Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.02.2022 року у справі №591/4655/20

Постанова

Іменем України

21 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 591/4655/20

провадження № 61-15734св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 рокуу складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про визнання зобов`язання припиненим, зняття заборони відчуження квартири, виключення запису про проведену державну реєстрацію заборони, виключення запису про проведену державну реєстрацію іпотеки.

Позов мотивовано тим, що 10 березня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № SUH0GR00000017 за умовами якого, позичальнику було надано споживчий кредит на придбання нерухомості в сумі 18 900,00 доларів США та сплату страхових платежів в розмірі 3 037,50 доларів США на строк до

09 березня 2021 року зі сплатою 1 % на місяць за користування кредитом 0,21 % щомісячної комісії за надання фінансового інструменту.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором 10 березня 2006 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки за яким ОСОБА_1 передала в заставу квартиру за адресою:

АДРЕСА_1 .

Позивачка вказувала, що кредит було надано на придбання квартири, яка й стала предметом іпотеки.

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 30 січня 2017 року частково задоволено позов відповідача. Стягнуто на його користь з ОСОБА_1

12 169,80 доларів США заборгованості по кредитному договору та 4761,89 грн в рахунок відшкодування понесених по справі судових витрат. Визнано недійсними пункти 4.1 та 4.2 кредитного договору № SUH0GR00000017 від 10 березня

2006 року укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 в частині визначення розміру пені.

ОСОБА_1 вказувала, що нею було сплачено заборгованість по кредитному договору на виконання вказаного судового рішення 12 188,18 доларів США, тобто в повному обсязі.

Оскільки виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку та обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, то заборона відчуження квартири також підлягає зняттю з виключенням відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

ОСОБА_1 просила визнати зобов`язання за договором іпотеки від 10 березня 2006 року реєстраційний номер 1220, що укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 припиненими. Зняти заборону відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , що накладена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К. Д., реєстраційний номер 1222. Виключити запис про проведену державну реєстрацію заборони на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 2956032, об`єкт обтяження: квартира, трикімнатна, загальна площа 56,95 кв.м, адреса:

АДРЕСА_1 , номер РПВН: 12890445, реєстраційний номер 1222. Виключити запис про проведену державну реєстрацію іпотеки за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 12890445, реєстраційний номер 2956044, підстава виникнення іпотеки: договір іпотеки, серія та номер: р. № 1220, виданий

10 березня 2006 року, видавник: приватний нотаріус Рибалка К. Д.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 03 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано зобов`язання за договором іпотеки від 10 березня 2006 року, реєстраційний номер 1220, що укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та

ОСОБА_1 припиненими.

Знято заборону відчуження квартири за адресою :

АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , що накладена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К. Д., реєстраційний номер 1222.

Виключено запис про проведену державну реєстрацію заборони на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 2956032, об`єкт обтяження: трикімнатна квартира, загальна площа 56,95 кв.м, адреса : АДРЕСА_1 , номер РПВН: 12890445, реєстраційний номер 1222.

Виключено запис про проведену державну реєстрацію іпотеки за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 2890445, реєстраційний номер 2956044, підстава виникнення іпотеки: договір іпотеки, серія та номер : р. № 1220, виданий 10 березня 2006 року, видавник: приватний нотаріус Рибалка К. Д.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем сплачено відповідачу всі кошти стягнуті за рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 30 січня 2017 року у справі № 591/790/16-ц. Зазначені кошти були сплачені на рахунок, який призначений для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором № SUH0GК00000017, а тому зобов`язання позивача перед відповідачем по кредитному договору припинені виконанням. Таким чином вимоги позивача щодо визнання припиненою іпотеки нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованими. Разом з тим, з припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, оскільки відсутні всі правові підстави для його утримання під обтяженням, з огляду на що підлягають задоволенню також вимоги щодо зняття заборони відчуження квартири та виключення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження зазначеного майна.

Постановою Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 03 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір по суті, місцевий суд не звернув уваги на суттєві обставини у справі і ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до пункту 4 часини першої статті 376 ЦПК України апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

20 вересня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати мотивувальну частину постанови Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року та викласти її в новій редакції.

Касаційна скарга мотивована відсутністю правового висновку правомірності встановлення факту відсутності зворотнього відступлення права вимоги (від Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ до ПАТ КБ «ПриватБанк») враховуючи те, що помилка була здійснена в обох договорах відступлення, як у договорі від 19 лютого 2007 року (переуступка від банку), так і в договорі від

14 квітня 2016 року (зворотня переуступка до банку). Заявник вказує, що судом не було належним чином досліджено докази в їх сукупності.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2021 року поновлено АТ КБ «ПриватБанк» строк на касаційне оскарження рішення Зарічного районного суду м. Суми від

03 листопада 2020 року та постанови Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Зарічного районного суду міста Суми.

23 грудня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що

10 березня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № SUH0GК00000017, за умовами якого, ОСОБА_1 отримала у кредит грошові кошти в розмірі 18 900,00 доларів США на купівлю квартири та 3 037,50 доларів США на сплату страхових платежів, з платою за користування кредитними коштами в розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, 0,21 % щомісячної комісії за надання фінансового інструменту. Строк дії кредитного договору визначено до 09 березня 2021 року.

В якості забезпечення виконання своїх зобов`язань, ОСОБА_1 було укладено з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір іпотеки від 10 березня 2006 року, за умовами якого, остання передала в іпотеку квартиру, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 .

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 30 січня 2017 року по справі

№ 591/790/16-ц задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто на його користь з ОСОБА_1 12 169,80 доларів США заборгованості по кредитному договору та 4 761,89 грн в рахунок відшкодування понесених по справі судових витрат. В задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» в іншій частині відмовлено за необґрунтованістю. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним пункти 4.1 та 4.2 кредитного договору № SUH0GK00000017 від

10 березня 2006 року укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 в частині визначення розміру пені. В задоволенні вимог ОСОБА_1 в іншій частині та в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за необґрунтованістю вимог.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 19 квітня 2017 року рішення Зарічного районного суду міста Суми від 30 січня 2017 року залишено без змін.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ - ЕЛ - СІ» дійсно було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити від 19 лютого 2007 року. Але в подальшому між « Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ - ЕЛ - СІ» та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено ще один договір викупу (відступлення) прав вимоги від 14 квітня 2016 року.

На виконання ухвали Сумського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року, відповідачем надано договір викупу (відступлення) прав вимоги від 14 квітня

2016 року, укладений між « Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ - ЕЛ - СІ»,

АТ КБ «ПриватБанк» та «ТМФ Трасті Лімітед», з якого вбачається, що « Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ - ЕЛ - СІ» переуступило на користь АТ КБ «ПриватБанк» право вимоги до позивача ОСОБА_1 за кредитним договором від 09 березня 2006 року № SUH0GК00000017 та договором іпотеки від 09 березня 2006 року № SUH0GК00000017.

Згідно з інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 09 лютого 2021 року іпотекодержателем нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 є « Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ - ЕЛ - СІ», що розташоване за адресою АДРЕСА_2 ). Зазначена юридична особа є іпотекодержателем на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, 19 лютого 2007 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення по справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки суд першої інстанції вирішуючи спір зазначених обставин не врахував та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки на момент ухвалення судом першої інстанції судового рішення іпотекодержателем нерухомого майна за договором іпотеки № б/н від

10 березня 2006 року продовжує бути « Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ - ЕЛ - СІ», а не АТ КБ «ПриватБанк», якого суд до участі у справі не залучав і фактично вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов`язки. Суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду позбавлений процесуальної можливості залучати до участі у справі осіб та змінювати процесуальне положення сторін.

Аргументи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не було досліджено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити від 19 лютого 2007 року, укладений між « Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ - ЕЛ - СІ» та ПАТ КБ «ПриватБанк» де також міститься описка щодо дати кредитного та іпотечного договорів, у зв?язку із чим на думку заявника не відбулось реального відступлення, є безпідставними, оскільки згідно з інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 09 лютого 2021 року іпотекодержателем нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 є « Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ - ЕЛ - СІ», що розташоване за адресою АДРЕСА_2 ). Зазначена юридична особа є іпотекодержателем на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, 19 лютого

2007 року.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська