302/0 з 12 травня 2011 року (а. с. 46, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинностіЗакон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частинами 1 та 2 статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно статті 41 ЦК УРСР (що діяла на час укладення спірного договору) угодами визнаються дії громадян і організації, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 48 ЦК УРСР (що діяла на час укладення спірного договору) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх.

Статтею 153 ЦК УРСР (що діяла на час укладення спірного договору) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними

є ті умови договору які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї

з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 17 Правил адвокатської етики у редакції

від 01 жовтня 1999 року, схваленої Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України, протокол від 01-02 жовтня

1999 року, визначено, що в угоді про надання правової допомоги в будь-якому випадку мають бути зазначені: прізвище, ім'я та по батькові, адреса фізичної особи та адреса юридичної особи - клієнта; зміст доручення: яка саме допомога має надаватись за угодою і де вона має надаватись.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним

та ухвалюючи у цій частині нове рішення, суд апеляційної інстанції встановивши, що договір про надання юридичної допомоги

від 27 січня 1999 року підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності,

а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним.

При цьому, обґрунтовано вважав, що та обставина, що у договорі про надання юридичної допомоги від 27 січня 1999 року не зазначена адреса приватного нотаріуса ОСОБА_3 не є підставою у розумінні

статті 48 ЦК України для визнання правочину недійсним.

Отже, суд апеляційної інстанції повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального

і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо зупинення виконання постанови

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року було зупинено виконання постанови Житомирського апеляційного суду

від 27 серпня 2019 року у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1
057,20 грн до закінчення касаційного провадження, тому виконання судового рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року

у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Житомирської області, Житомирський міський центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги та ОСОБА_3, про визнання правочину недійсним залишити без змін.

Поновити виконання постанови Житомирського апеляційного суду

від 27 серпня 2019 року у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1
057,20 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович